Постанова № 74182363, 17.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Соболєв Є.О.

Доповідач -Орлов І.В.

Справа № 431/3756/16-ц

Провадження № 22ц/782/135/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Авалян Н.М., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового

засідання: Подрябінкіна Я.Г.,

позивача: ОСОБА_3

представника позивача : ОСОБА_4

представників відповідача: Гашинського М.А., ОСОБА_6

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Біловодськ-Агро»

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодськ-Агро» на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення від 06 грудня 2017 року (суддя Соболєв Є.О.) у справі № 431/3756/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Біловодськ-Агро», -

в с т а н о в и в :

09 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Біловодськ-Агро» з позовом в уточнених вимогах якого в редакцій від 28 листопада 2016 року просив суд: 1) з передбачених частиною 1 статті 215, частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу (ЦК) України підстав, визнати недійсним укладений між сторонами Договір оренди землі від 15 жовтня 2015 року; 2) витребувати з незаконного володіння ТОВ «Біловодськ-Агро» належну ОСОБА_3 та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку № 53, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 8,1824 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області.

В обґрунтовування заявлених вимог позивач зазначив, що він є власником призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки № 53. Ще у 2013 році представники ТОВ «Біловодськ-Агро» звернулися з пропозицією допомогти ОСОБА_3 та його односельцям оформити право власності на земельні ділянки. Надання такої допомоги представники відповідача ставили під умову наступного укладання договорів оренди з ТОВ «Біловодськ-Агро» тими громадянами, які стануть власниками оформлених земельних ділянок.

Позивачу було запропоновано підписати бланк договору оренди землі без заповнених реквізитів (номеру, площі земельної ділянки, строку та розміру орендної плати). Представнику ТОВ «Біловодськ-Агро» позивач видав довіреність на оформлення права власності на землю. Отримавши у січні 2016 року договір оренди землі ОСОБА_3 дізнався, що строк оренди складає 20 років, орендна плата у договорі зазначена у твердій грошовій формі з індексацією один раз на п'ять років. Разом з тим, попередні домовленості з відповідачем стосувалися строку оренди - три роки. Орендна плата мала визначатися у відсотковому відношенні від оцінки земельної ділянки зі щорічною індексацією. Позивач стверджував, що 20 жовтня 2015 року з ТОВ «Біловодськ-Агро» договір оренди землі на зазначених у тексті умовах, він не укладав, намірів укладати договір з такими умовами ОСОБА_3 не мав.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 позов повністю задоволено. Додатковим рішенням від 06 грудня 2017 року з ТОВ «Біловодськ-Агро» на користь позивача стягнуто 551,20 гривень судового збору, з відповідача на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Біловодськ-Агро», посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив: скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову у задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, одним із доводів апеляційної скарги є посилання на те, що після передачі цивільної справи із Старобільського до Біловодського районного суду, суд першої інстанції не направив ТОВ «Біловодськ-Агро» уточнену позовну заяву, допитав свідків та дослідив докази без участі відповідача, який належним чином не повідомлявся про час і місце проведення судових засідань.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що 09 серпня 2016 року ухвалою Старобільського районного суду було відкрите провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Біловодськ-Агро» (а.с.12).

28 листопада 2016 року канцелярією Старобільського районного суду Луганської області зареєстровано уточнену позовну заяву ОСОБА_3 (а.с.35).

06 грудня 2016 року ухвалою Старобільського районного суду справу за позовом ОСОБА_3 передано до Біловодського районного суду, автоматична система документообігу якого визначила головуючим у справі суддю Соболєва Є.О. (а. с. 95).

Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 не містять доказів на підтвердження обставин належного повідомлення відповідача - ТОВ «Біловодськ-Агро» про дату, час і місце проведення судових засідань, які призначалися на 24 лютого 2017 року, 24 липня 2017 року, 21 вересня 2017 року та 03 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд погоджується з вищенаведеним доводом апеляційної скарги, вважає його обґрунтованими і достатніми для обов'язкового скасування рішення Біловодського районного суду від 03 листопада 2017 року, з ухваленням нового судового рішення по суті спору.

У справі встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15 жовтня 2015 року (індексний номер 45640835), ОСОБА_3 є власником призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки № 53, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 8,1824 га, яка розташована на території Новоолександрівської сільської ради Біловодського району Луганської області (а. с. 5) .

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку № 53 зареєстровано у встановленому законом порядку 15 жовтня 2015 року о 10:09 годині, що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с.74).

15 жовтня 2015 року о 10:34 годині до Державного реєстру речових прав внесені відомості про право оренди земельної ділянки № 53 площею 8,1824 га. Підставою виникнення цього речового права зазначений Договір оренди землі б/н, виданий 15.10.2015 року; видавник: орендатор - ТОВ «Біловодськ-Агро»; орендодавець - ОСОБА_3, строк дії договору - 20 років (а.с.67, 74).

На аркушах 26-28 цивільної справи знаходиться наданий відповідачем оригінал Договору оренди землі б/н від 15.10.2015 року. З його тексту слідує, що договір укладено у с. Новоолексанрівка 15 жовтня 2015 року між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ «Біловодськ-Агро» в особі директора ОСОБА_6. Згідно з договором в оренду передано земельну ділянку площею 8,1824 га, кадастровий номер НОМЕР_1; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 189.105,14 гривень, договір укладено на 20 років, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 7.564,21 гривень на рік, готівковим розрахунком. Інформацію про дату укладення договору, площу і кадастровий номер земельної ділянки, нормативну грошову оцінку, строк дії договору (20 років), розмір орендної плати, заповнено від руки шляхом запису цифр у відповідних пунктах договору. Текст договору має неоговорені виправлення, а саме - прізвище, ім'я, по батькові, ініціали керівника ТОВ «Біловодськ-Агро» ОСОБА_6 прописані від руки поверх замальованого тексту (а. с. 26-28).

