Ухвала суду № 74195243, 23.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/2113/18

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Романченка Є.Ю. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на бездіяльність щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня і виплату недоплаченої суми за минулий час,

встановив:

10 травня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на бездіяльність щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня і виплату недоплаченої суми за минулий час.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22 травня 2018 р. ОСОБА_1 подано до суду заяву про усунення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, та позовну заяву (уточнену), до яких приєднано заяви про відвід судді Є.Ю. Романченка.

Заявляючи відвід судді позивач указує, що є інвалідом війни 2 групи, нещодавно переніс важкий інсульт, впродовж тривалого часу знаходиться на лікуванні у лікарні, йому не можна нервувати, конфліктувати, переживати. Позивач вважає, що суддя Романченко Є.Ю. обтяжений необ'єктивним і упередженим ставленням, оскільки постановив очевидно незаконну, завідомо неправосудну, необґрунтовану ухвалу про залишення його позовної заяви без руху, чим допустив перевищення посадових повноважень, зловживання службовим становищем, злісне порушення суддівської присяги, цинічне порушення його прав, як сторони у справі і як громадянина. У зв'язку з цим ОСОБА_1 не може ні фізично, ні психологічно, ні морально приймати участь у розгляді справи разом із суддею Є.Ю. Романченком, оскільки починає нервувати, злитися, конфліктувати, переживати, що може завдати значної шкоди його здоров'ю і в результаті привести до повторного інсульту.

Вважає, що він перебуває в особистих напружених стосунках із суддею Є.Ю.Романченком, що викликає сумнів в об'єктивності та упередженості при розгляді вказаної справи судді. На думку позивача, розгляд суддею Є.Ю. Романченком справи щодо нього є конфліктом інтересів, оскільки між ними склалися неприязні та ворожі відносини.

Розглянувши заяви про відвід, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі частиною першою вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить на користь висновку, що метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення. Відповідно до наведених положень унеможливлюється участь судді у розгляді справи за наявності в учасника судового розгляду обґрунтованого певними об'єктивними обставинами сумніву щодо його неупередженості.

В свою чергу неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді («Морель проти Франції», пункти 45-50; «Пескадор Валеро проти Іспанії», пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних («Лука проти Румунії», пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду («Ветштайн проти Швейцарії», пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії», пункт 30; «Мікалефф проти Мальти», пункт 96).

У рішенні в справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини, з посиланням на його усталену практику, вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43). Також стосовно об'єктивного критерію цей Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 50, 52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Приписами частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч.ч. 11, 12 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас зі змісту постанови Верховного Суду України від 31.05.17 слідує, що до вирішення суддею питання про відвід (самовідвід) цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом заяви.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що міркування ОСОБА_1 щодо упередженого ставлення, завідому необ'єктивність, особисту зацікавленість у кінцевому результаті справи, умисні наміри і протиправні дії судді Романченка Є.Ю., наведені у заяві про відвід, не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях і суб'єктивній оцінці позивача, який не погоджується із ухвалою судді про залишення позовної заяви без руху.

Також суд зважає на те, що з предмету спору, наведеного у позовній заяві ОСОБА_1, та меж розгляду в адміністративній справі в разі відкриття провадження за даним позовом не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність судді Романченка Є.Ю. при оцінці дій (бездіяльності) Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (найменування відповідача згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України) щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня і виплату недоплаченої суми за минулий час ОСОБА_1.

Отож, обставини, наведені позивачем на обґрунтування заяви про відвід судді, не є такими, що відповідно до норм процесуального закону виключають участь судді у розгляді адміністративної справи за даним позовом ОСОБА_1.

Втім, суд ураховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 26 жовтня 1984 року (справа "Де Куббер проти Бельгії") вказано, що "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться". При цьому Суд звертає увагу на важливість питання довіри, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії", від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Статтями 1, 17 Кодексу суддівської етики, затвердженого V з'їздом суддів України 24.10.2002, визначено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя повинен уникати взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.

За змістом пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 N 2006/23, які також ураховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

На підставі викладеного, а також ураховуючи те, що в позивача особа судді викликає несприйняття, неспокій, невпевненість у неупередженості, хвилювання за свій стан здоров'я в залежності від майбутнього рішення, суд, з метою забезпечення права учасників судового процесу на справедливий, неупереджений суд, виключення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності за результатами розгляду цієї справи, вважає за можливе відвести суддю Романченка Є.Ю. до вирішення питання про відкриття провадження в справі за даним позовом.

Відтак, суд задовольняє заяви ОСОБА_1 про відвід судді Романченка Є.Ю. та передає позов ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на бездіяльність щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня і виплату недоплаченої суми за минулий час, для визначення головуючого судді в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 41, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяви ОСОБА_1 про відвід судді Романченка Є.Ю. задовольнити.

Відвести суддю Романченка Є.Ю. від розгляду справи № 806/2113/18 за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на бездіяльність щодо проведення перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня і виплату недоплаченої суми за минулий час.

Передати позов ОСОБА_1 для визначення головуючого судді в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.

Суддя Є.Ю. Романченко