Рішення № 74187199, 23.05.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/3547/18

Провадження №: 2/755/2691/18

м. Київ

"23" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Зимницької М.Е.,

розглянув у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

цивільну справу № 755/3547/18

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест»,

про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію: «Але відповідь ОСОБА_1 не забарилася. Бачите ось таки вигляд має мій гелендваген, пан ОСОБА_1 не зміг вийти один на один зі мною, поговорити по чоловічому, направив своїх там шнурів, покидьків, які в підступний спосіб підкинули горючу суміш в ночі і загорівся автомобіль», «Палить автомобілі, ну, як то кажуть, що посієш то й пожнеш, вкрав в українців мільйони - повернеш покидьок, хочеш ти того чи ні ти їх повернеш. Повернеш землю, повернеш гроші і ще будеш мати відповідальність.», «Покидька до відповідальності. Забрав землю у Киян - повернеш, забрав церкву у прихожан - повернеш, вкрав завод - повернеш хлопче, тобі з рук так нічого сходити не буде, запам'ятай», та позивач просить зобов'язати відповідача ОСОБА_2 спростувати інформацію, яка є недостовірною, а саме: «Але відповідь ОСОБА_1 не забарилася. Бачите ось таки вигляд має мій гелендваген, пан ОСОБА_1 не зміг вийти один на один зі мною, поговорити по чоловічому, направив своїх там шнурів, покидьків, які в підступний спосіб підкинули горючу суміш в ночі і загорівся автомобіль», «Палить автомобілі, ну, як то кажуть, що посієш то й пожнеш, вкрав в українців мільйони - повернеш покидьок, хочеш ти того чи ні ти їх повернеш. Повернеш землю, повернеш гроші і ще будеш мати відповідальність.», «Покидька до відповідальності. Забрав землю у Киян - повернеш, забрав церкву у прихожан - повернеш, вкрав завод - повернеш хлопче, тобі з рук так нічого сходити не буде, запам'ятай», протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили тим самим шляхом, яким вона була поширена.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 11 січня 2018 року на веб-сайті https://tsn.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено статтю з відеоматеріалом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3». Вказана стаття та відеоматеріал містять недостовірну інформацію відносно позивача - ОСОБА_1, а саме: безпідставні звинувачення у причетності до неправомірних дій, які нібито були вчинені щодо майна відповідача, а також ганебні висловлювання в бік позивача з боку відповідача, що в цілому призвело до паплюження його честі, гідності та ділової репутації. Під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» мітиться наступна інформація: «Активіст вважає, що до підпалу причетний екс-нардеп, який зацікавлений у скандальному будівництві в Києві». Надалі за текстом значиться: «За словами ОСОБА_2, за підпалом стоїть ек-нардеп ОСОБА_1, який лобіює будівництво у столиці на АДРЕСА_1. Він також зазнався, що отримував погрози і з ним намагалися домовитись, щоб він не перешкоджав скандальній забудові, яка нібито не має дозвільних документів». Між текстом перебуває відеоматеріал, який має посилання: ІНФОРМАЦІЯ_1. Щодо змісту відеоматеріалу: з 8 секунди по 57 секунду (мова ОСОБА_2.): «Але відповідь ОСОБА_1 не забарилася. Бачите ось таки вигляд має мій гелендваген, пан ОСОБА_1 не зміг вийти один на один зі мною, поговорити по чоловічому, направив своїх там шнурів, покидьків, які в підступний спосіб підкинули горючу суміш в ночі і загорівся автомобіль»; з 1 хвилини 16 секунди по 1 хвилину 37 секунду (мова ОСОБА_2.): «Палить автомобілі, ну, як то кажуть, що посієш то й пожнеш, вкрав в українців мільйони - повернеш покидьок, хочеш ти того чи ні ти їх повернеш. Повернеш землю, повернеш гроші і ще будеш мати відповідальність.»; з 1 хвилини 44 секунди по 2 хвилину 3 секунду «Покидька до відповідальності. Забрав землю у Киян - повернеш, забрав церкву у прихожан - повернеш, вкрав завод - повернеш хлопче, тобі з рук так нічого сходити не буде, запам'ятай». Позивачем встановлено автора поширеної інформації, яким є відповідач ОСОБА_2 З приводу власника веб-сайта, 15.01.2018 року на адресу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» було направлено запит з витребуванням відеозапису, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформації відносно замовника даної статті. На запит 24.01.2018 року ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» зазначило, що ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не має відношення до сайтів tsn.ua/ru.tsn.ua, у зв'язку з чим не може надати записи, розміщені на зазначених ресурсах. На аналогічний запит 22.01.2018 року ТОВ «Інтернет-Інвест» вказало, що вони надають послуги лише з реєстрації доменного імені tsn.ua, але не розміщують веб-сайт tsn.ua на своїх технічних майданчиках, з цієї причини запитувана інформація щодо власника веб-сайту їм невідома. Разом з тим, позивач вважає, що зміст статті та відеоматеріал містять висловлювання відповідача ОСОБА_2, які несуть недостовірні дані відносно позивача ОСОБА_1, які мають характер наклепу, не ґрунтуються на реальних фактах, які мають місце в реальному житті, та свідомо спрямовані на підрив авторитету позивача як добропорядного громадянина. Відеоматеріал, який містить виключно промову відповідача ОСОБА_2, паплюжить честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1, фактично звинувачуючи позивача у скоєнні злочинів, до яких останній ніякого відношення не має, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

