Рішення № 74195911, 24.05.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1227/18

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Офіс великих платників податків ДФС, про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі – позивач, ПАТ «Луганськтепловоз») до Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві), з такими вимогами:

- визнати протиправними дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві, що втілилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2017;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві з виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування вимог зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, задоволено позовну заяву ПАТ «Луганськтепловоз», зобов’язано Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів вчинити певні дії, а саме надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновок із зазначенням суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 141309,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 20.12.2016 відкрито виконавче провадження № 53158326 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 здійснено заміну сторони виконавчого провадження – боржника на Офіс великих платників податків ДФС (далі – третя особа, Офіс великих платників).

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 11.08.2017 прийнято до виконання виконавче провадження № 53158326 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

Позивачем 11.01.2018 отримано постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 29.12.2017 про закінчення виконавчого провадження № 53158326 з підстави, визначеної пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У постанові зазначено, що листом Офісу великих платників від 21.12.2017 № 11666/9/28-10-10-10 повідомлено ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві про виконання рішення суду згідно з виконавчим листом № 2а/1270/7200/2012, виданим 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

З такою постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві позивач не згоден, оскільки складання та направлення третьою особою Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновку із зазначенням суми відшкодування податку на додану вартість у розмірі 141309,00 грн в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість», який втратив чинність 01.04.2014 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26, не може вважатися належним виконанням рішення суду, оскільки не призводить до відновлення порушеного права позивача на відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року у розмірі 141309,00 грн.

Так, з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування. Передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Станом на сьогоднішній день повноваження щодо бюджетного відшкодування, а саме контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість, збір податкової інформації та внесення до інформаційних баз з 01.01.2018 перейшли до Головного управління ДФС у Луганській області, яке забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Луганської області. А, отже, виконати судове рішення за виконавчим листом № 2а/1270/7200/2012, виданим 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом, має повноваження Головне управління ДФС у Луганській області.

Ухвалою суду від 27.04.2018 позовну заяву ПАТ «Луганськтепловоз» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 64-66).

На виконання вимог ухвали суду позивачем через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду 14.05.2018 за вх. № 11275/2018 подано уточнений адміністративний позов (арк. спр. 71-77), в якому визначено відповідачем ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі – відповідач, УДВС ГТУЮ у м. Києві) та сформовано такі вимоги:

- визнати протиправними дії УДВС ГТУЮ у м. Києві, що втілилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2017;

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2017 ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві з виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

В уточненій позовній заяві позивачем наведено обґрунтування заявлених позовних вимог, аналогічне викладеному у позовній заяві, що надійшла до суду 23.04.2018.

Ухвалою суду від 16.05.2018 прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Також при відкритті провадження у справі судом задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи – Офісу великих платників (арк. спр. 1-2).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 82), подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 119).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, правом подати відзив на позов не скористався (арк. спр. 83).

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі (арк. спр. 84).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу у письмовому провадженні.

В ході розгляду адміністративної справи від учасників справи та третьої особи надійшли такі заяви, клопотання:

- від представника позивача: разом із позовною заявою заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Офісу великих платників;

- від представника відповідача: будь-яких клопотань не надходило;

- від представника третьої особи: про зупинення провадження у справі (ухвалою суду від 24.05.2018 повернуто без розгляду) (арк. спр. 85).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 2а/1270/7200/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, уточнений адміністративний позов ПАТ «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі – СДПІ з ОВП у м. Луганську), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі – ГУДКСУ у Луганській області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м. Луганську, що втілилися у ненаданні до ГУДКСУ у Луганській області висновку про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 141309,00 грн; зобов’язано СДПІ з ОВП у м. Луганську вчинити певні дії, передбачені статтею 200 Податкового кодексу України щодо повернення ПАТ «Луганськтепловоз», як платнику податку, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме надати ГУДКСУ у Луганській області висновок із зазначенням суми відшкодування ПДВ у розмірі 141309,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету (арк. спр. 92-95, 96-98).

23.11.2016 позивачу видано виконавчий лист по справі № 2а/1270/7200/2012 про зобов’язання СДПІ з ОВП у м. Луганську вчинити певні дії, передбачені статтею 200 Податкового кодексу України щодо повернення ПАТ «Луганськтепловоз», як платнику податку, бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а саме надати ГУДКСУ у Луганській області висновок із зазначенням суми відшкодування ПДВ у розмірі 141309,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету (арк. спр. 39-40).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області) від 20.12.2016 відкрито виконавче провадження № 53158326 про примусове виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом (арк. спр. 41).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі № 2а/1270/7200/2012 замінено СДПІ з ОВП у м. Луганську на її правонаступника – Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС (арк. спр. 99-100), яку ухвалою суду від 24.05.2017 замінено на Офіс великих платників (арк. спр. 101-103).

