Постанова № 74185054, 22.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м.Харків

справа № 619/3790/17

провадження № 22-ц/790/2609/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.

за участю: секретаря - Семикрас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1; ОСОБА_5 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року, ухвалене суддею - Болибоком Є.А., в залі суду в місті Дергачі Харківської області,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на ті обставини, що він з дитинства проживав у житловому будинку з надвірними будівлями, який належав його тітці ОСОБА_4 на праві приватної власності, вів з нею спільне господарство, сплачував комунальні платежі.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

На даний момент позивач продовжує проживати у даному будинку з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, що підтверджується довідкою Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області.

У зв'язку з чим, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу, в якій він просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам по справі. Вказує, що на даний час оспорюване майно не має власника вже понад 15 років. З копії витягу зі спадкового реєстру вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа відкрита не була, інформація щодо звернень спадкоємців відсутня. Також зазначає, що учасники справи не заперечували проти достовірності того факту, що дане майно належало на праві власності саме тітці позивача, тобто відповідач визнав вказані обставини.

В суд апеляційної інстанції сторони не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 96,97,99).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності, суд першої інстанції виходив із того, що доводи позивача про користування спірним житловим будинком не є підставою виникнення права власності за набувальною давністю. Також, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належності житлового будинку померлої ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають доказам, що містяться в матеріалах справи, та ґрунтуються на нормах матеріального права.

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що відповідно до довідки № 3986 від 26 вересня 2017 року, виданої Солоницівською селищною радою Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 з 1981 року зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 57).

Із витягу Спадкового реєстру №50747300 від 31 січня 2018 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, інформація у Спадковому реєстрі щодо відкриття спадкової справи та видачі свідоцтв про право на спадщину, відсутня (а.с. 60).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За змістом роз'яснень, які містяться в пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5«Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

При цьому слід враховувати, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку що сам по собі факт користування спірним будинком з надвірними будівлями не є підставою виникнення права власності за набувальною давністю.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що він володіє зазначеним майном на відповідній правовій підставі.

При розгляді справи не був встановлений власник житлового будинку.

Посилання ОСОБА_1 на той факт, що цей житловий будинок належав ОСОБА_4, яка є його тіткою та померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не підтверджує факт володіння ОСОБА_1 цим майном на відповідній правовій підставі.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1; ОСОБА_5, були предметом розгляду суду першої інстанції та зазначеним доводам дана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла до висновку, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 367, 368, 371, п.1. ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1; ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

О.В. Маміна