Постанова № 7419516, 14.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16572/09/0570

час прийняття постанови: 11 год. 19 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                   Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Ландгут Бройлер»

до Амвросіївської митниці, м. Амвросіївка

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 356 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., № 357 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., № 358 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., № 359 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп.

за участю представників:

від позивача: Серпокрила М.П. – за дов. від 29 жовтня 2009року

від відповідача: Конопльової Т.П. – за дов. від 29 жовтня 2009 року

                               Хоботова С.В. – за дов. від 29 жовтня 2009 року                               

від прокуратури: Ноздрьова С.В. – посвідчення № 2915

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Ландгут Бройлер» заявлено позов до Амвросіївської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 356 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., № 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., № 358 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., № 359 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для прийняття спірних податкових повідомлень, оскільки відповідачем не був прийнятий до уваги той факт, що на дату складання акту перевірки факти заниження податкових зобов’язань за ВМД № 701000001/8/000463 та ВМД № 701000001/8/000464 вже були задекларовані позивачем шляхом подання уточнюючих розрахунків. Тому, у відповідача не було законних підстав здійснювати донарахування суми податку на додану вартість, яка вже була самостійно нарахована в уточнюючих розрахунках. Крім того, на думку позивача, не враховані вимоги пункту 5 частини 2 статті 267 Митного Кодексу України щодо включення до митої вартості товару лише витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Тому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення.

Прокурор та відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнали, вважаючи, що спірні повідомлення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного митного законодавства України.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора та представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Закрите акціонерне товариство «Ландгут Бройлер», було зареєстровано 15 листопада 2004 року (із змінами останньої реєстрації 12 травня 2006 року) Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області, ЄДРПОУ за № 33129547).

Відповідач - Амвросіївська митниця, виконує свої повноваження на підставі делегованих державою прав та обов’язків Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті12 Митного кодексу України (надалі – МК України), митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Згідно із частиною 2 статті 15 МК України, митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до статті 41 МК України однієї з форм митного контролю є перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Згідно зі статтею 60 МК України перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ передбачено, що митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору, податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які справляються при ввезенні (вивезенні) товарів на митну чи з митної території України. Відповідно до підпункту 2.1.2 цього Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати тих податків і зборів (обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Відповідно до статей 41, 60 і 69 Митного Кодексу України був прийнятий Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1730, (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 перевірки проводяться у плановому та позаплановому порядку.

Пунктом 3 Порядку передбачено, план перевірок складається митними органами на кожний квартал виходячи з результатів аналізу імпортно-експортних операцій, що здійснюються підприємствами, відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 619, (надалі – Порядок № 619).

Судом встановлено, що на підставі Порядку № 619 відповідно до плану-графіку перевірок Амвросіївською митницею фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у Ш кварталі 2009 року, наказу Амвросіївської митниці від 10 липня 2009 року № 276 « Про проведення перевірки Закритого акціонерного товариства «Ландгут Бройлер» робочою групою митниці з 20 липня 2009 року по 14 серпня 2009 року було проведено планову перевірку стану дотримання позивачем, як суб’єктом ЗЕД, законодавства України з питань митної справи при здійсненні ним зовнішньоекономічної діяльності (арк. справи 176 - 178 ).

Про початок проведення перевірки позивача було проінформовано листом відповідача від 7 липня 2009 року № 6-1/2058 у відповідності до пункту 6 Порядку (арк. справи 117).

Згідно з Порядком № 619 при формуванні планів-графіків контролюючі органи встановлюють і погоджують строки проведення планових виїзних перевірок, що не перевищують відповідні строки, передбачі статтею 11-1 Закону України « Про державну податкову службу в Україні», а саме, тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка відповідачем проведена з 20 липня по 14 серпня 2009 року за період з 1 жовтня 2006 року по 31 травня 2009 року, за наслідками якої був складений акт перевірки від 14 серпня 2009 року № 0005/9/701000000/0033129547 (арк. справи 120-139).

