Рішення № 74194909, 23.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р. Справа№805/2165/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кольцова, буд. 15; фактичне місце проживання/перебування: Донецька область, м. Маріуполь-50, пр-кт. Перемоги, б. 123, кв. 17) до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (ЄДРПОУ: 41250905, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів буд. 193) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити пенвні дії,-

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити пенсію пенсію з липня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є пенсіонером за віком. Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України Орджонікідзівського району в м. Маріуполь Донецької області пенсійну справу позивача взято на облік та нараховано пенсійне забезпечення. В липні 2015 року позивачу призупинено виплату пенсії, оскільки Пенсійним фондом України розпочато перевірку бази отримувачів пенсій на відповідність діючому законодавству.

Факт проживання позивача у м. Маріуполь підтверджується довідкою від 18.12.2014 року №1413007219 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Строк дії на цей час не обмежений.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати дії відповідача щодо припинення виплати належної йому пенсії з липня 2015 року протиправними та зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплатити пенсію з липня 2015 року, допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць, а також зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23 квітня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про заміну відповідача по адміністративній справі №805/2165/18-а - Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь Донецької області на Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, оскільки Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області є правонаступником всіх майнових прав та обов’язків управлінь Пенсійного фонду України в Орджонікідзівському районі та Іллічівському районах м. Маріуполя.

Ухвалою суду від 02 травня 2018 року здійснено заміну первинного відповідача – Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполь Донецької області його правонаступником Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області та витребувано у відповідача додаткові докази.

Представником відповідача до суду наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, як отримувач пенсії за віком. Виплату пенсії проведено з територіального управління ПФУ в м. Донецьк.

В березні 2016 року довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видану на ім`я ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської ради скасовано. Зазначене призвело до зупинення виплати пенсії позивачу. Скасування довідки позбавляє на сьогоднішній день управління можливості відновити позивачу виплату з 03.03.2016 року пенсії за віком.

У зв`язку з вищевикладеним відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серія АА №130017 від 26.11.2004 року.

Позивач взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується копією довідки № НОМЕР_2 від 18.12.2014 року.

З березня 2016 року Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області виплату пенсії позивачу зупинено.

У частині 2 статті 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1ст. 49 цього Закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Оскільки, в силу положень частини 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд застосовує і положення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі за текстом - Конвенція), що захищає право власності, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, оскільки згідно частини 1 статті 32 названої Конвенції, саме цей Суд має право тлумачення її положень і протоколів до неї.

Зокрема суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (п.83 Рішення від 12 липня 2001 року справа „ОСОБА_4 Ганс-Адам ІІ проти Німеччини; п.22 Рішення від 08 листопада 2005 року справа „Кечко проти України; п.20-24 Рішення від 10 березня 2011 року справа „Сук проти України; п.41 Рішення від 07 листопада 2013 року справа „Пічкур проти України; п.31 Рішення від 26 червня 2014 року справа „Суханов та Ільченко проти України), кожній фізичній або юридичній особі гарантується право мирно володіти своїм майном, яке включає в себе, серед іншого, як майнові права (у тому числі право вимоги уплати боргу), так і матеріальний (або ж майновий) інтерес, до якого входять так звані законні очікування (або ж іншими словами законні сподівання).

З точки зору Конвенції, з огляду на те, що суб`єкт страхової виплати у вигляді пенсії, її отримувач, розмір, строки і період її виплати, на момент виникнення спору між сторонами були визначені, і спору щодо цього між сторонами не було, суд вважає щомісячну пенсію позивача, яку він повинен був отримувати кожного місяця і довічно, у тому числі і з 01 березня 2016 року положення цієї статті.

За положеннями статті 1 Протоколу №1 Конвенції, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, право на мирне володіння своїм майном не є абсолютним, воно може бути обмежене або піддано іншому втручанню з боку держави, у тому числі особу може бути і позбавлено її майна.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та поновити нарахування та виплату пенсії за віком, виплатити пенсію з липня 2015 року. Проте не надає до суду підтвердження зупинення пенсії саме з цього періоду відповідачем.

На виконання ухвали суду від 02.05.2018 року Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області надано довідку про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно довідки Лівобережного об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 17.05.2018 року про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, виплату пенсії позивачу зупинено з березня 2016 року.

За таких обставин суд вважає не обґрунтованими в цій частині вимоги позивача. Проте наголошує, що відповідачем вчинено не бездіяльність, а дії, котрі й мають бути визнані протиправними

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому припинення виплати позивачу пенсії слід визнати протиправними та таким, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення. За таких обставин суд приходить до переконання, що відповідача слід зобов'язати відновити виплату позивачу пенсії з 01 березня 2016 року.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762грн.00коп.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 30.03.2018 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (ЄДРПОУ: 41250905, М. Маріуполь, пр. Металургів буд. 193) 704,80 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 242, 244, 245, 246, 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, м. Донецьк, вул. Кольцова, буд. 15; фактичне місце проживання/перебування: Донецька область, м. Маріуполь-50, пр-кт. Перемоги, б. 123, кв. 17) до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (ЄДРПОУ: 41250905, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів буд. 193) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити пенвні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року.

Зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області поновити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 за віком з 01 березня 2016 року на рахунок відкритий позивачем у відділенні «Ощадбанка».

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області подати у строк один місяць з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (ЄДРПОУ: 41250905, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів буд. 193) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.