Рішення № 74194858, 14.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. Справа№805/3219/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – судді Галатіної О.О.,

при секретарі Картавих Г.В.

за участю

заявника ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судового засідання заяву Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 805/3219/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 34 511,00 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2018 року Фізична особа – підприємць ОСОБА_3, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд постанови суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 805/3219/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 34 511,00 грн.

В заяві Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у зв’язку із наявністю ново виявлених обставин та постановити нову постанову про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначив наступне.

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 34 511,00 грн.

В якості підстав пред’явленого позову позивач посилався на невиконання

ОСОБА_3, податкових повідомлень – рішень від 22 грудня 2015 року № 0000341521/9758/10/05-15-21 на суму 34 000,00 грн., від 22 грудня 2015 року № 0000351521/9759/10/05-15-21 на суму 510,00 грн., прийнятих за результатами проведення фактичної перевірки відповідача з питань додержання встановлених законодавством України вимог, які є обов'язковими до виконання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 34 511,00 грн. були задоволені у повному обсязі.

У вересні 2017 року фізична особа – підприємець ОСОБА_3, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкових повідомлень – рішень від 22 грудня 2015 року № 0000341521/9758/10/05-15-21 на суму 34 000,00 грн., від 22 грудня 2015 року № 0000351521/9759/10/05-15-21 на суму 510,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 був задоволений, визнано протиправним та скасовано від 22 грудня 2015 року № 0000341521/9758/10/05-15-21 на суму 34 000,00 грн., від 22 грудня 2015 року № 0000351521/9759/10/05-15-21 на суму 510,00 грн.

Заявник вважає, що ухвалення постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року в адміністративній справі № 805/3111/17-а, є істотною для справи обставиною, яка спростовує висновки, покладені в основу постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 805/3219/16-а та є підставою для її перегляду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі № 805/3219/16-а.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.10 Розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч.15 ст.31 КАС України розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, якщо справа розглядалася суддею одноособово або у складі колегії суддів.

Заявник під час судового засідання на заявлених вимогах наполягав, просив суд скасувати постанову від 04 жовтня 2016 року.

Представник позивача під час судового засідання просив суд відмовити у задоволені заявлених вимог у повному обсязі.

Дослідивши надані письмові докази, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.

ОСОБА_3, зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п.п.16.1.3., 16.1.4. п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 ст.36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно облікових карток Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у ФО-П ОСОБА_3 рахується податковий борг.

09 листопада 2016 року позивачем була проведена перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності торгових патентів і ліцензій. За результатами якої був складений акт № 110/05-15-21-3032903839. На підставі акту перевірки від 09.11.2015 року, відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 841/95-ВР позивачем було складено рішення про застосування фінансових санкцій від № 0000341521/9758/10/05-15-21, яким до відповідача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 34000 грн. 22.12.2015 року на підставі акту перевірки від 09.11.2015 року, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3статті 54 Податкового кодексу України позивачем також було прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000351521/9759/10/05-15-21, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем штрафна санкція на суму 510 грн. та № 0000361521/9760/10/05-15-21, яким до відповідача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В зв’язку з несплатою ФО-П ОСОБА_3 податкового боргу у розмірі 34511 грн. Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС України у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про його стягнення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтря 2016 року у справі № 805/3219/16-а позов було задоволено.

Разом з цим, ФО-П ОСОБА_3 не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 грудня 2015 року № 0000341521/9758/10/05-15-21 на суму 34 000,00 грн., від 22 грудня 2015 року № 0000351521/9759/10/05-15-21 на суму 510,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 805/3111/17-а позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 22 грудня 2015 року № 0000341521/9758/10/05-15-21 на суму 34 000,00 грн., від 22 грудня 2015 року № 0000351521/9759/10/05-15-21 на суму 510,00 грн. задоволено у повному обсязі.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 805/3111/17-а набрала законної сили на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобовязує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982, серія A N 52, стор. 26, п. 69).

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу № 1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також, закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону. Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «ОСОБА_3 унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, вказані обставини не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ФО-П ОСОБА_3 на час розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Тобто, суд вважає, що оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі № 805/3111/17-а, яка набрала законної сили, були скасовані податкові повідомлення – рішення від 22 грудня 2015 року № 0000341521/9758/10/05-15-21 на суму 34 000,00 грн., від 22 грудня 2015 року № 0000351521/9759/10/05-15-21 на суму 510,00 грн., на підставі яких Державна податкова інспекція у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 34511 грн., то постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року в адміністративній справі № 805/3219/16-а слід переглянути за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини п’ятої статті 361 цього Кодексу, приймає постанову.

Згідно з ч.3 ст.241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 805/3219/16-а про стягнення заборгованості слід скасувати та прийняти у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 31, 77, 78, 90, 139, 205, 229, 241, 242-246, 250, 361, 368, 369 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити заяву Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 805/3219/16-а за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 34 511,00 грн.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 805/3219/16-а.

Прийняти у справі № 805/3219/16-а нове рішення, яким у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 34 511,00 грн. – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 528 (п’ятсот двадцять вісім) грн. 61 коп.

Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини у судовому засідання 14 травня 2018 року. Повний текст рішення суду буде виготовлено 24 травня 2018 року.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Галатіна О.О.