10 квітня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог. (а.с. 63-65)

Відповідач ОСОБА_2 у встановлений судом строк подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовну заяву необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, підтвердив факт поширення ним зазначеної позивачем інформації, зазначив, що серед висловлювань, які позивач просить спростувати, частина інформації не стосується ОСОБА_1, зокрема, йдеться про незаконні дії позивача та інших суб'єктів, вислови щодо яких не можуть завдати шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача. Оскаржувані твердження відповідач вважає оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, та підставою його оціночних суджень відносно позивача стали факти, які містяться в статтях відносно позивача, розміщених в мережі інернет. Крім того, відповідачем зауважено, що 09.01.2018 року він вживав заходів щодо залучення до зупинення незаконного будівництва, яке здійснюється позивачем ОСОБА_1 по АДРЕСА_1, внаслідок чого мер м. Києва пообіцяв розібратися в ситуації та зупинити незаконну забудову. Ця інформація набула широкого розголосу, та через день після цього було спалено автомобіль відповідача. Таким чином, відповідач вважає, що у даній ситуації чітко прослідковується причинно-наслідковий зв'язок між його громадською діяльністю та підпалом належного йому автомобіля, тому з цього приводу Солом'янським управлінням поліції ГУ НП в м. Києві за його заявою внесено запис до ЄРДР про кримінальне провадження № 12018100090000289. (а.с. 75-129)

10.05.2018 року позивачем ОСОБА_1 до суду надано письмову відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2, відповідно до якої позивач вважає, що відповідач погоджується з тим, що деяка інформація з сказаного ним у відеоматеріалі може завдати шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, та в даному випадку відповідач намагається уникнути відповідальності, яка передбачена діючим законодавством за порушення честі, гідності та ділової репутації особи, шляхом віднесення проголошеної ним інформації до оціночних суджень, що позивач вважає помилковим, вказуючи на те, що вислови відповідача як «покидьок, забрав, вкрав» носять явно негативний характер, звинувачуючи позивача у кримінально-карних діяннях, що мають бути підтвердженими вироком суду на момент розповсюдження негативної інформації. Крім того, позивачем зауважено, що будь-яка громадська діяльність відповідача та співвідношення відповідачем позивача з якимись акціями, об'єктами будівництва, незаконними діями є виключно припущеннями відповідача, яке не має відношення до предмету спору. (а.с. 137-144)

Ухвалою суду від 10.05.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі та з метою дотримання реалізації прав відповідача на подання заперечення відкладено судовий розгляд справи на 21.05.2018.

Станом на 21.05.2018 у суду відсутні дані щодо подання ОСОБА_2 заперечення, що є його процесуальним правом, а не обов'язком.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Судовий розгляд справи призначено на 21.05.2018.

Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, із врахуванням заперечень відповідача, та досліджених судом доказів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України), кожен має право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28 Конституції України).

