Постанова № 74193739, 23.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/7371/16-ц Номер провадження 22-ц/775/728/2018

Головуючий у 1 інстанції Марченко Л.М. Єдиний унікальний номер 234/7371/16-ц

Суддя доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження 22-ц/775/728/2018

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.

суддів: Жданової В.С., Груіцької Л.О.

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (головуючий 1 інстанції Марченко Л.М., єдиний унікальний номер 234/7371/16-ц, повний текст заочного рішення ухвалено 01 вересня 2016 року у приміщенні суду м. Краматорська, Донецької області),

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2016 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 28 757,02 гривень та витрат по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 04 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідачки щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному сайті банку, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 29 лютого 2016 року утворилася заборгованість у сумі 28 757,02 гривень, яка складається з: 8050,90 гривень – заборгованість за кредитом; 17 460,55 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 1400 гривень – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень – штраф (фіксована частина); 1345,57 гривень – штраф (процентна складова).

Зазначену заборгованість за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

01 вересня 2016 року заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2010 року в сумі 25511,45 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

16 січня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 вересня 2016 року.

31 січня 2018 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області залишено без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з заочним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги , мотивуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в ухвалі про залишення заяви про перегляд від 31 січня 2018 року наводить аргументи, що до неможливості застосування строків позовної давності оскільки з розрахунку заборгованості вбачається переривання строку позовної давності, зокрема у липні 2014 року, лютому 2015 року, при тому, що позов-поданий до суду 05 травня 2016 року.

Однак, відповідне твердження не відповідає дійсності, оскільки в липні 2014 року, апелянт не мала фізичної можливості зробити платіж за кредитом у зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції в місті Краматорську, а у лютому 2015 року апелянт знаходилась в місті Києві та також не могла зробити платіж у зв'язку зі скрутним фінансовим положенням. В той же час, у зв'язку з дискримінаційним положенням апелянта перед позивачем, документальне доказування цих фактів дуже ускладнено та майже неможливе фізично.

Також зазначила, що відповідно до заочного рішення суду першої інстанції, встановлено що 04 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит у розмірі 8500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, шо відповідає строку дії картки. Тому апелянт вважає що дія договору скінчилась. Однак, формулювання умов договору, може призвести до того, що дія даного кредитного договору може ніколи не закінчитися. Проте договір не може продовжувати свою дію невизначений строк, оскільки передбачений момент виконання зобов'язання «кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки» а відтак з відповідного моменту закінчується підстава для нарахування відсотків згідно даного договору.

Також апелянт в апеляційній скарзі вказала на те, що з неї стягнуто понесені позивачем судові витрати в розмірі 1378,00 гривень. Однак рішення суду першої інстанції було задоволено частково, а тому судові витрати повинні присуджуватися пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

До апеляційного суду від позивача ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачки ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

До апеляційного суду від позивача ПАТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, в якій просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відзив мотивований тим, що рішення суду постановлено відповідно до норм матеріального та процесуального права, відповідачем належним чином не виконувались обов’язки по сплаті заборгованості за кредитним договором, а тому вважає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю - доповідача, позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційний інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 15 постанови Пленум Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги, ОСОБА_2 оскаржує рішення суду лише щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом виходив з вимог ст.526, 625, 1050, 1054 ЦК України та зазначив, що у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2010 року у сумі 25 511,45 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 8 050,90 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 17 460,55 грн.,

Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можливо з наступних підстав.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись у строк, що встановлений у договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядок, встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначив, що 04 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 8500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві відповідачка висловила згоду з тим, що заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором станом на 29 люте 2016 року складає у сумі 8 050,90 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в у сумі 17 460,55 грн. (а.с.1-7).

Також, розрахунком заборгованості та випискою з рахунку відповідачки підтверджено наявність заборгованості за кредитним договором станом на 29 люте 2016 року в сумі 8050,90 гривень (за тілом кредиту), відповідачкою же не приведено доводів щодо відсутності заборгованості та не надано належних та допустимих доказів на спростування стверджень позивача про заборгованість у вказаному розмірі.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом (тілом) обґрунтованого дійшов висновку про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 вказаної заборгованості.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суд виходить з такого.

Звернувшись із даним позовом позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просив, посилаючись на невиконання відповідачкою умов кредитного договору, стягнути з неї заборгованість по процентам за користування кредитом станом на 29 лютого 2016 року в сумі 17 460,55 гривень.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30 % на рік, далі процентна ставка була змінена, а саме з 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34,80% та з 01 квітня 2015 року встановлена у розмірі 43,20%, це не оспорюється сторонами (а.с.4).

Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до п.1.1.3.1.9 вказаних Умов банк зобов’язаний не частіше одного разу на місяць способом, зазначеним в заяві, надавати держателю виписку про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операції по картрахунку (а.с. 13 зв.).

