Ухвала суду № 74186153, 22.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/399/18 Справа № 711/52/18 Категорія: ст. 537 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в режимі відеоконференцзв’зку кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 січня 2018 року,-

в с т а н о в и л а :

16 лютого 2007 року ОСОБА_7 засуджений Апеляційним судом м.Києва за ч.4 ст.187, п.6,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 ст.70 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Початок строку покарання за даною справою - 23.05.2006 року. На підставі ст.75 ч.5 КК України зараховано в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 23.05.2006 року по 22.05.2007 року (11 місяців 29 днів).

Кінець строку відбуття покарання – 25.05.2019 року

Засуджений ОСОБА_7 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з клопотанням про умовно-достракове звільнення від подальшого відбування покарання, мотивуючи тим, що він довів своє виправлення та перевиховання, відбув понад три чверті строку покарання і заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного судом покарання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 січня 2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 відмовлено, з тих мотивів, що засуджений не довів своє виправлення, тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, засуджений порушує питання про скасування ухвали районного суду. Просить дослідити дані, які характеризують засудженого ОСОБА_7, вважає, що адміністрація установи має упереджене ставлення до нього, яка надала неправдиву та негативну характеристику (від 17.01.2018 року), проте його захиснику на запит від 27.11.2017 була надана зовсім інша характеристика, яку він передавав до суду. При цьому вказує, що з перших днів відбування покарання він працює, бере свідому участь у суспільно- корисній праці, сумлінно виконує трудові обов’язки, відсутні прогули та відмови від роботи, за що має 18 заохочень правами начальника установи. Крім того, приймає активну участь у суспільному житті і сумлінно виконує громадські доручення, був залучений до програми диференційованого виховного впливу за напрямком «Освіта» та «Професія», навчався в ПТУ при установі та отримав професію «електрозварювальник». Під час відбування покарання створив сім’ю – одружився. Провину в скоєному визнав повністю та щиро розкаявся. Вважає, що цілі покарання були досягнуті та його виправлення було настало раніше строку визначеного вироком суду, тому до нього може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора та представника колонії, які заперечили проти апеляційної скарги, пояснення засудженого, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7. не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відмову в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7

З характеристики засудженого ОСОБА_7 вбачається, що останній судимий за вчинення особливо тяжких злочинів й відбув ? строку призначеного судом покарання. Під час утримання в СІЗО м.Києва характеризувався негативно. Допускав порушення вимог режиму утримання, за що мав 4 стягнення, які на даний час погашені у встановленому законом порядку. До праці не залучався, заохочень не мав. В Черкаській виправній колонії №62 відбуває покарання з 16.06.2007 року де характеризується негативно. Допускав порушення встановленого порядку відбування покарання, за що отримав 17 стягнень, в тому числі 2 рази притягався до ДІЗО, які на даний час зняті та погашені в установленому законом порядку. Протягом 2008-2009 років працював робітником деревообробної дільниці виробничої зони установи. До праці ставився сумлінно, за що отримав 3 заохочення наданих правами начальника установи. З 2010 року по червень 2014 рік виконував обов’язки днювального відділення. До виконання своїх обов’язків ставився сумлінно за що отримав 7 заохочень наданих правами начальника установи. З червня 2014 року по січень 2016 рік виконував обов’язки старшого днювального спортивного майданчика установи. До виконання своїх обов’язків ставився сумлінно за що отримав 3 заохочення наданих правами начальника установи. З вересня 2016 по червень 2017 рік виконував обов’язки днювального промислової зони установи, за що отримав 2 заохочення наданих правами начальника установи. З червня 2017 року працевлаштований робітником овочесховища До своїх обов’язків ставиться сумлінно, вказаний об’єм робіт виконує. За сумлінну поведінку і ставленням до праці, а також за виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки отримав 2 заохочення наданих правами начальника установи. Порушення пожежної безпеки і безпеки праці не допускає. Був залучений до програми диференційованого виховного впливу, за напрямком "Освіта". У 2009 році здобув повну загальну середню освіту, а саме закінчив Черкаську вечірню школу ІІ-ІП ступенів. У 2012 році був залучений до програми диференційованого виховного впливу за напрямком "Професія" та навчався в Черкаському навчальному центрі при установі на "Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж (III - розряду)".

13.06.2013 року на адміністративній комісії установи розглядалось питання можливості застосування до засудженого ОСОБА_7 вимог ст. 101 КВК України, але рішенням комісії установи засудженому було відмовлено, оскільки засуджений не стає на шлях виправлення. Також, 30.09.2015 року та 14.04.2016 року на адміністративній комісії установи розглядалось питання застосування до засудженого статей 81, 82 КК України, але рішенням комісії установи засудженому було відмовлено, оскільки засуджений не став на шлях виправлення.

Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до вимог п.17 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Враховуючи вищевказане, і те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог Пленуму та КК України та дійшов вірного висновку про те, що необхідно відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженого ОСОБА_7

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги засудженого про те, що судом першої інстанції не було всебічно та повно вивчені дані про особу засудженого є безпідставними, оскільки судом першої інстанції були вивчені матеріали клопотання, зокрема характеристика видана начальником установи, дані довідки про стягнення та заохочення на засудженого ОСОБА_7, дані характеристики на слухача Черкаського навчального центру №62 ОСОБА_7, були заслухані доводи захисника в інтересах засудженого та думка представника колонії, що не виникає у колегії суддів сумнівів в об’єктивності розгляду клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення.

Доводи засудженого про те, що він створив сім’ю – одружився, що свідчить про його виправлення не заслуговують на увагу, оскільки дана обставина не може свідчити про виправлення засудженого ОСОБА_7

Колегія суддів враховує думку адміністрації ВК-62, яка заперечувала проти задоволення клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення, наявність 17 стягнень, в тому числі 2 рази притягався до ДІЗО, які на даний час зняті та погашені в установленому законом порядку. Крім того, наявність погашених стягнень не свідчить про сумлінну поведінку засудженого, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання є обов’язком засудженого.

Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Отже, сумлінна поведінка і ставлення до праці враховується за весь період перебування засудженого у виправно-трудовій установі.

У відповідності зі п.2 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підстав для скасування не знаходить, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 539 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суд м.Черкаси від 24 січян 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання – залишити без змін.

Головуючий :

Судді :