Конституція України як Основний Закон закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Основний Закон України заклав серйозне підґрунтя для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. В Конституції України відображається надзвичайно цінна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що 11 січня 2018 року на веб-сайті https://tsn.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено статтю з відеоматеріалом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Між текстом статті перебуває відеоматеріал, за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_1, автором якого є відповідач ОСОБА_2, що визнано останнім відповідно до його письмового відзиву на позовну заяву, долученого до матеріалів справи, тому такі фактичні обставини, визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню, за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З 8 секунди по 57 секунду (мова відповідача ОСОБА_2.): «Але відповідь ОСОБА_1 не забарилася. Бачите, ось такий вигляд має мій гелендваген, пан ОСОБА_1 не зміг вийти один на один зі мною, поговорити по чоловічому, направив своїх там шнурів, покидьків, які в підступний спосіб підкинули горючу суміш в ночі і загорівся автомобіль»; з 1 хвилини 16 секунди по 1 хвилину 37 секунду (мова відповідача ОСОБА_2.): «Палить автомобілі, ну, як то кажуть, що посієш - то й пожнеш, вкрав в українців мільйони - повернеш покидьок, хочеш ти того чи ні - ти їх повернеш. Повернеш землю, повернеш гроші і ще будеш мати відповідальність.»; з 1 хвилини 44 секунди по 2 хвилину 3 секунду «Покидька до відповідальності. Забрав землю у Киян - повернеш, забрав церкву у прихожан - повернеш, вкрав завод - повернеш хлопче, тобі з рук так нічого сходити не буде, запам'ятай» (а.с. 45).

Судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності складено Висновок експерта № 008/18 від 06 лютого 2018 року, відповідно до якого експертом здійснено вивантаження електронного файлу у форматі «*.mp4». Виявлений за вищевказаним інтернет-посиланням електронний файл відтворено (скопійовано) на матеріальний носій типу DVD-диск (додаток 2). (а.с. 24-45)

Згідно Листа ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ «1+1» б/н від 24.01.2018 року, ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не має відношення до сайтів tsn.ua/ru.tsn.ua. (а.с. 20)

Згідно Листа ТОВ «Інтернет Інвест» № 977 від 24.04.2018 року, надісланого на адресу Дніпровського районного суду м. Києва згідно ухвали суду від 10.04.2018 року, ТОВ «Інтернет Інвест» надає послуги лише з реєстрації доменного імені tsn.ua на підставі публічного (сервісного) договору, але не розміщує одноіменний сайт на свої технічних майданчиках. ТОВ «Інтернет Інвест» ініціювало процедуру реєстрацію домену за наявності свідоцтва на знак для товарів та послуг № 88074, власником якого, згідно даних бази ДП «Український інститут промислової власності» є ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ «1+1». (а.с. 73)

Частина 1 ст. 34 Конституції України визначає, що кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За приписами ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 30 Закону України «Про інформацію»).

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.), або дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.

Основна різниця між образою і наклепом полягає в характері посягання на честь і гідність особи. При образі винний дає оцінку особистих якостей особи, його поведінки, причому це може відбуватися й віч-на-віч, тоді як при наклепі йдеться про поширення серед інших осіб вигаданих «фактів», які ганьблять особу. При образі обов'язковою ознакою є непристойність форми, тоді як при наклепі така ознака частіш за все відсутня.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного (презумпція добропорядності). (ч. 3 статті 277 Цивільного кодексу України)

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. (абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1)

Захист честі, гідності і ділової репутації - право громадянина та юридичної особи вимагати через суд спростування недостовірної інформації (відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво), яка принижує їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди їхнім інтересам.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред'явлений особою, про яку поширено такі відомості, а також її близькими родичами, якщо відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку й у разі поширення таких відомостей щодо члена її сім'ї або іншого родича, який помер.

Зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій. Таким чином, відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Особа, стосовно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди її інтересам, честі, гідності або діловій репутації, має право крім спростування таких відомостей вимагати також відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