Заява не містить умов про спосіб надання виписки про стан картрахунку (а.с.5-6). З 08 лютого 2015 року відповідач не здійснює операцій по картрахунку, не виконує кредитних зобов’язань, 31 жовтня 2015 року строк дії кредитної картки закінчився.

Таким чином, позивач не надав доказів виконання ним п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо своєчасно сповіщення відповідача у спосіб, передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки.

Як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції представником позивача не надано доказів того, що відповідачка про збільшення процентної ставки була повідомлена.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, позивачем нараховувались проценти у розмірі більшому, ніж було визначено умовами договору, всупереч статті 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком процентної ставки в односторонньому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, і не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Згідно Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» Цивільний кодекс України доповнено ст. 1056-1, у якій встановлено заборону банку змінювати розмір процентів за користування кредитом в односторонньому порядку.

ОСОБА_4 набув чинності 10 січня 2009 року, та не має зворотної дії у часі.

Кредитний договір між сторонами укладено 25 жовтня 2011 року, тобто після набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та ст. 1056-1 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі – Правила), рекомендоване поштове відправлення – це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності – повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374 цс17.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

За змістом ст. 10 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 57 ЦПК України (в редакції до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ) установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Отже, позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому збільшення процентної ставки було проведено в односторонньому порядку під час дії заборони на таке підвищення, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами з відповідача необхідно задовольнити частково.

У анкеті – заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з Приватбанку – оформлення кредитки «Універсальної» від 04 жовтня 2010 року обумовлено проценту ставку за користуванням кредитом 2,5 % на місяць, тобто 30 % річних на залишок заборгованості.

У даному випадку банком збільшено процентну ставку в односторонньому порядку з 01 вересня 2014 року під час дії заборони на таке підвищення, тому розмір заборгованості за процентами за період з 01 вересня 2014 року до 29 лютого 2016 року становить із розрахунку обумовленої договором ставки 30% річних у сумі 4532,53 гривень, виходячи з наступного розрахунку:

7766,25 гривень (поточна заборгованість за кредитом) х 30% : 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою») х 547 днів = 3540,12 гривень;

284,65 гривень (прострочена заборгованість за кредитом) х 30% : 360 днів (передбачених п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою») х 547 днів = 129,75 гривень;

3540,12 гривень + 129,75 гривень = 3669,87 гривень.

Разом із заборгованістю за процентами за період з 20 грудня 2011 року по 29 лютого 2016 року (накопичувальним підсумком) у сумі 862,66 гривень, стягненню підлягає 4532,53 гривень (862,66 гривень + 3669,87 гривень = 4 532,53 гривень)

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом необхідно змінити та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з з 20 грудня 2011 року по 29 лютого 2016 року суму 4 532,53 гривень.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з принципу пропорційності, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 вересня 2016 року в частині судового збору необхідно змінити.

Позивач просив стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 28 757,02 гривень.

Позовні вимоги задоволені у розмірі 12583,43 гривень, що складає 44 % (12583,43 х 100): 28 757,02 = 44%).

За подання позовної заяви позивачем було сплачено 1378 гривень, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню понесені виплати по сплаті судового збору у сумі 606,32 гривень.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При поданні апеляційної скарги позивачем ОСОБА_2 був сплачений судовий збір у сумі 2070 гривень. Апеляційну скаргу позивача задоволено частково.

З урахуванням частки задоволених вимог на користь позивача ОСОБА_2 з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» має бути стягнутий судовий збір у сумі 538,20 гривень.

Довід апеляційної скарги про те, що апелянт в липні 2014 року не мала фізичної можливості зробити платіж за кредитом у зв'язку з проведенням активної фази антитерористичної операції в місті Краматорську, а у лютому 2015 року апелянт знаходилась в місті Києві та також не могла зробити платіж у зв'язку зі скрутним фінансовим положенням є безпідставним.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки наданої позивачем вбачається, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час періодично здійснювала погашення сум за договором, останні оплати проведені: 25 квітня 2014 року у сумі 430 гривень, 08 лютого 2015 року у сумі 300 гривень.

Що стосується доводу апеляційної скарги проте, що апелянт вважає що дія договору скінчилась, оскільки закінчився строк дії картки, то вони є неспроможними.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки виданої згідно умов договору тобто з 01 листопада 2015 року (строк дії картки до 31 жовтня 2015 року), банком подано позовну заяву до суду у квітні 2016 року , тобто в межах строку позовної давності.

Згідно з п. п. 1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є у тому числі неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 01 вересня 2016 року в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за кредитним договором б/н від 04 жовтня 2010 року за період з 20 грудня 2011 року по 29 лютого 2016 року заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 4 532,53 (чотири тисячі п’ятсот тридцять дві гривні) 53 копійки.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 606,32 гривень.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 538,20 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді

Повний текст постанови складений 23 травня 2018 року.

Судді