Акт приймання передачі об'єкта оренди дати його складання не містить (а.с.29).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 з 15 липня 2014 року є керівником та підписантом юридичної особи - ТОВ «Біловодськ-Агро», державну реєстрацію якого проведено 22 серпня 2012 року (а. с. 142-151).

04 лютого 2015 року позивач ОСОБА_3 строком на один рік видав довіреність ОСОБА_6 на представництво своїх інтересів у ДП «Луганській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» з питань оформлення документів на земельну ділянку (а. с. 152).

04 лютого 2015 року позивач ОСОБА_3 строком на один рік видав довіреність ОСОБА_6 на представництво своїх інтересів у відділі Держземагенства Біловодського району Луганської області з питань оформлення документів на земельну ділянку (а. с. 153).

Наказом № 566 від 18 травня 2015 року першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у Луганській області, Державному підприємству «Сільськогосподарське підприємство «Олександрівське»» було припинене право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 8,1824 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з наданням зазначеної земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_3 (а. с. 159).

Згідно з даними платіжного доручення, відомостей розподілення масових витрат ТОВ «Біловодськ-Агро» перерахувало ОСОБА_3 орендну плату за 2015-2017 роки, факт отримання якої позивач у судовому засіданні визнав (а. с. 132-135).

Судом першої інстанції за клопотанням позивача про обставини укладання громадянами договорів оренди земельних ділянок з ТОВ «Біловодськ-Агро» допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

У суді апеляційної інстанції за клопотанням відповідача про обставини укладання громадянами договорів оренди земельних ділянок з ТОВ «Біловодськ-Агро» були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У цивільному законодавстві поняття «договір» та «угода» ототожнюються, а тому двосторонні (багатосторонні) правочини є водночас як договорами, так і угодами, а термін «домовленість» слід розуміти як договір чи угоду, якщо така домовленість досягнута з дотриманням вимог, встановлених для укладення договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 658 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України № 161-XIV від 06.10.1998 року «Про оренду землі» (у редакцій що діяла на час укладення договору оренди), істотними умовами договору оренди землі є: 1) об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) строк дії договору оренди; 3) орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України 161-XIV, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу (ЗК) України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

П раво власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 126 ЗК України).

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України № 1952- ІV від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла 15.10.2015 року на час проведення державної реєстрації права власності та права користування земельною ділянкою № 53), не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Отже, правочин - Договір оренди землі б/н від 15 жовтня 2015 року, з вимогами про визнання якого недійсним ОСОБА_3 звернувся до суду є укладеним, оскільки з моменту проведення державної реєстрації (15 жовтня 2015 року 10:34 година), почало існувати право оренди земельної ділянки № 53. Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку № 53 також виникло з моменту проведення державної реєстрації цього права, а саме з 10:09 години 15 жовтня 2015 року.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено, що його волевиявлення як власника земельної ділянки на укладання правочину - Договору оренди землі від 15 жовтня 2015 року на умовах, які зазначалися у тексті договору шляхом запису від руки цифр у відповідних пунктах (строк дії договору - 20 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розмір та порядок внесення орендної плати), не було вільним та не відповідало внутрішній волі ОСОБА_3.

Про існування попередніх, досягнутих з дотриманням вимог, встановлених для укладання договору домовленостей з ОСОБА_3 про те, що земельна ділянка № 53 буде надана в оренду ТОВ «Біловодськ-Агро» строком на 20 років, з нормативною оцінкою 189.105,14 гривень, орендною платою у розмірі 7.564,21 гривень на рік, відповідач не довів. Видача ОСОБА_3 04 лютого 2015 року двох довіреностей керівнику ТОВ «Біловодськ-Агро», згоду позивача на укладання договору оренди з відповідачем строком на 20 років, не підтверджує.

Таким чином, встановлення факту відсутності волевиявлення орендодавця ОСОБА_3 на укладення Договору оренди землі б/н від 15.10.2015 року, є підставою для задоволення позовної вимоги про визнання цього договору недійсним.

Факт отримання позивачем від ТОВ «Біловодськ-Агро» орендної плати за 2015-2017 роки після ухвалення рішення судом першої інстанції, є таким, що не може засвідчувати погодження ОСОБА_3 з усіма умовами Договору оренди землі від 15.10.2015 року.

Згідно з положеннями статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких підстав, вимоги позивача про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача задоволенню не підлягають, оскільки відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку позивачу в силу вимог статті 216 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, с уд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Права ОСОБА_3 як власника земельної ділянки, яким він став з 15 жовтня 2015 року, порушені відповідачем. Рішення Біловодського районного суду від 03 листопада 2017 року підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 551, 20 грн. і ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодськ-Агро» задовольнити частково.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 03 листопада 2017 року та додаткове рішення Біловодського районного суду Луганської області від 06 грудня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Визнати недійсним Договір оренди землі від 15 жовтня 2015 року укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біловодськ-Агро». У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодськ-Агро» про витребування земельної ділянки - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біловодськ-Агро» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Дата складання повного тексту постанови - 22 травня 2018 року .

Головуючий: Орлов І.В.

Судді: Авалян Н.М.

Назарова М.В.