За положенням ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 30 Закону України «Про інформацію») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформації, що зазначена відповідачем ОСОБА_2, та розміщена на веб-сайті https://tsn.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті з відеоматеріалом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Крім того, складову предмету спору становить вимога позивача ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 спростувати інформацію, яка є предметом оскарження, протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили тим самим шляхом, яким вона була поширена.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно роз'яснень п. 19. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно роз'яснень п. 24. Постанови, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові заяви учасників справи по суті позву, керуючись положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 інформацію, висловлену відповідачем ОСОБА_2 та розміщену на веб-сайті https://tsn.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 з відеоматеріалом під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме, інформацію про те, що «ОСОБА_1 направив своїх шнурів, покидьків, які підкинули горючу суміш вночі і загорівся автомобіль», - оскільки зазначені твердження з елементами образи, висловлення та поширення яких визнано відповідачем, містять факти причетності позивача до події підпалу автомобіля відповідача, однак такі факти не відповідають дійсності, з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивача у їх вчиненні, тому зазначені відповідачем відомості є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності, та є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивача у порядку, передбаченому законом, а долучена відповідачем до матеріалів справи заява до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та внесення відповідного запису до ЄРДР (а.с. 121-129) не є належним доказом достовірності відомостей, зазначених відповідачем у статті з відеоматеріалом, дослідженій в розрізі даного спору, тому така інформація підлягає спростуванню у спосіб, яким вона була поширена, тобто шляхом розміщення відповідного матеріалу на веб-сайті https://tsn.ua, протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили, а оскільки вимога про спростування недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування, у разі доведення її недостовірності.

При цьому, надавши оцінку, суд не приймає до уваги в якості доказу дотримання відповідачем презумпції добропорядності посилання останнього на інтернет-статті, що містять критику діяльності позивача (а.с. 80-120), оскільки позивач як публічний діяч підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу виконання своїх функцій, у зв'язку з цим межа допустимої критики щодо позивача як публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, при цьому така громадська критика не може бути підставою та доказом достовірності інформації, зазначеної відповідачем, та яка підлягає спростуванню даним рішенням суду.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про визнання такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, зазначену відповідачем у дослідженій статті, а саме: «Але відповідь ОСОБА_1 не забарилася. Бачите ось таки вигляд має мій гелендваген, пан ОСОБА_1 не зміг вийти один на один зі мною, поговорити по чоловічому», «Палить автомобілі ну, як то кажуть, що посієш то й пожнеш, вкрав в українців мільйони повернеш покидьок, хочеш ти того чи ні ти їх повернеш. Повернеш землю, повернеш гроші і ще будеш мати відповідальність.», «Покидька до відповідальності. Забрав землю у Киян - повернеш, забрав церкву у прихожан - повернеш, вкрав завод - повернеш хлопче, тобі з рук так нічого сходити не буде, запам'ятай», - оскільки такі твердження, що є складовою об'єкту спростування за предметом спору, та визначені позивачем як інформація, що порочить його гідність та честь, є висловленням ряду оціночних суджень відповідача, а саме суджень, які не містять фактичних даних та сказані відповідачем в якості критики в бік позивача, із застосуванням гіпербол та метафори, та є висловлюваннями, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, тому наявні у змісті статті з відеоматеріалом оціночні судження не підлягають спростуванню в межах розгляду даної справи, однак позивач не позбавлений права на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених відповідачем суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 704,80 грн за подання позову.

Крім цього, в матеріалах справи є копія квитанції № ПН3798 від 23.01.2018 про оплату експертного дослідження у розмірі 5 148,00 грн згідно із договором №03/01 від 19.01.2018, рахунок-фактура № 4 від 19.01.2018, платник ОСОБА_7, проте до матеріалів позовної заяви не додано копію договору №03/01 від 19.01.2018, та копію рахунку-фактури № 4 від 19.01.2018, а за відсутності вказаних доказів та відповідного клопотання позивача відсутні підстави для розподілу судових витрат в цій частині.

Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації , ст. ст. 3, 28, 34, 64 Конституції України, ст.ст. 269, 277, 297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет-Інвест», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) інформацію, висловлену ОСОБА_2( ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3), розміщену на веб-сайті https://tsn.ua про те, що: «ОСОБА_1 направив своїх шнурів, покидьків, які підкинули горючу суміш вночі і загорівся автомобіль».

Спростувати інформацію у спосіб її поширення, тобто шляхом розміщення відповідного спростування: «ОСОБА_1 направив своїх шнурів, покидьків, які підкинули горючу суміш вночі і загорівся автомобіль», на веб-сайті https://tsn.ua протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_2) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 704, 80 грн (сімсот чотири грн 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Складення повного тексту рішення - 23.05.2018

Суддя В. Шевченко