Рішення № 74183265, 22.05.2018, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/215/18

провадження: 2/614/102/18

категорія: 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

21.05.2018 смт. Борова

Cправа №614/215/18

Провадження №2/614/102/18

Борівський районний суд

Харківської області

в складі:

головуючого судді - Гуляєвої Г.М.

з участю:

секретаря судового засідання - Євтіхієвої С.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 РДА – не з'явився

представника відповідача ОСОБА_3 с/ради - не з'явився

третіх осіб: представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській обл. – не з'явився

ОСОБА_4 – не з'явився

ОСОБА_5 – не з'явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 селищної ради Борівського району Харківської області, 3 особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення процесуального строку на звернення до суду за захистом порушеного права на спадкування земельної частки (паю); про визнання права на отримання земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_6 виклад позицій позивача та відповідача

1. Виклад позиції позивача.

21.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Борівського районного суду з вказаною позовною заявою, в якій зазначила, що ОСОБА_7 є її матір'ю, яка сама проживала до 1998 р. в смт. Борова Борівського р-ну Харківської обл.

12 грудня 1999 р. ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-ВЛ №213900, виданим ОСОБА_3 райвідділом РАЦС Харківської обл. 14.12.1999 р.

Так як мати позивача все життя працювала в колгоспі ім. Леніна, який потім реорганізували в КСП «Борівське», то позивач вважала, що їй також повинен був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай).

Про те, чи отримувала вона сертифікат на земельну частку (пай), ОСОБА_7 не говорила.

Серед документів, які залишилися після смерті матері, позивач також не знайшла сертифіката на право на земельну частку (пай).

Тому на початку січня 2000 р. позивач звернулася у колишній Відділ земельних ресурсів у ОСОБА_3 р-ні Харківської обл. з заявою, в якій просила повідомити, чи була включена її матір ОСОБА_7 до списків Книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по КСП «Борівське», де в усній формі їй повідомили, що ОСОБА_7 сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався.

В кінці січня 2017 р. знайома позивача, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, передала їй ОСОБА_3 районну газету «Трудова слава» за 20 січня 2017 р., в якій на 8 сторінці опубліковано оголошення ОСОБА_3 с/ради Борівського р-ну Харківської обл., згідно якого ОСОБА_3 с/рада проводить збір необхідної інформації щодо визнання відумерлої спадщини на нерухоме майно, а саме: на земельні ділянки на території ОСОБА_3 с/ради таких громадян, серед яких було вказано і прізвище матері позивача – ОСОБА_8

Згідно інформації Відділу Держгеокадстру у ОСОБА_3 р-ні Харківської обл. від 26.02.2016 р. №29-20.13-0.3-330/2-16, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Борівське» на ім'я матері позивача ОСОБА_7 зареєстрований сертифікат ХР №0139886 від 17.05.1997 р., реєстраційний №886 площею 4,8 в умовно кадастрових гектарах, грошова оцінка вказаної земельної ділянки на 2017 р. складає 138011 грн.

Згідно інформації архівного відділу ОСОБА_3 РДА Харківської обл. від 21.04.2017 р. №01-54Ї/39, в архівному фонді КСП «Борівське» сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР №0139886 на ім'я ОСОБА_7 не виявлено.

Вказаний сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_7 на даний час загублений.

Згідно інформації Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 р-ні Харківської обл. від 20.02.2017 р., сертифікати на земельну частку (пай) виготовлялися в одному екземплярі, а тому копію сертифіката на земельну частку (пай) по КСП «Борівське» серії ХР №0139886 на ім'я ОСОБА_7 Відділ надати не в змозі.

Заповіту на вказану земельну ділянку мати позивача не складала.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями на спадкове майно являються: позивач, її рідний брат ОСОБА_4 і рідна сестра ОСОБА_5

02 листопада 2017 р. брат і сестра позивача до ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. подали заяви, реєстрові №№22,23 про те, що вони не прийняли спадщини після смерті матері ОСОБА_7, на неї не претендують і не заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям померлої.

На даний час позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка складається із вказаної вище земельної частки (паю).

За час свого життя ОСОБА_7 не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку і виготовити на власне ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку.

19 квітня 2017 р. позивач звернулася в ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, але в оформленні вказаної спадщини їй державним нотаріусом було відмовлено, в зв'язку з тим, що вона пропустила встановлений законом шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Борівського районного суду Харківської обл. від 16.05.2017 р. позивачу визначений додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_7 на 3 місяці після набрання рішенням законної сили.

11 липня 2017 р. позивач рекомендованим листом з повідомленням направила до ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. свою заяву про прийняття спадщини і копію рішення Борівського районного суду Харківської обл. від 16.05.2017 р. Згідно вказаного повідомлення заява і копія рішення суду були отримані ОСОБА_3 ДНК 14.07.2017 р.

Після чергового прийому у державного нотаріуса в кінці жовтня 2017 р. позивач зібрала додаткові документи для прийняття спадщини і рекомендованим листом 07.11.2017 р. направила на адресу ОСОБА_3 ДНК Харківської обл., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №01595071 від 07.11.2017 р.

