Постанова № 74193633, 22.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/3191/16-ц Номер провадження 22-ц/775/704/2018

Єдиний унікальний номер 233/3191/16-ц

Номер провадження 22-ц/775/704/2018 Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 43

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Хейло Я.В.,

суддів: Жданової В.С., Мірути О.А.

за участю секретаря: Ситнік Д.Л.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користування жилим приміщенням, встановлення порядку користування жилим приміщенням, стягнення моральної шкоди (справа № 233/3191/16-ц, головуючий у суді першої інстанції ОСОБА_3), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, відшкодування завданої моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року визнано: - за нею - право власності на 1/5 частку спадщини, - за її малолітнім сином – на 1/5 частку спадщини, - за її малолітньою дочкою – на 1/5 частку спадщини, що відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_6, померлого 19 жовтня 2014 року, та складається з 3\4 часток квартири АДРЕСА_1. Ця квартира належить на праві спільної часткової власності також відповідачці ОСОБА_1 – сестрі її померлого чоловіка. Згідно з технічною документацією на квартиру станом на 10 грудня 2015 року їй та дітям належить на праві приватної спільної часткової власності 9/20 часток, а відповідачці – 11/20 спірної квартири. Кімнаті у квартирі не ізольовані, поділити її в натурі не можливо. У вказаній квартирі знаходяться її речі, вона з дітьми бажає туди вселитися та проживати. У теперішній час вона з дітьми зареєстровані у гуртожитку за адресою: м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 101а-67, де незадовільні побутові умови, відсутнє опалення, зручності, для проживання дітей створити нормальні умови неможливо. З цих причин вони у теперішній час тимчасово проживають у її батьків, однак відносини останніх є напруженими, вони часто конфліктують, від чого морально страждають діти. Відповідач незаконно чинить перешкоди для проживання її з дітьми у спірній квартирі: замінила замки у вхідних дверях, не надає їй ключі, з приводу чого вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів.

У зв’язку з тим, що можливість домовитися з відповідачем про порядок володіння та користування майном відсутня, це питання вона змушена вирішувати в судовому порядку. Також, зазначила, що у зв’язку з неправомірними діями відповідача щодо порушення її прав, як власника, їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях. Вона змушена витрачати значні зусилля для відновлення її порушених прав та прав її дітей. Через це погіршився стан її здоров’я, вона була змушена звернутися за медичною допомогою. Завдану моральну шкоду вона оцінює в 7000 грн.

Просила зобов’язати відповідача не чинити і усунути перешкоди у здійсненні нею та дітьми права володіння, користування, розпорядження належними їм 9/20 частками квартири АДРЕСА_2 шляхом вселення її з дітьми у квартиру та передачі одного примірника ключів від неї; встановити наступний порядок користування вказаною квартирою – у її користування та користування її дітей виділити житлову кімнату площею 14,0 кв.м, - у користування відповідачки залишити житлову кімнату площею 21,80 кв.м, - у загальному користуванні залишити кухню площею 6,10 кв.м, ванну кімнату площею 3,50 кв.м, туалетну кімнату площею 1,30 кв.м, коридор площею 3,20 кв.м; стягнути на її користь з відповідачки завдану їй моральну шкоду в розмірі 7000 грн.; відшкодувати з відповідачки понесені нею судові витрати по оплаті судового збору та правової допомоги адвоката.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням шляхом вселення, встановлення порядку користування жилим приміщенням, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Зобов’язано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та її дітьми ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо належних їм 9/20 частин квартири АДРЕСА_3, та вселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у квартиру АДРЕСА_3.