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області від 27.07.2017 передано виконавчий лист № 2а/1270/7200/2012, виданий 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом до ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві (арк. спр. 42).

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 11.08.2017 прийнято до виконання виконавче провадження № 53158326 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом (арк. спр. 43-44).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 у справі № 2а/1270/7200/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, відмовлено у задоволенні заяви Офісу великих платників про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (арк. спр. 110-113, 114-117).

Дослідженням ухвал суду встановлено, що Офіс великих платників просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2а/1270/7200/2012, виданий 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом, з підстав того, що пунктом 92 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 Податкового кодексу України, що регулює, зокрема, порядок бюджетного відшкодування ПДВ. На виконання вимог вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України видано постанову від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість». Враховуючи зміни до законодавства, новий порядок повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ не передбачає обов’язку контролюючого органу в наданні висновків до органів казначейського обслуговування із зазначенням суми бюджетного відшкодування. Тому, у зв’язку зі зміною механізму повернення сум бюджетного відшкодування, відповідно до чинних норм Податкового кодексу України відсутні повноваження Офісу великих платників щодо надання висновків із зазначенням бюджетного відшкодування з ПДВ до Державної казначейської служби України. Суд дійшов висновку, що у разі задоволення заяви боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по виконавчому провадженню, яке не завершено повним виконанням судового рішення, зазначене стане перепоною у завершенні судового провадження по справі № 2а/1270/7200/2012 та реалізації стягувачем гарантованого Конвенцією «права на суд».

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві від 29.12.2017 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення суду) закінчено виконавче провадження № 53158326 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом. У мотивувальній частині постанови зазначено, що листом Офісу великих платників від 21.12.2017 № 11666/9/28-10-10-10 повідомлено ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві про виконання рішення суду згідно з виконавчим листом у повному обсязі, а саме: до ГУДКСУ у Харківській області 21.09.2017 направлено висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ у розмірі 141309,00 грн (арк. спр. 45-46).

Листом ГУДКСУ у Харківській області від 22.01.2018 № 05-31/77-487 повідомлено ПАТ «Луганськтепловоз», що висновок органу ДФС про відшкодування податку на додану вартість ПАТ «Луганськтепловоз» у сумі 141309,00 грн до ГУДКСУ у Харківські області не надходив (арк. спр. 54-55).

Листом ГУДКСУ у Луганській області від 18.04.2018 № 05-04/1321 повідомлено ПАТ «Луганськтепловоз», що 25.09.2017 отримано лист Харківського управління Офісу великих платників від 08.09.2017 № 47662/10/28-10-50-02-58, за яким передано до ГУДКСУ у Луганській області: висновок на відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість від 07.09.2017 № 132/284-50 за квітень 2012 року на суму 141309,00 грн; реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість, переданих до органів Державної казначейської служби України від 07.09.2017 № 42; лист Державної казначейської служби України від 26.05.2017 № 12-08/486-8648. ГУДКСУ у Луганській області 26.09.2017 передано зазначені документи за належністю до управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області. У зв’язку із відшкодуванням з бюджету сум ПДВ з 01.04.2017 на підставі Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відсутністю іншого механізму відшкодування, за інформацією ОСОБА_1, було повернуто без виконання на адресу Харківського управління Офісу ДФС висновок щодо бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року (арк. спр. 50).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 40 Закону № 1404-VIII визначені наслідки закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З викладеного слідує, що у випадку закінчення виконавчого провадження позивач позбавлений права повторно пред’явити виконавчий лист до виконання.

З вищеописаних наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що, на думку відповідача, виконанням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 2а/1270/7200/2012 стало направлення 21.09.2018 Офісом великих платників до ГУДКСУ у Луганській області висновку від 07.09.2017 № 132/284-50 на відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 141309,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з висновком головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 2а/1270/7200/2012 фактично виконана.

Так, дослідженням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 2а/1270/7200/2012 встановлено, що необхідність захисту ПАТ «Луганськтепловоз» своїх порушених прав у судовому порядку обумовлена протиправною бездіяльністю контролюючого органу щодо вжиття визначених чинним законодавством заходів з повернення ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 141309,00 грн.

