Постанова № 74185495, 22.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Харків

справа № 646/2370/17

провадження № 22-ц-/790/355/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 липня 2017 року (суддя Теслікова І.І.)

по цивільній справі № 646/2370/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей -Колект» про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ТОВ "Кей - Колект" про визнання неправомірними дій та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяження.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 07.04.2008 року між нею та АКІБ "УкрСиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту № 11328764000, відповідно до п. 1.1 якого банк надав кредитні кошти в сумі 67400,00 доларів США на придбання нерухомості. З метою забезпечення зазначеного договору споживчого кредиту в цей же день між АКІБ "УкрСиббанк" та позивачкою був укладений договір іпотеки, банку був переданий житловий будинок, загальною площею 59,70 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І.А.

17.08.2016 року позивачка отримала інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якої належний їй на праві власності житловий будинок належить ТОВ "Кей - Колект".

Реєстрацію зазначеного права власності здійснив приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. Позивачка вважає дії нотаріуса неправомірними, оскільки вона не укладала з іпотекодержателем окремого договору про задоволення вимог останнього відповідно до розділу 5 п.5.2.1 договору іпотеки.

В судове засідання представник позивача не з'явився.

Представник відповідача позов не визнала.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28.07.2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії ПН Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. щодо звернення стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,7 кв.м., на підставі договору іпотеки №1867 від 07.04.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І.А.

Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ "Кей - Колект" на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,7 кв.м.

В апеляційній скарзі ТОВ "Кей - Колект" просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову відсутні підстави, оскільки реєстрацію права власності за товариством проведено на підставі чинного законодавства.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; б) як розподілити між сторонами судові витрати.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на спірний житловий будинок проведено приватним нотаріусом помилково.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Встановлено, що 07.04.2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11328764000, відповідно до якого банк надав, а позивач отримала кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 67400,00 доларів США для придбання нерухомості.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 07.04.2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, на підставі якого банку в іпотеку був переданий житловий будинок, загальною площею 59,70 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харченко І.А.

В подальшому між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір відступлення права вимоги, в тому числі договору іпотеки від 07.04.2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та позивачем.

Договір кредиту ОСОБА_1 не виконувався, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

08.12.2015 року на підставі рішення № 26864652 державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. за ТОВ «Кей Колект» проведено державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок, в якому зареєстрована та мешкає ОСОБА_1

Частиною 1 статті 461 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора.

Згідно з ч. 1 ст. 2, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є нотаріус, який: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктівцих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. нотаріальна дія з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1, не вчинялася. Посвідчення факту виникнення, переходу або припинення права на нерухоме майно - не мало місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 іпотечного договору від 07.04.2008 року Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки в разі, порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором; у разі загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису натаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та ЗУ « Про іпотеку». Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю. Звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.5.2. Договору іпотеки, позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1 передача іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2 отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Будь-яких окремих договорів про задоволення вимог іпотекодержателя щодо спірної квартири нотаріусом не вчинялося та не посвідчувалося.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, без вчинення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправними, у зв'язку з відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 28 вересня 2016 року у справі 6-1243цс16.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали даної справи приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та зводяться лише до незгоди з ухваленим рішенням та переоцінки доказів по справі.

Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

постановив:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2018 року.

Головуючий І.С.Сащенко

судді І.П.Коваленко

А.І. Овсяннікова