Ухвала суду № 74194509, 24.05.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6066/16-ц

Провадження № 2/161/2477/18

У Х В А Л А

24 травня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Царюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк заяву судді Ковтуненка В.В. про самовідвід,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною.

У даній справі заявлено самовідвід головуючим у справі суддею Ковтуненко В.В. та подано письмову заяву. В обґрунтування заяви посилається на те, що ухвалою суду від 13 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.

26 березня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на те, що на її адресу не надходило жодних повідомлень про розгляд справи. А тому, в суду були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року скасовано, справу направлено до того ж суду для продовження її розгляду. Підставою для скасування вказаної ухвали був висновок апеляційного суду Волинської області, що адресовані позивачу виклики в судове засідання повернулися суду із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто без вручення адресату. А тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, представникам позивача повістка не направлялася взагалі.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції являються вкрай суперечливими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, рішенням ВСУ, ЕСПЛ з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається із письмових матеріалів справи, що позивач по справі – ОСОБА_1 повідомляється Луцьким міськрайонним судом Волинської області за адресою, вказаною нею особисто в позовній заяві, а саме – село Великий Омеляник, вулиця Лесі Українки, будинок 57, Луцького району, Волинської області (а.с. 174, 197, 206, 208, 216, 220). При цьому, жодне з вказаних поштових відправлень позивачем отримано не було.

При цьому, сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав повідомлення про розгляд справи за належною адресою та які повернулися в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самої ОСОБА_1 щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. Та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду), свідчить про належне вручення ОСОБА_1 судового повідомлення.

Крім того, суд звертає увагу, що поштові відправлення, адресовані ОСОБА_1 Апеляційним судом Волинської області, отримуються нею безперешкодно та своєчасно. Позивач цікавиться перебігом та станом поданих нею апеляційних скарг, однак, не наявним судовим провадженням в Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

Крім того, апеляційний суд Волинської області, при скасуванні ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року взагалі не прийняв до уваги та не надав оцінку судовій практиці Європейського суду з прав людини, на яку посилався суд першої інстанції при постановленні вказаної ухвали. А тому взагалі незрозуміло, з яких підстав скасовано ухвалу суду від 13 грудня 2017 року.

Варто звернути увагу на строк перебування цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною в провадженні суду – понад 2 роки. При цьому, даний строк зумовлений виключено неналежним здійсненням процесуальних обов’язків та реалізацією процесуальних прав позивача та її представників.

При цьому нормами чинного законодавства України не передбачена можливість та процедура оскарження рішень вищестоящих судових органів саме суддями першої інстанції, які виносять рішення у відповідності до вимог процесуального законодавства. Так як суддя як фактично так і законодавчо жодним чином не захищений від такого маніпулювання поняттями та доказами.

Внаслідок зазначених обставин та суперечностей, які не відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, та які виникли в ході вивчення даної справи при надходженні її до судді, а також з метою об’єктивного вирішення справи, заявляє самовідвід.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про самовідвід судді Ковтуненка В.В. підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об’єктивності судді.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Судом при розгляді заяви встановлено, що ухвалою суду від 13 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною залишено без розгляду у зв’язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин.

26 березня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує на те, що на її адресу не надходило жодних повідомлень про розгляд справи. А тому, в суду були відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 07 травня 2018 року ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року скасовано, справу направлено до того ж суду для продовження її розгляду. Підставою для скасування вказаної ухвали був висновок апеляційного суду Волинської області, що адресовані позивачу виклики в судове засідання повернулися суду із поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання», тобто без вручення адресату. А тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, представникам позивача повістка не направлялася взагалі.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції являються вкрай суперечливими, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, рішенням ВСУ, ЕСПЛ з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Як вбачається із письмових матеріалів справи, що позивач по справі – ОСОБА_1 повідомляється Луцьким міськрайонним судом Волинської області за адресою, вказаною нею особисто в позовній заяві, а саме – село Великий Омеляник, вулиця Лесі Українки, будинок 57, Луцького району, Волинської області (а.с. 174, 197, 206, 208, 216, 220). При цьому, жодне з вказаних поштових відправлень позивачем отримано не було.

При цьому, сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав повідомлення про розгляд справи за належною адресою та які повернулися в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, зумовлені не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самої ОСОБА_1 щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. Та, у відповідності до положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду), свідчить про належне вручення ОСОБА_1 судового повідомлення.

Крім того, суд звертає увагу, що поштові відправлення, адресовані ОСОБА_1 Апеляційним судом Волинської області, отримуються нею безперешкодно та своєчасно. Позивач цікавиться перебігом та станом поданих нею апеляційних скарг, однак, не наявним судовим провадженням в Луцькому міськрайонному суді Волинської області.

Крім того, апеляційний суд Волинської області, при скасуванні ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року взагалі не прийняв до уваги та не надав оцінку судовій практиці Європейського суду з прав людини, на яку посилався суд першої інстанції при постановленні вказаної ухвали. А тому взагалі незрозуміло, з яких підстав скасовано ухвалу суду від 13 грудня 2017 року.

Варто звернути увагу на строк перебування цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною в провадженні суду – понад 2 роки. При цьому, даний строк зумовлений виключено неналежним здійсненням процесуальних обов’язків та реалізацією процесуальних прав позивача та її представників.

При цьому нормами чинного законодавства України не передбачена можливість та процедура оскарження рішень вищестоящих судових органів саме суддями першої інстанції, які виносять рішення у відповідності до вимог процесуального законодавства. Так як суддя як фактично так і законодавчо жодним чином не захищений від такого маніпулювання поняттями та доказами.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що для забезпечення умов, за яких у будь-кого із сторін не виникало будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом. З метою усунення будь-яких сумнівів щодо неупередженості судді Ковтуненка В.В. при розгляді даної справи та об’єктивного вирішення справи по суті. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви судді Ковтуненка В.В. про самовідвід.

Керуючись ст.ст. 36-40 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву судді Ковтуненка В.В. про самовідвід – задовольнити повністю.

Відвести суддю Ковтуненка В.В. від розгляду цивільної справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до кредитного договору недійсною.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Ковтуненко