Незважаючи на те, що у ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. вже була зареєстрована заява позивача про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, на прохання державного нотаріуса 02.11.2017 р. позивач оформила ще аналогічну заяву, реєстровий №24.

25.11.2017 р. від ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. позивач отримала письмове повідомлення вих.№1800/01-16 про те. що із-за відсутності в документах, направлених на адресу нотаріальної контори копії рішення суду про визначення їй додаткового строку на прийняття спадщини неможливо зареєструвати її заяву та відкрити на її підставі спадкову справу.

23 лютого 2018 р. позивач отримала постанову державного нотаріуса ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою відмови стало ненадання позивачем нотаріусу правовстановлюючого документу (оригіналу сертифіката) на спадкове майно (на право на земельну частку (пай).

2. Виклад позиції відповідача та 3-іх осіб.

Відповідачі – ОСОБА_3 РДА Харківської обл. і ОСОБА_3 с/рада Борівського р-ну Харківської обл. відзиви на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм діючого ЦПК України, на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 21.03.2018 року до суду не подали.

Представником відповідача ОСОБА_3 РДА Харківської обл. та представником відповідача ОСОБА_3 с/рада Борівського р-ну Харківської обл. подані заяви про визнання у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на звернення до суду за захистом порушеного права на спадкування земельної частки (паю); про визнання права на отримання земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом, з яких вбачається, що відповідачі не мають заперечень щодо позову і вважають, що позов підлягає задоволенню з наведених у ньому підстав.

3 особа: представник Головного управління Держгеокадастру у Харківській обл. в судове засідання не з'явився, надав пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивачем пропущений встановлений законодавством строк позовної давності.

3 особи: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ухвали судді від 21.03.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.04.2018 року.

18.04.2018 р. ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. підготовче провадження закрито і справа призначена до судового розгляду; притягнуто до участі в справі в якості 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Харківській обл., ОСОБА_4 та ОСОБА_5; витребувано від ОСОБА_3 ДНК Харківської обл. для огляду в судовому засіданні спадкову справу ОСОБА_7

15.05.2018 р. представником Головного управління Держгеокадастру у Харківській обл. надано клопотання про продовження строку для надання письмових пояснень стосовно позовних вимог ОСОБА_1

16.05.2018 р. ухвалою Борівського районного суду Харківської обл. Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській обл. надано строк до 21.05.2018 р. для пояснень по суті цивільної справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на отримання земельної частки (паю), які регламентують порядок набуття права на спадщину.

Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_9 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10).

Батьками ОСОБА_12 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.62).

Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.65).

ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_13 28.01.1989 р., що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.63).

Відповідно до копій матеріалів спадкової справи, ОСОБА_3 ДНК 12.07.2017 р. була заведена спадкова справа №134/2017 р. до майна померлої ОСОБА_7 (а.с.78-90).

ОСОБА_14 та ОСОБА_11 уклали шлюб 08 квітня 1986 р., що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.104).

ОСОБА_7 отримала сертифікат на земельну частку (пай) по КСП «Борівське» серії ХР №0139886 15.01.1997 р., про що свідчить запис у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Борівське», запис вчинено за №886, що підтверджується інформацією Відділу у ОСОБА_3 р-ні ГУ Держгеокадастру у Харківській обл. (а.с.14).

ОСОБА_7 померла 12 грудня 1999 р., що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.11).

Згідно інформації Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 р-ні Харківської обл., сертифікати на земельну частку (пай) виготовлялись в одному екземплярі, тому копію з втраченого сертифіката на земельну частку (пай) по КСП «Борівське» серії ХР №0139886 на ім'я ОСОБА_7 Відділ надати не в змозі (а.с.12).

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_3 р-ні Харківської обл., згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньому КСП «Борівське» на ім'я ОСОБА_7 зареєстрований сертифікат ХР №0139886 17.05.1997 р., реєстраційний №886 площею 4,8 в умовно кадастрових гектарах; стосовно надання довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (паю) по ОСОБА_3 с/раді, Відділ інформує, що технічна документація з НГО земельних часток (паїв) по ОСОБА_3 с/раді не виконана та не затверджена в установленому законом порядку, тому Відділ інформує про орієнтовну грошову оцінку запитуваної земельної ділянки на 2017 р., яка складає 138011 грн. (а.с.13).

Згідно копії рішення Борівського районного суду Харківської обл. від 16.05.2017 р., ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_7, на 3 місяці після набрання рішенням законної сили (а.с.16-18).

Судом встановлено, що згідно копії заяви від 10.07.2017 р. ОСОБА_1 приймає спадщину після смерті матері ОСОБА_7 (а.с.19).

