Рішення № 74195198, 15.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 р. Справа№805/1655/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю: представника відповідача – ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, в якому просив суд зобов’язати відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску позивача, як особі, яка перебуває на пенсії за віком на пільгових умовах та обрала спрощену систему оподаткування з 01.01.2018 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані безпідставністю відмови у припиненні його участі у системі загальнообов’язкового соціального страхування, тобто припинення сплати єдиного соціального внеску, як пенсіонера, який перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував та надав на адресу суду відзив на адміністративний позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, тому на нього не розповсюджуються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Відповідач вважає, що діяв на підставі закону, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та Законами України, вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у задоволенні позову.

13.04.2018 року через відділ діловодства та документообігу суду від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на адміністративний позов, у якому зазначено, що з 01.01.2018 року по теперішній час до позивача жодного рішення або вимоги про застосування штрафних санкцій або сплату єдиного внеску не приймалось.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 27.03.2018 року судом було відкладено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 17.04.2018 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з’явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неприбуття суд не повідомили, будь-яких заяви чи клопотань на адресу суду не надали.

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України (8-9).

Відповідач, Добропільська об’єднана державна податкова інспекція ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного внеску позивач перебуває на обліку на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року в Добропільській об’єднаній державній податковій інспекції ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (а.с.11).

Згідно довідки, виданої Добропільським об’єднаним Управління Пенсійного фонду України Донецької області позивач перебуває на обліку в Управління та отримує пенсію за віком за списком №1 згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 19.09.2017 року довічно (а.с. 12). Зазначений факт також підтверджується пенсійним посвідченням позивача серії ААІ № 711658, виданого 15.11.2017 року (а.с. 13).

30.11.2017 року позивач звернувся з заявою до ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області щодо його звільнення від єдиного соціального внеску як особу яка набула право на пенсію за віком.

ОСОБА_3 управління ДФС у Донецькій області №528/05-99-45-11 від 05.12.2017 року повідомлено позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 4 р. II Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» фізичні особи, у тому числі ті, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком. Згідно з ч.1 ст.26 р.III Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. У зв’язку з вищенаведеним, ГУ ДФС у Донецькій області не може задовольнити заяву позивача (а.с. 14).

Вищезазначені обставини справи встановлені в судовому засіданні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не є спірними.

Спірним в даній справі є питання правомірності нарахування позивачу єдиного соціального внеску.

Проаналізувавши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд входив з наступного.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у т.ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у п. 4 та 51 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені ст. 26 зазначеного Закону.

З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як зазначено вище, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до списку №1.

Знижений граничний вік виходу на пенсію не є підставою для висновку про те, що позивач не є пенсіонером у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, на позивача, як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до ч. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме, з 06.08.2011 року.

Отже, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», оскільки позивач не досяг загального пенсійного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України № К/9991/45538/12 від 20.09.2012 року, № К/9991/49213/12 від 09.10.2012 року та № К/9991/78530/12 від 14.02.2013 року.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як фізична особа-підприємець, який є пенсіонером за віком та зареєстрована платником єдиного податку, має право на звільнення від сплати єдиного соціального внеску.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача припинити нарахування єдиного соціального внеску позивачу, як особі, яка перебуває на пенсії за віком на пільгових умовах та обрала спрощену систему оподаткування з 01.01.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем в доповненні на відзив на адміністративний позов зазначено, та не заперечується сторонами, що з 01.01.2018 року та по день розгляду справи до позивача жодного рішення або вимоги про застосування штрафних санкцій або сплату єдиного внеску не приймалось.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушено відповідачем саме в спірних публічно-правових відносинах.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Окрім того можливе прийняття відповідачем на підставі даних інтегрованих карток рішень, якими будуть порушені права позивача, не свідчить про наявність права, яке підлягає захисту, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а не ймовірно порушене у майбутньому. Оскільки така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи судами не були порушені, підстави для її задоволення відсутні.

Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Дана позиція відповідає висновкам, зазначеним в Постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року справа №167/592/17, провадження №К/9901/2196/17.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (паспорт серії ВЕ № 234519, адреса: 85040, АДРЕСА_1) до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884187, юридична адреса: 85004, Донецька область, м. Добропілля, пров. Європейський, буд. 4) про зобов’язання Добропільську об’єднану державну податкову інспекцію ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Донецькій області припинити нарахування єдиного соціального внеску фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, як особі, яка перебуває на пенсії за віком на пільгових умовах та обрала спрощену систему оподаткування з 01.01.2018 року – відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 15 травня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.