Рішення № 74195303, 25.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2018 року Справа № 808/3596/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСОР”

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " ВОСОР " (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач) в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA112080/2017/000080/1 від 07.11.2017; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00464 від 07.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вх. №3995 від 07.02.2018), посилаючись на те, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв’язку з чим витребувано додаткові документи, які були надані позивачем не в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартість імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 серпня 2017 року між ТОВ «ВОСОР» (Eкраїна) та Yantai Heatex Biochemical & Technologi Co.. Ltd (Китай) було укладено контракт №1 про поставку гумату калію сухого «GumiGold» за ціною 1,14 дол. США за 1 кг.

На виконання умов Контракту постачальником імпортовано на митну територію України товар, а саме: гумат калію сухого «GumiGold», а позивачем здійснено оплату товару у сумі 28500 дол. США за 25 тон.

Для митного оформлення вказаного товару позивачем подано до митного органу митну декларацію №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 з визначенням митної вартості товару за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості.

Разом з митною декларацією №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 позивачем до митного оформлення подано:

-контракт № 1 від 19.08.2017;

-додаткова угода № 1 від 10.09.2017;

-рахунок (інвойс) № КА/YН-20170819 від 19.08.2017;

-міжнародна автомобільна накладна СМR № 1553 від 01.11.2017;

-пакувальний лист № КА/YН-20170819 від 19.08.2017;

-прайс лист виробника товару б/н від 19.08.2017;

-калькуляція собівартості товару б/н від 19.08.2017;

-страховий поліс № AJINF5124217Q003517Н від 11.09.2017;

-коносамент № YMLUM240068353 від 12.09.2017;

-сертифікат про походження товару № 17С3706А1112/00005 від 07.08.2017;

-платіжне доручення № 2 від 23.08.2017;

-платіжне доручення № 3 від 27.09.2017;

-копія митної декларації країни відправлення № 422720170000639375 від 19.09.2017;

-опис товару б/н від 19.08.2017.

При митному оформленні митної декларації №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 було встановлено розбіжності в наданих до митного оформлення документах, а саме:

-копія експортної митної декларації країни відправлення від 19.09.2017 №422720170000639375 подана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформації яку вона містить (ст. 254 МКУ)

-згідно контракту № 1 від 19.08.2017 п. 11 продавець повинен надати прайс - лист, але до митного оформлення прайс не подано;

-у гр. 70 «Призначення платежу» платіжного доручення № 1 від 23.08.2017 та № 3 від 27.09.2017 відсутнє посилання на інвойс № КА/YН- 20170819 від 19.08.2017, яким визначено кількість, асортимент та ціну товару.

Посадовою особою органу доходів і зборів 07.06.2017 надіслано електронне повідомлення декларанту та затребувано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

07.11.2017 позивачем надано додаткові документи, а саме: переклад копії митної декларації країни відправлення № 422720170000639375 від 19.09.2017; прайс лист виробника товару б/н від 19.08.2017; калькуляцію собівартості товару б/н від 19.08.2017; виписку з бухгалтерської документації № 06/11-2 від 06.11.2017; висновок ТПП про вартість товару №ОИ-1007 від 07.11.2017, лист ТОВ «ВОСОР» № 07/11 від 07.11.2017 щодо оформлення ідентичного товару.

Відповідач зазначив у електронному повідомленні що у органу доходів і зборів наявна інформація щодо митної вартості ідентичного товару на рівні 1,25 дол. США/кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості заявленої декларантом, а також зазначив, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів.

За результатами розгляду документів, поданих позивачем для митного оформлення митної декларації №UA112080/2017/024203 від 06.11.2017 відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

- № UA112080/2017/000080/1 від 07.11.2017, а також оформлено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00464 від 07.11.2017, відповідно до якого митним органом застосовано резервний метод з розрахунку 1,25дол./кг. Відповідно до наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей за МД №UA112080/2017/008247 від 24.04.2017.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб’єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду. Крім того, якщо митним органом виявлено певні розбіжності, витребуванню підлягають не будь-які документі згідно з законодавчо визначеним переліком, а саме ті документи, надання яких може призвести до усунення виявлених розбіжностей.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для витребування додаткових документів стало встановлення в ході перевірки розбіжностей.