З огляду на вищевикладене суд вважає, відповідач, як суб’єкт владних повноважень при здійсненні перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Митним Кодексом України.

Суд не приймає посилання позивача те, що спірні правовідносини повинні регулюватися Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V, оскільки статтею 2 Закону передбачено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

На підставі даного акту перевірки відповідачем згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статі 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), пункту 3 статті 9 Бюджетного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1997 року № 65, наказу Державної митної служби України від 23 червня 1998 року № 363, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 прийняті спірні податкові повідомлення від 25 вересня 2009 року:

№ 356, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 23441 грн. 30 коп., в тому числі за основним платежем 15 627 грн. 53 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 813 грн. 77 коп.;

№ 357, яким визначена сума податкового зобов'язання з митного збору за митне оформлення товарів та інших предметів у розмірі 326 грн. 28 коп., в тому числі за основним платежем 156 грн. 28 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170 грн.;

№ 358, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб’єктами підприємницької діяльності у розмірі 23 441 грн. 30 коп., в тому числі за основним платежем 15 627 грн. 53 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7 813 грн. 77 коп.;

№ 359, яким визначена сума податкового зобов'язання з митного збору за митне оформлення товарів та інших предметів у розмірі 326 грн. 28 коп., в тому числі за основним платежем 156 грн. 28 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170 грн.

Спірними податковими повідомленнями встановлено, що позивачем порушені статті 264, 267 Митного кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, порушення відповідачем було встановлено при виконанні позивачем зовнішньоекономічних договорів ( контрактів) між позивачем та іноземним контрагентом – Компанії « Vencomatic B.V.» (Нідерланди) № 200711-8 від 8 листопада 2007 року, № 200711-9 від 8 листопада 2007 року, № 200711-10 від 8 листопада 2007 року, № 20711-11 від 8 листопада 2007 по придбанню нового сільськогосподарського обладнання для утримання та розведення птиці (арк. справи 12-57), а саме: 1) відсутність у позивача контракту (додаткової угоди) без дати, без номеру, без назви щодо транспортування вантажу за вищезазначеними контрактами, копія якого офіційно було надано декларантом ТОВ « Гудвілл Брок» у митницю при митному оформленні комплектів обладнання за контрактом № 200711-9 від 8 листопада 2007 року на запит ВКМВ та Н щодо надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість (отримано відмову за ВМД № 7010000001/2008/000877 від 7 квітня 2008 року. Стосовно надання зазначеного документу маються відмітки у декларації митної вартості (далі – ДМВ) № 701000001/8/000877. Митна вартість наступних поставок обладнання заявлялася декларантом та була задекларована у ДМВ з урахуванням відостей наданих декларантом у якості додаткових документів.

В ході перевірки виявлені факти надання недостовірної та неповної інформації при митному оформленні вантажних митних декларацій: № 701000001/8/000464 від 22 лютого 2008 року; № 7010000001/8/000463 від 22 лютого 2009 року; № 701000001/8/000998 від 21 квітня 2008 року; № 70100000/8/001234 від 22 травня 2008 року; № 701000001/8/001408 від 13 червня 2008 року, а саме, при митному оформленні не були надані документи, які підтверджують оплату позивачем послуг щодо транспортування імпортованого вантажу (контракти на транспортування вантажу № 11-08 від 15 січня 2008 року, № 11-09 від 15 січня 2008 року, № 11-10 від 15 січня 2008 року, № 11-11 від 15 січня 2008 року; інвойси на оплату транспортних послуг № Р0950 від 15 січня 2008 року, Р0951 від 15 січня 2008 року, Р0952 від 15 січня 2008 року, Р0953 від 15 січня 2008 року.

Під час перевірки встановлено, що у двох ВМД № 701000001/8/000464 від 22 лютого 2008 року та № 701000001/8/000463 від 22 лютого 2008 року виявлено заниження митної вартості.