Суд своїм рішенням спонукав контролюючий орган до вжиття відповідних заходів з метою захисту порушеного права позивача на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 141309,00 грн – надати висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 141309,00 грн.

На час розгляду адміністративної справи саме такий спосіб захисту був ефективним.

Разом з тим, відновленням порушеного права позивача (фактичним виконанням рішення суду), на думку суду, стане отримання ПАТ «Луганськтепловоз» бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за квітень 2012 року у сумі 141309,00 грн.

Так, як слідує з постанови суду, на час вирішення даної адміністративної справи статтею 200 Податкового кодексу України було визначено такий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню).

Відповідно до пункту 200.7. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12. статті 200 Податкового кодексу України).

У свою чергу, на підставі висновку органу ДФС бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість на рахунок платника здійснювалося органами Державної казначейської служби України відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість», яка втратила чинність з 01.04.2017 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797), яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Так, підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статуту узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунку для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п’яти операційних днів.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 25.01.2017 № 26 затвердив Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – Порядок № 26), який набрав чинності з 01.04.2017.

Також з 01.04.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 03.03.2017 № 326 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість», зареєстрований в Мністерстві юстиції України 20.03.2017 за № 376/30244.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів з 01.04.2017 бюджетне відшкодування податку на додану вартість платникам проводиться на підставі Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, формування якого здійснюється на підставі інформації з баз даних Державної фіскальної служби України (в частині виникнення, перевірки, оскарження та узгодження заявлених платниками податку сум бюджетного відшкодування) та Державної казначейської служби України (в частині фактичної дати та суми перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість).

Органи Казначейства зобов’язані на підставі даних Реєстру, отриманих від Міністерства фінансів України на наступний операційний день після дня відображення у ньому сум бюджетного відшкодування як узгоджених, перераховувати такі суми на користь платників протягом п’яти операційних днів у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру.

З вищевикладеного слідує, що з 01.04.2017 повністю змінився механізм повернення сум бюджетного відшкодування, про що достеменно відомо Офісу великих платників.

Таким чином, вжиття Офісом великих платників не передбачених чинним законодавством заходів, які жодним чином не призводять до відновлення порушених прав позивача, не може вважатися фактичним виконанням судового рішення та мати наслідком закінчення виконавчого провадження.

Такі дії Офісу великих платників є створенням штучних умов для прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто способом ухилення Офісу великих платників від виконання судового рішення, що, на думку суду, є неприпустимим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

В рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), серія А, № 32, Європейський Суд з прав людини (пункти 40, 41) наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зазначені принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Подаючи заяву про проведення перевірки в порядку судового контролю до найвищого адміністративного суду держави, сторона у спорі домагається не тільки визнання оспорюваного рішення недійсним, а насамперед усунення його наслідків. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов'язані виконати рішення цього суду. У зв'язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У справі «Кайсін проти України» (Case of Kaysin v. Ukraine) (рішення від 27 січня 2001 року, серія А, № 32) Європейський Суд з прав людини ще раз наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов’язкового рішення суду стосовно однієї зі сторони. Виконання рішення чи постанови будь-якого суду слід вважати невід’ємною частиною «справедливого судового розгляду» в значенні статті 6 Конвенції.

Зважаючи на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 2а/1270/7200/2012 фактично не виконана, тобто не досягнуто мети судового рішення, постанова державного виконавця від 29.12.2017 про закінчення виконавчого провадження № 53158326 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012 є перепоною у завершенні судового провадження у справі № 2а/1270/7200/2012 та реалізації стягувачем гарантованого Конвенцією «права на суд».

Таким чином суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 29.12.2017 про закінчення виконавчого провадження № 53158326 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги щодо визнання протиправними дій УДВС ГТУЮ у м. Києві, що втілилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2017, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на те, що вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – постанова про закінчення виконавчого провадження. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для особи прав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір за дві пов’язані вимоги немайнового характеру у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача половину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, - 881,00 грн.

Зважаючи, що відповідач є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у м. Києві та не має ознак юридичної особи, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б, код за ЄДРПОУ 05763797) до ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, код за ЄДРПОУ 34691374), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Офіс великих платників податків ДФС (місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, код за ЄДРПОУ 39440996), про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29.12.2017 про закінчення виконавчого провадження № 53158326 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/1270/7200/2012, виданого 23.11.2016 Луганським окружним адміністративним судом.

У задоволенні вимоги Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про визнати протиправними дій Відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що втілилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2017, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: 03056, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 32, код за ЄДРПОУ 34691374) на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б, код за ЄДРПОУ 05763797) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_2