Встановлено наступний порядок користування квартирою № 9 будинку № 46 по вул. Шмідта у м. Костянтинівка Донецької області:

- виділено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та її дітям ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у користування жилу кімнату площею 14,00 кв.м (9-3 згідно технічного паспорту), залишивши в користуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жилу кімнату площею 21,80 кв.м (9-2 згідно технічного паспорту);

- залишено у спільному користуванні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, її дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, приміщення квартири: коридор площею 3,20 кв.м (9-1 згідно технічного паспорту), кухню площею 6,10 кв.м (9-6 згідно технічного паспорту), ванну кімнату площею 3,50 кв.м (9-5 згідно технічного паспорту), туалетну кімнату площею 1,30 кв.м (9-4 згідно технічного паспорту).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 700 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов’язані із сплатою судового збору, у загальному розмірі 1157 гривень 52 копійки, витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що суд неповно з’ясував обставини справи , ухвалюючи рішення порушив вимоги матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновки суду про наявність з її боку перешкод у користуванні квартирою не підтверджені належними доказами. Лише з метою збереження спільного майна вона за власні кошти змінила вхідні замки на дверях квартири.

Визначений судом порядок користування спільної квартирою порушує її права , оскільки кімната, визначена позивачу не містить окремого входу, а тому доступ позивача до кімнат спільного користування можливий лише через кімнату відповідача. Вказана обставина, на думку відповідача, суперечить роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи квартири АДРЕСА_4, встановлена неможливість виділення в натурі приміщення квартирі і встановити порядок користування ним.

Судом порушено норми матеріального права, а саме ст.152 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.358 ЦК України відповідно до яких переважним критерієм при поділі житлових приміщень визначено поділ в натурі окремих приміщень, що є спільною часткової власністю, між співвласниками. Вважає що критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення у справі є переважним та обов’язковим.

Також, судом порушено норми процесуального права, а саме суд визнав доказами пояснення свідків з боку позивача: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які на думку відповідача упереджені та зацікавлені в ухваленні рішення на користь позивача.

Суд не з’ясував питання щодо переобладнання квартири, необхідності отримання для цього відповідного дозволу та ухвалив рішення яке фактично не може бути виконано та лише призведе до загострення конфлікту між сторонами.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - адвокат ОСОБА_10 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач у засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 22 вересня 2011 року у відділі ДРАЦС по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області зареєструвала шлюб із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 9), актовий запис про шлюб № 320. Позивачка ОСОБА_2 із ОСОБА_6 є батьками дітей: - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.1 а.с. 11-12).

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Костянтинівським державним хімічним заводом 16 листопада 1993 року, зареєстрованого у Костянтинівському міському БТІ у кн. № 107, р/№ 324 (т.1 а.с. 147 зворот, 231), квартира АДРЕСА_5 належала ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частки кожному.

Відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Костянтинівської ДНК ОСОБА_14 07 травня 2008 року, зареєстрованого у реєстрі за № 830, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 17 травня 2008 року за р/№ 7605, кн. 213 (а.с. 148-149), ОСОБА_12, ОСОБА_11 подарували, а ОСОБА_6 прийняв у дар 1/2 частину квартири АДРЕСА_5.

ОСОБА_6 помер 19 жовтня 2014 року в м. Костянтинівка Донецької області, актовий запис про смерть відділу ДРАЦС по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області № 1214 від 20 жовтня 2014 року (т.1 а.с. 10).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 березня 2017 року, виданого державним нотаріусом Костянтинівської ДНК ОСОБА_15, р/№ 1-79 (а.с. 233) ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6, який помер 19 жовтня 2014 року, - на 2/5 частки, у зв’язку із відмовою спадкоємців першої черги: батька спадкодавця - ОСОБА_12, матері - ОСОБА_11

Відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2015 року у справі № 233/3990/15-ц, що набрало законної сили 01 грудня 2015 року (т.1 а.с. 8), позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності у порядку спадкування задоволено частково: - визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/5 частку спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого - 19 жовтня 2014 року та складається з 3\4 часток квартири АДРЕСА_6, яка складається з 2-х кімнат житловою площею – 35,80 кв.м., у тому числі 1-а кімната площею - 21,80 кв.м.; 2-а кімната площею -14,0 кв.м.; кухня площею - 6,10 кв.м.; ванної кімнати площею – 3,50 кв.м.; туалетної площею – 1,30 кв.м.; коридору площею – 3,20 кв.м; загальною площею - 49,90 кв.м., які на підставі свідоцтва про право власності ,б/№,16.11.1993, Костянтинівський державний хімічний завод та договору дарування ВКІ/919045, 07.05.2008, Костянтинівська ДНК р/№830 належали померлому на праві приватної спільної часткової власності;

- визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/5 частку спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого - 19 жовтня 2014 року та складається з 3\4 часток квартири АДРЕСА_6, яка складається з 2-х кімнат житловою площею – 35,80 кв.м., у тому числі 1-а кімната площею - 21,80 кв.м.; 2-а кімната площею -14,0 кв.м.; кухня площею - 6,10 кв.м.; ванної кімнати площею – 3,50 кв.м.; туалетної площею – 1,30 кв.м.; коридору площею – 3,20 кв.м; загальною площею - 49,90 кв.м., які на підставі свідоцтва про право власності ,б/№,16.11.1993, Костянтинівський державний хімічний завод та договору дарування ВКІ/919045, 07.05.2008, Костянтинівська ДНК р/№830 належали померлому на праві приватної спільної часткової власності;

- визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/5 частку спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлого - 19 жовтня 2014 року та складається з 3\4 часток квартири АДРЕСА_6, яка складається з 2-х кімнат житловою площею – 35,80 кв.м., у тому числі 1-а кімната площею - 21,80 кв.м.; 2-а кімната площею -14,0 кв.м.; кухня площею - 6,10 кв.м.; ванної кімнати площею – 3,50 кв.м.; туалетної площею – 1,30 кв.м.; коридору площею – 3,20 кв.м; загальною площею - 49,90 кв.м., які на підставі свідоцтва про право власності ,б/№,16.11.1993, Костянтинівський державний хімічний завод та договору дарування ВКІ/919045, 07.05.2008, Костянтинівська ДНК р/№830 належали померлому на праві приватної спільної часткової власності.

Право приватної спільної часткової власності позивачки ОСОБА_2 та неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вказану вище квартиру у розмірі 3/20 кожному зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається з витягів про реєстрацію права власності (т.1 а.с. 13-15), а також підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 16 січня 2017 року (т.1 а.с. 121-122), технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с. 16-18).

Як вбачається з довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 3/60 від 04 липня 2016 року, виданої Житлово-комунальним відділом Костянтинівського хімічного заводу т.1 а.с. 45), за адресою: м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 46-9, зареєстровані: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11

ОСОБА_2 у позасудовому порядку зверталася до ОСОБА_1 з приводу передачі ключів від спірної квартири (т.1 а.с. 57, 72), а також до органів поліції (т.1 а.с. 23-25, 58-59, 73-74, 119).

Згідно звіту про оцінку майна, виконаного КП "Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради" 03 липня 2015 року на замовлення ОСОБА_1, строком дії у 6 місяців з дати оцінки (т.1 а.с. 131-158), оціночна вартість 3/4 частки 2-х кімнатної квартири, загальною площею 49,9 кв.м, житловою площею - 35,8 кв.м, за адресою: м. Костянтинівка Донецької області, вул. Шмідта, 46-9, складає 34 473,00 грн.

Згідно звіту про оцінку майна, виконаного КП "Костянтинівське міське бюро технічної інвентаризації Костянтинівської міської ради" 20 лютого 2017 року на замовлення ОСОБА_1, строком дії у 6 місяців з дати оцінки (т.1 а.с. 131-158), оціночна вартість 2-х кімнатної квартири, загальною площею 49,9 кв.м, житловою площею - 35,8 кв.м, за адресою: м. Костянтинівка Донецької області, вул. Шмідта, 46-9, складає 45 612,00 грн.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 874 від 18 січня 2018 року (т. 2 а.с. 22-27), з технічної точки зору визначити варіанти користування квартирою № 9 у будинку № 46 по вул. Шмідта м. Костянтинівки з урахуванням належних співвласникам часток, згідно діючих на момент дослідження будівельних норм, та без робіт з перепланування квартири, не уявляється можливим.