Згідно з вищезазначеними контрактами на транспортування вантажу №№ 11-08-11-11 транспортні витрати складають 3500 євро за кожний вантажний автомобиль. За вказаними двома ВМД товар поставлявся 6 автомобилями. З урахуванням цього транспортні витрати складають 21000 євро. Курс євро на момент митного оформленні складав 7,44168 грн. за 1 євро. Таким чином, витрати на транспортування, які не були включені позивачем до митної вартості товару, складають 156275 грн. 28 коп.

З первинної документації позивача, а саме платіжних доручень від 11 листопада 2008 року № 103 на суму 49000 євро, від 11 листопада 2008 року № 101 на суму 14000 євро, від 11 листопада 2008 року № 102 на суму 10500 євро,від 11 листопада 2008 року № 100 на суму 10500 євро, копії яких долучені до матеріалів справи, вбачається, що позивачем були сплачені кошти за надані транспортні послуги.

Внаслідок заниження митної вартості зменшений розмір податків і зборів, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 31567 грн. 62 коп., з них: податок на додану вартість 31255 грн. 06 коп., митний збір за кодом 010 – 312 грн. 56 коп.

Зазначені порушення призвели до заниження митної вартості товару, що призвело до нарахування податку на додану вартість на підставі пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», митного збору (вид 001) на підставі пункту 4 ставок митних зборів, передбачених Митним кодексом України, визначених у Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1997 року № 65 «Про ставки митних зборів», митного збору (вид 010) на підставі пункту 1 ставок митного збору, передбачених Митним кодексом України, визначених у Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1997 року № 65 «Про ставки митних зборів».

За наявними в матеріалах справи документами вбачається, що причиною спору, що виник між сторонами є питання фактичного включення до ціни товарів, поставлених на користь позивача за умовами зазначених контрактів витрат на транспортування та, відповідно, правильність визначення позивачем митної вартості зазначених товарів при митному оформленні, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 статті 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України та сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України.

Підпунктом 3.1.2. пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) є об'єктом оподаткування.

За приписами пункту 4.3. статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” базою оподаткування товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Поняття митної вартості визначено положеннями статті 259 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Загальні положення визначення митної вартості визначені статтями 266-275 Митного кодексу України. Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України здійснюється шляхом застосування методів, визначених частиною 1 статті 266 Митного кодексу України. Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України є методи визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

За наявними в матеріалах справи вбачається, що обраним декларантом методом при проведенні митного оформлення товарів, отриманих за умовами Контрактів № 200711-8 від 8 листопада 2007 року та № 20711-11 від 8 листопада 2007 року є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, що імпортуються, що не спростовується відповідачем. Порядок застосування цього методу визначений положеннями статті 267 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

За приписами статті 267 Митного кодексу України зазначені витрати додаються за умови їх не включення до ціни що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ввезення товарів на митну територію України.

Як встановлено під час розгляду справи та не спростовується сторонами, в результаті допущених помилок при визначені митної вартості товару у зазначених вище вантажних митних деклараціях, відповідачем у відповідності із пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були подані уточнюючі розрахунки (арк. справи 100-109).

Так, уточнюючим розрахунком до Вантажної митної декларації № 701000001/8/000463 від 31 липня 2009 року (дата митного оформлення – 22 лютого 2008 року) було виправлено помилку щодо визначення суми митної вартості за першим методом до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, у зв’язку з тим, що не були додані витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України, внаслідок чого митна вартість товару, яка повинна відображатися у графах 12, 45 ВМД № 701000001/8/000463 складає 1555437 грн. 63 коп. Таким чином, було занижено податкове зобов’язання з податку на додану варість на суму 8269 грн. 20 коп. На підставі пункту 17.2 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем самостійно нарахований штраф у розмірі 5% від суми недоплати, що складає 413 грн. 46 коп.