Суд зазначає, що наявність вказаних розбіжностей підтверджується матеріалами справи, а тому на переконання суду у митного органу були наявні підстави для витребування від декларанта додаткових документів для усунення виявлених розбіжностей.

Разом з тим, суд не може погодись з висновком митного органу про не підтвердження заявленої позивачем митної вартості та вважає необґрунтованим прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товару, з огляду на наступне.

Щодо Рішення про коригування митної вартості товару № UA112080/2017/000080/1 від 07.11.2017.

Митна декларація № UA112080/2017/008247 від 24.04.2017 на яку відповідач посилається у своєму спірному рішенні була прийнята на підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000033/1 від 24.04.2017, яке було визнане протиправним та скасоване постановою Запорізького окружного адміністративного суду №808/1411/17 від 09.10.2017, яка в свою чергу залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 №1411/17.

При цьому слід додати, що в рішенні про коригування митної вартості товарів № UA 112080/2017/000033/1 від 24.04.2017 зазначалась ціна на рівні 1,24 дол. США за кг., а не 1,25 дол. США, як зазначено в спірному рішенні.

Згідно висновку ТПП № ОИ-1007 від 07.11.2017 ціна гумату калію сухого «GumiGold» за ціною 1,14 дол. США за 1 кг. відповідає середньому рівню цін, який склався при експорті подібної (аналогічної) продукції постачальником із країни походження (Китай) за вказаний період.

Поряд з цим, відповідно до листа Yantai Heatex Biochemical & Technologi Co.. Ltd від 03.11.2017 року зазначено: «...компанія Yantai Heatex Biochemical & Technologi Co.. Ltd має комерційні відносини з ТОВ «ВОСОР» з 2014 року... Політика нашої компанії передбачає зниження цін на товари постійним оптовим покупцям, як було раніше викладено, ТОВ «ВОСОР» є саме таким покупцем...». Таким чином, ТОВ «ВОСОР» має тривалі комерційні стосунки з компанією Yantai Heatex Biochemical & Technologi Co.. Ltd, яка може знижувати ціну на товар позивачу.

Стосовно посилання відповідача, що у гр. 70 «призначення платежу» платіжного доручення № 2 від 23.08.2017 та № 3 від 27.09.2017 відсутнє посилання на інвойс №КА/YН-20170819 від 19.08.2017 слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п.2.2 Постанови НБУ від 28.07.2008 № 2016 “Про затвердження Поло ження про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт ко штів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України” платник заповнює реквізит “Призначення платежу” в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

В наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 2 від 23.08.2017 та № 3 від 27.09.2017 в графах 70 “Призначення платежу” міститься посилання на Контракт №1 від 20.11.2016.

Однак, це, суд вважає, не означає відсутності проплати чи змін в активах позивача.

При цьому, у листі АТ «ОТП Банк» від 24.11.2017 за №204-01-5-5/220 на адресу позивача зазначено: «при заповненні платіжного доручення реквізиту “Призначення платежу” прошу обов’язково вказувати номер та дату контракту, а не інвойс, який є невід’ємною частиною контракту …” (а.с.38).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що відповідно до визначеної нормами Митного кодексу України процедури митного оформлення товару митний орган не наділений повноваженням щодо додаткової перевірки первинно поданих декларантом документів, оскільки такі документи мають бути у повній мірі досліджені та перевірені до вирішення питання щодо необхідності витребування додаткових документів, інакше це позбавило б декларанта можливості обґрунтувати та підтвердити заявлену митну вартість з огляду на виявлені розбіжності.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності спірних рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСОР” та необхідність скасування рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA112080/2017/000080/1 від 07 листопада 2017 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA112080/2017/00464 від 07 листопада 2017 року.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UA112080/2017/000080/1 від 07 листопада 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про відмову у прийнятті митної декларації, а саме: картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2017/00464 від 07 листопада 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (місцезнаходження: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОСОР” (місцезнаходження: 69012, м. Запоріжжя, вул. Трансформаторників, 49, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20487748) судові витрати у розмірі 3200 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 04.05.2018.

Суддя Н.В. Стрельнікова