Для проведення робіт з переобладнання та перепланування квартири АДРЕСА_7 для створення відокремлених жилих кімнат в дослідницькій частині висновку запропоновано варіант, відповідно до якого можливо відокремити житлові кімнати, з подальшим визначення порядку користування згідно належних часток співвласників.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач, як співвласник квартири, має права на користування належною їй часткою, відповідач чинить їй перешкоди в цьому, а тому вселив позивача з дітьми у спірне жиле приміщення та стягнув 700 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права власності .

Що стосується позовних вимог про визначення порядку користування квартирою, то врахувавши запропонований висновком експерта варіант створення відокремлених жилих кімнат після проведення переобладнання та перепланування, дійшов висновку про можливість встановлення вищезазначеного порядку користування квартирою.

Апеляційний суд не може повністю погодитись з таким висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частині спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників,які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації спір вирішується у судовому порядку.

Стаття 391 ЦК України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, відповідно до вимог закону, вірно зазначив у рішенні, що позивач має право на усунення перешкод в користуванні належною їй часткою в спірній квартирі та має бути вселена у квартиру разом із неповнолітніми дітьми. Рішення суду в цієї частині відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Зібраними по справі доказами, яким суд дав належну оцінку встановлено, що позивач з двома неповнолітніми дітьми як співвласники квартири бажають вселитися у спірне житлове приміщення, відповідач перешкоджає їм у цьому, змінила замки на вхідних дверях, що унеможливлює доступ позивача до своїй власності.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Всупереч доводів апеляційної скарги відповідача, суд першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач зазнала моральних страждань внаслідок порушення її прав як співвласника майна з боку відповідача. З урахуванням тривалості, характеру та глибини моральних страждань, які зазнала позивач, визначив розмір відшкодування у 700 гривен, якій, на думку апеляційного суду, є розумним та справедливим у даному випадку.

Проте, з висновками суду про встановлення порядку користування квартирою, апеляційний суд не може погодиться з наступних підстав.

Згідно п.14 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року № 20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Позовні вимоги щодо поділу квартири в натурі відсутні. Позивач просила встановити порядок користування квартирою.

Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд : продавати, дарувати, заповідати , здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Частина 1 ст.319 ЦК України також передбачає, що власник користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте, у будь-якому випадку наявне у однією особи право не може порушувати права іншої особи.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 874 від 18.01.2018 року досліджувана квартира не має відокремлених житлових кімнат, які б можливо було б виділити у користування кожному співвласнику (а.с.22-27 том 2).

Враховуюче це, колегія суддів вважає, що виділення позивачеві з двома неповнолітніми дітьми різного полу кімнати площею 14 кв.м., яка не має окремого входу та доступ до якої можливий лише через кімнату, яку виділено у користування відповідачу, порушує права відповідача.

У висновку експертизи зазначено, що для визначення порядку користування квартирою необхідно проведення робіт з перепланування квартири, для відокремлення житлових кімнат між співвласниками, з подальшим визначенням порядку користування згідно належних часток співвласників.

Отже, апеляційний суд вважає, що за таких обставин суд позбавлений можливості встановити порядок користування квартирою, так як перепланування не проведено, не визначено його вартість та чи потребує проведення такого перепланування отримання відповідного дозволу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення порядку користування спільною частковою власністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог. Таким чином, квартира, як спільна часткова власність сторін по справі, залишається в їх загальному користуванні.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та правові підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року в частині визначення порядку користування квартирою № 9 будинку 46 по вулиці Шмідта міста Костянтинівка Донецької області скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування жилим приміщенням відмовити.

В іншій частини рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складено 22 травня 2018 року.

Головуючий