Уточнюючим розрахунком до Вантажної митної декларації № 701000001/8/000464 від 31 липня 2009 року (дата митного оформлення – 22 лютого 2008 року) було виправлено помилку щодо визначення суми митної вартості за першим методом до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, у зв’язку з тим, що не були додані витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України, внаслідок чого митна вартість товару, яка повинна відображатися у графі 47 ВМД № 701000001/8/000464 складає 350 754 грн. 66 коп. Таким чином, було занижено податкове зобов’язання з податку на додану варість на суму 8269 грн. 20 коп. На підставі пункту 17.2 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем самостійно нарахований штраф у розмірі 5% від суми недоплати, що складає 413 грн. 46 коп.

З приписів пункту 5.1 статті 5 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Тобто, фактично позивач скерувався наданим йому даним Законом правом та в межах строків давності, а саме, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації надав уточнюючі розрахунки.

Тому, відповідач при донарахуванні за наслідками перевірки податкового зобов’язання з податку на додану вартість за ВМД № 701000001/8/000463 від 22 лютого 2008 року та № 7010000001/8/000464 від 22 лютого 2008 року безпідставно не врахував уточнюючі розрахунки, які подані позивачем та якими були самостійно виправлені помилки. Тому, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 356 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем – 15627 грн. 53 коп., штрафні санкції – 7813 грн. 77 коп., в частині основного платежу на суму 8269грн. 20 коп. та штрафної санкції на суму 413 грн. 46 коп. та № 358 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем – 15627 грн. 53 коп., штрафні санкції – 7813 грн. 77 коп., в частині основного платежу на суму 8269грн. 20 коп. та штрафної санкції на суму 413 грн. 46 коп. суд вважає обґрунтованими.

Одночасно позивач у позовних вимогах просить суд визнати недійними та скасувати податкові повідомлення, якими визначений митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів № 357 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп. та № 359 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп. , у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп.

Збір з митного оформлення товарів – не є окремим видом збору, а відноситься до єдиного збору, який нараховується за вантажною митною декларацією. Тобто митний збір за митне оформлення товарів та інших предметів відповідно до режиму транзиту є однією зі складових частин єдиного збору. Такий митний збір справляється при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів (далі - товари) за вантажною митною декларацією. Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення.

Крім цього, слід зазначити, що Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-ХП, яким визначені види податків і зборів (обов’язкових платежів) збір з митного оформлення товарів та інших предметів не передбачений.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, винесення податкових повідомлень щодо платежу, який не є податком, збором (обов’язковим платежем) є протиправним, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими в частині визнання недійними та скасування податкових повідомлень № 357 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп. та № 359 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп. , у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп. та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що відповідач частково довів правомірність прийняття спірних повідомлень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені рішення прийняті ним обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, відповідно до принципу обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини 3 статті 2 наведеного Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Ландгут Бройлер» до Амвросіївської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 356 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем – 15627 грн. 53 коп., штрафні санкції – 7813 грн. 77 коп., № 357 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп.,№ 358 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем – 15627 грн. 53 коп., штрафні санкції – 7813 грн. 77 коп., № 359 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп. задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 356 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем – 15627 грн. 53 коп., штрафні санкції – 7813 грн. 77 коп., в частині основного платежу на суму 8269 грн. 20 коп. та штрафної санкції на суму 413 грн. 46 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 357 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 358 від 25 вересня 2009 року на суму 23441 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем – 15627 грн. 53 коп., штрафні санкції – 7813 грн. 77 коп., в частині основного платежу на суму 8269 грн. 20 коп. та штрафної санкції на суму 413 грн. 46 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення № 359 від 25 вересня 2009 року на суму 326 грн. 28 коп., у тому числі за основним платежем – 156 грн. 28 коп., штрафні санкції – 170 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Ландгут Бройлер» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 19 грудня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.           Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.           Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження. Суддя                                                                                           Абдукадирова К.Е.