Згідно копії заяви ОСОБА_1 від 02.11.2017 р., остання доводить до відома нотаріальної контори що спадщину, яка залишилася після смерті її матері, вона приймає; додатковий строк встановлений їй рішенням Борівського районного суду від 16 травня 2017 р.; документи, необхідні для отримання свідоцтва про право на спадщину, будуть надані нею додатково (а.с.22).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщину після смерті матері ОСОБА_7 не прийняли, та на неї не претендують, не заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям померлої, що підтверджується копіями заяв від 02.11.2017 р. (а.с.23,24).

Відповідно до копії повідомлення ОСОБА_3 ДНК Харківської обл., заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті 12 грудня 1999 р. матері ОСОБА_7 надійшла 19 квітня 2017 р., тобто після 6-ти місячного строку, встановлено законодавством на прийняття або відмову від спадщини (а.с.21).

ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7 на земельну частку (пай) на території Борівського р-ну Харківської обл. без надання правовстановлюючого документу – сертифікату на право на земельну частку (пай) про належність спадкового майна (прав) померлій, що підтверджується копією постанови ОСОБА_3 ДНК від 23 лютого 2018 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.27).

Згідно оголошення в газеті «Трудова слава» №37-38 від 11 травня 2018 р., втрачене свідоцтво на право власності земельної ділянки (паю) від 24 квітня 1997 р. серії ХР №0139886 площею 4.8 умовні га, видане на ім'я ОСОБА_7 вважати недійсним (а.с.105).

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини щодо спадкування, зокрема, щодо спадкування за законом права на земельну частку (пай), які регламентують порядок набуття права на спадщину і регулюються Конституцією України, ЦК України,ЗК України та ЦПК України.

Так, згідно із ст.ст.41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Зі змісту ст.16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.3 ст.1223, ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця…, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку, в силу вимог ст.126 ЗК України, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто свідоцтвом про право власності.

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

За приписами ст.ст.1217, 1218 ЦК України та ст.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року №666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_13 проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як дочка спадкодавця, позивач є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_7 Позивач пропустила строк для пред'явлення позову до суду, через те, що жила окремо від своєї матері (в іншій області) і не знала чи отримувала та при житті вказаний сертифікат, тим більше, що після її смерті серед особистих документів сертифікату не право на земельну частку (пай) не було, тому просила суд поновити їй строк для звернення до суду за захистом порушеного права на спадкування земельної частки (паю).

На даний час позивач не має можливості реалізувати своє право на спадкове майно, після смерті ОСОБА_7 в позасудовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з п.17 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і вразі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) (п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, з огляду на вищенаведені положення право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

V. Висновки суду

Із перевірених у судовому засіданні доказів, вбачається, що спадкодавець ОСОБА_7 у визначений законом спосіб не набула права власності на земельну частку (пай), але набула право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР №0139886, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів за №886, при цьому, сертифікат втрачений.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_7 за законом як спадкоємець першої черги, відповідно до ст.1261 ЦК України, так як є дочкою спадкодавця.

Позивач прийняла спадщину у передбаченому нормами ЦК України порядку.

ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) на землю, яка перебуває у колективній власності КСП Борівського р-ну Харківської обл., після смерті ОСОБА_7

Отже, оскільки ОСОБА_7 мала право на земельну частку (пай), площею 4,80 в умовних кадастрових гектарах, то і позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері вправі порушувати питання про успадкування права на цю земельну частку (пай) з послідуючим отриманням свідоцтв про право власності.

Крім того, рішенням Борівського районного суду Харківської обл. від 16.05.2017 р. визнана поважною причина пропуску строку прийняття спадщини та ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_7 на три місяці. Однак, постановою ОСОБА_3 ДНК від 23 лютого 2018 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, що відповідає вимогам п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» .

Судовим розглядом встановлено, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, підтверджені письмовими доказами, сумніву у їх достовірності суд не має, визнання права власності на спадкове майно не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб. Позивач має намір прийняти спадщину, зазначила причину пропуску нею строку, установленого законом для пред'явлення позову до суду, яка визнана судом поважною, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню. Відповідачі проти задоволення позовних вимог не заперечували.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що твердження Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про пропуск строку позовної давності ОСОБА_1 без поважної причини, є безпідставним.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права та інтереси інших осіб.

Враховуючи, що відповідачами ОСОБА_3 РДА Харківської обл. і ОСОБА_3 с/радою Борівського р-ну Харківської обл. визнано позовні вимоги ОСОБА_1, то суд вважає, що в даному випадку наявні всі законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, на підставі ст.ст.328, 1216,1217, 1218, 1220, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.81, 116, 125, 126, 131 ЗК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 селищної ради Борівського району Харківської області, 3 особи, які не заявляють самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення процесуального строку на звернення до суду за захистом порушеного права на спадкування земельної частки (паю); про визнання права на отримання земельної частки (паю) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушеного права на спадкування земельної частки (паю).

Визнати за ОСОБА_1 право на отримання земельної частки (паю) площею 4.80 в умовних кадастрових гектарах із земель запасу на території ОСОБА_3 селищної ради Борівського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, яка померла 12 грудня 1999 р.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Борівський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення виготовлено 22.05.2018 р.

Головуючий суддя Гуляєва Г. М.