Постанова № 74183565, 23.05.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/12801/17

Провадження № 22-ц/787/713/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С. О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,

учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»,

відповідач: ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року, ухваленого в складі судді Першко О.О., повний текст якого складено 07 лютого 2018 року, у справі №569/12801/17,

в с т а н о в и в :

В серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в розмірі 8072,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 квітня 2014 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування №21458Га/14тАС, за яким позивач застрахував майнові інтереси останнього пов’язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля Mercedes-benz, д.н.з. А16622ЕА. 24 липня 2014 року по вулиці Перемоги, 70 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, внаслідок якого автомобіль «Mercedes-benz» отримав механічні пошкодження відповідно до акту огляду ТЗ від 28 липня 2014 року. Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у цій ДТП. Потерпілий 24 серпня 2014 року звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на основі рахунку №САСТ-358923 склала 31 787,24 грн., однак на підставі вказаного рахунку був складений розрахунок страхового відшкодування від 13 серпня 2014 року та страховий акт №1.002.14.04332/VESK023641 та 18 серпня 2014 року виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 29 677,24 грн. Так як відповідальність відповідача перед третіми особами була застрахована AT «Страхова компанія «Провідна» згідно полісу № АС4149206, позивач звернувся до останньої для виплати страхового відшкодування, на що AT «Страхова компанія «Провідна» перерахувало на поточний рахунок позивача 21605,00 грн. Несплачена сума страхового відшкодування становить 8072,24 грн. З урахуванням викладеного та посилаючись на статті 979, 988, 993, 1188, 1194, 1191 ЦК України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статтю 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив стягнути в порядку регресу з відповідача 7 8072,24 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до статей 993, 1194 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» право вимоги позивача у спірних відносинах ґрунтується на суброгації, а не регресі. При цьому перебіг строку позовної давності до таких відносин почався з моменту настання страхового випадку, тобто 24 липня 2014 року, однак в суд з позовом до відповідача позивач звернувся 10 серпня 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності. Оскільки відповідач заявив про застосування строків позовної давності, подавши про це заяву, то суд вважав за можливе застосувати строк позовної давності та з цих підстав в задоволенні позову відмовив.

У апеляційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Апеляційного суду Рівненської області, ПрАТ «СК «АХА Страхування», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 264 ЦК України, відповідно до якого перебіг позовної давності слід відраховувати від дати сплати AT «Страхова компанія «Провідна» часткової суми боргу – 21605,00 грн. від основної суми боргу, а саме з 23 квітня 2015 року. Таким чином, AT «Страхова компанія «Провідна» визнало свій борг та частково його оплатило, і лише після цього ПрАТ «СК «АХА Страхування» стало відомо про необхідність звернення і до винної особи. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, тому загальна позовна давність з урахуванням вимог частини першої статті 264 ЦК України позивачем пропущена не була.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що у ПрАТ «СК «АХА Страхування» виникло право вимоги у виді суброгації, а не регресу. У випадку суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна зі сторін набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. До правовідносин, що є предметом розгляду, щодо стягнення страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. Так як ДТП сталася 24 липня 2014 року, яка є одночасно і страховим випадком, перебіг трирічного строку позовної давності починається на наступний день і закінчується 24 липня 2017 року, у межах цього строку може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, проте ПАТ «СК «АХА Страхування» звернулося до суду з позовом лише 10 серпня 2017 року, тобто пропустивши трирічний строк позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Судом установлено, що 24 липня 2014 року о 19 год. 20 хв. на проспекті Перемоги, 70 в м. Києві відбулась ДТП за участю автомобіля «Mercedes-benz», д.н.з. А16622ЕА під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок ДТП автомобіль «Mercedes-benz» отримав механічні пошкодження відповідно до акту огляду ТЗ від 28 липня 2014 року. Вина відповідача у ДТП встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2014 року, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок порушення Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 36,54 грн.

Автомобіль марки «Mercedes-benz», д.н.з. А16622ЕА на момент вчинення ДТП був застрахований у ПрАТ «СК «АХА Страхування», що підтверджується договором добровільного страхування №21458Га/14тАС від 27 січня 2014 року.

28 липня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно акта огляду транспортного засобу, рахунка-фактури від 01 серпня 2014 року №САСТ-358923 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-benz» склала 31 787,24 грн.

На підставі вказаного рахунку був складений розрахунок страхового відшкодування від 13 серпня 2014 року та страховий акт №1.002.14.04332/VESK023641 від 14 серпня 2014 року і виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 29 677,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №125773 від 18 серпня 2014 року.

Цивільна відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen» перед третіми особами була застрахована AT «Страхова компанія «Провідна», за договором страхування цивільно-правової відповідальності № АС4149206.

На підставі заяви ПрАТ «СК «АХА Страхування» до AT «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок пошкодження застрахованого автомобіля, позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 21 605,00 грн.

Сума непокритих полісом витрат становить 8 072,24 грн.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статтей 9, 22-31, 35, 36 вказаного Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на наведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас внаслідок ДТП виникає договірне зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).

При цьому, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.

Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-192цс16.

Як убачається з матеріалів справи ПрАТ «СК «АХА Страхування» після настання ДТП своєчасно звернулося до AT «Страхова компанія «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, що сталася з вини фізичної особи, з якою страховик уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховик 23 квітня 2015 року відповідно до платіжного доручення № 17192 виплатив страхове відшкодування у розмірі 21605,00 грн. (а.с. 70).

Сума невідшкодованих позивачу витрат становить 8072,24 грн.

Таким чином, ПрАТ «СК «АХА Страхування» завчасно не могло передбачити точної суми, що AT «Страхова компанія «Провідна» сплатить на відшкодування понесених витрат на відшкодування шкоди, завданої страхувальнику ОСОБА_2 внаслідок ДТП. Виплата була одержана 23 квітня 2015 року, а до суду ПрАТ «СК «АХА Страхування» звернулося з позовом до винної в ДТП особи – ОСОБА_1 10 серпня 2017 року.

Тобто, перебіг позовної давності в даному випадку слід відраховувати від дати сплати AT «Страхова компанія «Провідна» часткової суми страхового відшкодування, а саме від 23 квітня 2015 року.

Ураховуючи наведене позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у межах строку позовної давності, оскільки набув реальну можливість захистити своє право в судовому порядку шляхом звернення з позовом тільки після часткового відшкодування AT «Страхова компанія «Провідна» страхових виплат.

Право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права), тобто у даному випадку з моменту часткової оплати AT «Страхова компанія «Провідна» розміру матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Тобто до позивача, у межах фактично здійсненої страхової виплати, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає стягненню з ОСОБА_1, як винної у ДТП особи.

Суд першої інстанцій на вказані обставини уваги не звернув, допустив неправильне застосування наведених норм матеріального права та порушення норм процесуального права та дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 страхового відшкодування.

Зважаючи на те, що допущене судом першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то сплачені судові витрати у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у такому розмірі: 1600,00 грн. - за подання позовної заяви, 2400,00 грн. - апеляційної скарги, всього 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 8072,24 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» 4000,00 грн. судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої, апеляційної інстанцій.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 травня 2018 року.

Головуючий :

Судді :