Рішення № 74181920, 23.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/1042/18

Провадження №2/428/335/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

секретаря Чумак Ю.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (далі – ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 07.06.2017 року припинила трудові відносини з відповідачем на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. При звільненні їй не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 21509,93 грн. На виконання судового наказу від 10.01.2018 року №428/190/18 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 02.05.2018 року. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд стягнути з ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 38205,50 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.02.2018 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до дня ухвалення судового рішення у справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» ОСОБА_3 надала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтувала тим, що підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є порушення строків проведення розрахунку з працівником при звільненні та вина власника. З посиланням на норми ст. 617 ЦК України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначила, що внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) – актів тероризму, військових дій на території України, які були встановлені висновком Торгово-промислової палати України від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2, виникла ситуація, внаслідок якої стала неможливою своєчасна виплати заробітної плати при звільненні позивача. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» за невиконання зобов’язань, передбачених ч.1 ст.47, ч.1 ст.83 і ст.116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій

ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» було відключене від об’єднаної енергосистеми України та не має доступу до електростанцій України, а відновити доступ до джерел електропостачання немає можливості через розташування пошкоджених мереж у зоні бойових дій. Введення в дію паралельної лінії енергопостачання підприємства (приєднання до загальноукраїнської мережі) не відбулось, що підтверджується листами Держенергонагляду від 14.11.2014 року №01/11-5590, актами Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року №02/23-02-003 та від 07.03.2017 року №02/23-02-005. Зазначені обставини унеможливлюють до теперішнього часу виробничу діяльність та випуск продукції ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». В зв’язку з неможливістю ведення виробничої діяльності на підприємстві було введено простій. Вказані обставини свідчать про те, що невиплата заробітної плати працівникам при звільненні не є результатом вини роботодавця, а є наслідком форс-мажорних обставин.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, підтвердила доводи, викладені в позовній заяві. Додатково суду пояснила, що вона працювала в ДК «Хіміків». З січня 2017 року перестали виплачувати заробітну плату. В червні 2017 року вона звільнилась з роботи, проте їй не виплатили заробітну плату. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнень позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково суду пояснила, що вини власника підприємства у невиплаті позивачу заробітної плати немає, т.я. у підприємства було важке матеріальне становище. В 2014 році підприємство зупинило свою роботу, були пошкоджені лінії електропередач, відновити які не вдалось до сьогоднішнього дня. За ст.117 КЗпП України вина підприємства відсутня.

21.05.2018 року представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, проте її неявка відповідно до ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» в період з 28.11.1984 року по 07.06.2017 року, включно.

Трудові відносини припинились 07.06.2017 року за власним бажанням ОСОБА_1 на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії БТ-ІІ №0425113.

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 21509,93 грн., про стягнення якої 10.01.2018 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.

ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» 02.05.2018 року виплатило ОСОБА_1 борг по заробітній платі в повному обсязі в сумі 21509,93 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на відсутність вини підприємства у невиплаті позивачу всіх сум, що належать йому в день звільнення. На підтвердження своїх заперечень представником відповідача суду був наданий Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зроблений Торгово-промисловою палатою України 28.11.2017 року за №3800/2/21-10.2 (далі – Науково-правовий висновок від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2).

Зазначеним Науково-правовим висновком від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 засвідчено, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, у тому числі територій міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що супроводжуються актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотніми обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов’язків, передбачених умовами договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2).

Отже, унеможливлення виконання обов’язків ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», передбачених законодавством України про працю, а саме: ч.1 ст. 47, ч.1 ст.83, ст. 116 КЗпП України, 13.06.2017 року в день звільнення з кожним працівником провести розрахунок, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території Луганської області в т.ч. м. Сєвєродонецька (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 року), міста Первомайськ, міста Луганськ (місто Щастя) Луганської області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення від відповідальності ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (пункт ІV Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2).

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (надзвичайної або невідворотної за даних умов події (п.1 ч.1 ст. 263 ЦК України)).

З аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» може бути повністю звільнений від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні за умови, що це сталось внаслідок дії непереборної сили, яку відповідач не міг передбачити або передбачив, але не міг її відвернути.

При цьому суд враховує приписи ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з розпорядженнями КМУ від 30.10.2014 року №1053-р та від 02.12.2015 року №1275 м. Сєвєродонецьк Луганської області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Частинами 1, 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Проаналізувавши зміст Науково-правового висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 у сукупності з нормами ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 р. № 44(5), суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» не підтвердило належними та достатніми доказами настання обставин непереборної сили, які об’єктивно унеможливили виконання ним обов’язків щодо проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні відповідно до норм чинного КЗпП України.

Суд вважає, що єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини, (обставини непереборної сили) є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України, складений та засвідчений уповноваженими особами із засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зареєстрований в Реєстрі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

На думку суду, у Науково-правовому висновку від 28.11.2017 року №3800/2/21-10.2 науковцями лише досліджуються та аналізуються фактичні обставини, що склались в господарській діяльності ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», а не засвідчується настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які унеможливлюють виконання обов’язків ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», передбачених законодавством України про працю. Суд вважає, що зазначений висновок містить точку зору та особисту думку науковців, які його склали з урахуванням того обсягу документів, які надало для дослідження ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот».

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо того, що відключення від об’єднаної енергосистеми України, відсутність доступу до електростанцій України, неможливість відновити доступ до джерел електропостачання унеможливили до теперішнього часу виробничу діяльність та випуск продукції ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот», в зв’язку з чим на підприємстві було введено простій.

Представником відповідача не були надані суду листи Держенергонагляду від 14.11.2014 року №01/11-5590 та акти Сєвєродонецького відділення Держенергонагляду від 18.01.2016 року №02/23-02-003 та від 07.03.2017 року №02/23-02-005 на підтвердження відключення ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від об’єднаної енергосистеми України та неможливість відновити доступ до джерел електропостачання обставин. Також суду не було надано доказів на підтвердження введення простою на підприємстві та його тривалості.

Аналізуючи вищенаведені обставини, враховуючи, що відповідач не надав сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України в порядку, визначеному чинним законодавством України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» від відповідальності перед позивачем за порушення строків проведення розрахунку при звільненні.

На думку суду, в судовому засіданні було встановлено, що існували певні обставини, які перешкоджали веденню стабільної фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот». Проте нестабільна фінансово-господарська діяльність підприємства або відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує, що позивач була звільнена 07.06.2017 року, в цей день вона знаходилася на роботі і оплата за цей робочий день була нарахована їй при звільненні. Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, і до дня, коли позивачу було сплачено нараховану, але не виплачену заробітну плату в повному обсязі, тобто за період з 08.06.2017 року по 01.05.2018 року, включно, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року №100 (далі – Порядок).

Суд погоджується з розрахунком суми середнього заробітку, який зробила позивач ОСОБА_1 та який відповідає Порядку, і вважає, що стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2017 року до 02.05.2018 року, визначений без утримання податків й інших обов’язкових платежів, в сумі 38205,50 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу була відстрочена сплата судового збору до дня ухвалення рішення, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-13, 76-81, 89, 258- 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2017 року до 02.05.2018 року, визначений без утримання податків й інших обов’язкових платежів, в сумі 38205 (тридцять вісім тисяч двісті п’ять) грн. 50 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (юридична адреса: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581) на користь держави (Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: 01601 м. Київ, вул. Липська, 18/5, отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку отримувача: 820019, Рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 «судовий збір») судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складене 23.05.2018 року.

Суддя Ж. І. Кордюкова