Рішення № 74195918, 17.05.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/947/18

17 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожній вектор” до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю “Дорожній вектор” (далі – позивач, ТОВ “Дорожній вектор”) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.02.2018 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 26.01.2018 № 154/13-01-14-12/31951879 про нереальність господарських операцій із ТОВ “Електропром Пласт”, ТОВ “Фенікс Торг” є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ “Електропром Пласт”, ТОВ “Фенікс Торг”, а отже безпідставно занижено податок на прибутов та податок на додану вартість. Також зазначає, що до перевірки позивачем не надано документи, що підтверджують транспортування товару, свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності, інші документи, які підтверджують виробника та походження товару. Відтак оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ “Дорожній вектор ” зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 15.01.2018 по 19.01.2018 ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ “ Дорожній вектор” (код ЄДРПОУ 31951879) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, пвноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ “Електропром Пласт” (код ЄДРПОУ 40515729), ТОВ “Фенікс Торг” (код ЄДРПОУ 39991149) за період 01.01.2015 по 30.06.2017, про що 26.01.2018 складено акт № 154/13-01-14-12/31951879 (далі – акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 44. ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 242902 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 75425 грн, за 2016 рік на суму 169477 грн;

- п. 198. 1, п. 198. 2, п. 198. 3 ст. 198, п. 200.1. п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 224909 грн, в тому числі: по взаєморозрахунках з ТОВ “Фенікс Торг” за грудень 2015 року на суму 67986 грн, по взаєморозрахунках з ТОВ “Електропром Пласт” за серпень 2016 року на суму 58535 грн, за вересень 2016 року на суму 98388 грн.

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ “Електропром Пласт”, ТОВ “Фенікс Торг”.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем від 06.02.2018 винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 285271,25 грн (в т.ч. за основним платежем 242902 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42369,25 грн);

- № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 281036,25 грн (в т.ч. за основним платежем 224909 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 56227,25 грн).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1 - 2 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Фенікс Торг" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Електропром Пласт".

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Фенікс Торг".

Між ТОВ "Фенікс Торг" (Виконавець) та ТОВ "Дорожній вектор" (Замовник) 10.12.2015 укладено договір № 10-1/12/2015.

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт:

- встановлення гумових сепараторів руху на території Франківського району м. Львова в кількості 120 штук;

- встановлення металевих стійок для дорожніх знаків на території Шевченківського району м. Львова в кількості 59 штук;

- встановлення металевих стійок для дорожніх знаків на автодорогах державного значеня М-06/Р-21, Т-0718 в кількості – 80 штук.

На виконання умов договору ТОВ "Фенікс Торг" виконано роботи, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору № В-000000021, № В-00000022, № В-000000023

За результатами виконаних робіт ТОВ “Фенікс Торг” виписано видаткові накладні від 16.12.2015 № В-00000005, від 16.12.2015 № В-00000006.

В подальшову ТОВ "Фенікс Торг" уклало з "Укр Гранд Сервіс" договір від 22.12.2015 № 22-1/12/2015 уступки вимоги.

Повідомленням про уступку вимоги ТОВ "Фенікс Торг" повідомило ТОВ "Дорожній вектор", що в зв'язку з укладенням договору ки вимоги 22.12.2015 № 22-1/12/2015 право вимоги боргу, який виник станом на "22" грудня 2015 року внаслідок проведення розрахунків по договорам від 12.12.2015 № 12-1/12/2015 та від 10.12.2015 10-1/12/2015 в розмірі 407916,00 грн набуває ТОВ "Укр Гранд Сервіс".

Оплату виконаних робіт ТОВ "Дорожній вектор" здійснив відповідно до платіжних доручень від 23.12.2015 № 1260, від 23.12.2015 № 231, від 23.12.2015 № 1261, від 23.112.2015 № 1262.

Між ТОВ "Електропром Пласт" (Продавець) та ТОВ "Дорожній вектор" (Покупець) 05.07.2016 укладено договір № 05-1/05/2016.

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов’язується провести роботу по виготовленню та доставці продукції, а покупець прийняти продукцію і сплатити її на умова даного договору. Найменування продукції: продукція по безпеці дорожнього руху (п. 1.2).

ТОВ "Електропром Пласт" на виконання умов договору здійснило поставку товару на підставі видаткових накладних від 30.08.2016 № В-00000006, від 08.09.2016 № В-00000015, від 30.09.2016 № В-00000039, від 30.09.2016 № В-00000040.

Оплату придбаного товару ТОВ "Дорожній вектор" здійснив відповідно до платіжних доручень від 21.09.2016 № 498, від 10.10.2016 № 520, від 10.10.2016 № 521, від 09.09.2016 № 484, від 22.09.2016 № 499, від 21.09.2016 № 1506.

Судом встановлено, що ТОВ "Дорожній вектор" в подальшому укладено договір субпідряду від 17.05.2016 № 2 з ДП "Закарпатський облавтодор". Предмемом договору експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Закарпатській області (заміна та встановлення відсутніх окремих дорожніх знаків).

На виконання умов договору ДП "Закарпатський облавтодор" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за травень 2016 року та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за травень 2016 року.

Також, ТОВ "Дорожній вектор" в подальшому укладено договір субпідряду від 14.11.2016 № 1411/2016-1С з ТОВ "Автомагісталь-Південь". Предмемом договору є послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Н-17 Львів-Радехів-Луцьк на ділянці км 69+600 - км 75+000, а саме встановлення бар’єрного та тротуарного огородження, установка сигнальних стовпчиків, дорожніх знаків.

На виконання умов договору ТОВ "Автомагісталь-Південь" виконано роботи, що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за грудень 2016 року та актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2016 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарських договорів між ТОВ "Дорожній вектор" та ТОВ "Електропром Пласт", ТОВ "Фенікс Торг", факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товару у ТОВ "Електропром Пласт" та виконання робіт ТОВ "Фенікс Торг" та використання їх у власній господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування товару як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 в справі № 816/166/15-а.

Стосовно посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості та інших документів, які підтверджують належну якість товару слід зазначити, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про відсутність таких господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на факт відсутності певних реквізитів у первинних документах суд звертає увагу на таке.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2016 у справі № 826/6697/14.

Отже, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вказаного договору. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Під час судового розгляду встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом за результатами перевірки позивача, в межах кримінального провадження від 30.06.2016 № 32016100050000055 за ознаками кримінального правопорушення ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, при цьому доказів існування судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що б набрало законної сили, податковий орган суду не надав.

Суд звертає увагу, що протокол допиту свідка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинен оцінюватися судом поряд з іншими доказами в кримінальному провадженні та лише після винесення вироку може свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагента позивача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений ТОВ "Дорожній вектор" судовий збір у розмірі 8496,13 грн підлягає стягненню на користь позивача з ГУ ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.02.2018 № НОМЕР_1.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 06.02.2018 № НОМЕР_2.

4. Судовий збір в розмірі 8496 грн 13 коп. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" (вул. Лесі Українки, 31/48, м. Яворів, Львівська область, ЄДРПОУ 31951879) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПРОУ 39462700).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст. 295 КАС України, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадженні або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне судове рішення складено 24.05.2018.

Суддя Костецький Н.В.