Рішення № 74181386, 21.05.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/23499/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Бондарчука В.В.,

секретаря Потаніної О.О.,

з участю представника

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

27 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що з жовтня 2014 року перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 2 групи. Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року має право на отримання пенсії по інвалідності як державний службовець.

15 листопада 2017 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про припинення виплати пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та призначення пенсії по інвалідності державного службовця у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Однак відповідач листом №23720/03 від 17 листопада 2017 року відмовив у призначенні пенсії за Законом №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, з причин що цей 1 травня 2016 року набрав чинності Закон «України «Про державну службу» №889-VІІІ, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст.37 Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ втратив чинність Закон №3723-ХІІ крім ст.37, що застосовується до осіб зазначених у п.10 та 12 цього розділу, а саме визначено право державних службовців на призначення пенсії. Пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ призначаються особам, які досягли пенсійного віку, мають страховий стаж, не призначалася пенсія відповідно до Закону України №3723-ХІІ, на день набрання чинності Законом №889-VІІІ займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами КМ України, або на день набрання чинності Законом №889-VІІІ мають не менше як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних посад державної служби визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами КМ України, або на день набрання чинності Законом №889-VІІІ мають не менше як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних посад державної служби. Враховуючи, що Законом не передбачено призначення пенсії по інвалідності, права на призначення пенсії не має.

Позивач зазначає, що має достатній стаж державної служби, не погоджується із твердженням відповідача щодо відсутності підстав для призначення їй пенсії по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, оскільки ч.ч.9-12 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах передбачених ч.1 цієї статті призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особам, визнаними інвалідами 1 та 2 групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів 1 або 2 групи, незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби. Оскільки на день призначення пенсії 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнана інвалідом 2 групи довічно, стаж державного службовця становив 19 років 10 місяців 15 днів, працювала на посаді, що відноситься до категорії державного службовця, а тому набула право на призначення пенсії по інвалідності.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 15 травня 2018 року було замінено відповідача по справі Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на його правонаступника ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому та отримує пенсію по інвалідності, як інвалід 2 групи довічно згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

14 листопада 2017 року наказом західного офісу держаудитслужби №403 ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника відділу адміністративно-господарського забезпечення та організації документообігу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області.

15 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому із заявою про переведення на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу».

17 листопада 2017 року ОСОБА_4 отримала відмову у призначенні пенсії по інвалідності з тих підстав, що Законом України «Про державну службу» не передбачено призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (надалі Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

ч. 9 ст. 37 цього Закону, що в редакції, що діяла до 01.05.2016, передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

1 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» №899 – VІІІ (надалі Закон №899 – VІІІ).

ст. 90 Закону №899 – VІІІ визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого ст. 32 цього Закону.

Розмір пенсії по інвалідності визначено ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та залежно від групи інвалідності становить: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до ст. 27 і 28 цього Закону.

Особи зі стажем державної служби 10 і більше років, яким була встановлена інвалідність I або II групи, за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мали право на отримання пенсії по інвалідності у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ .

У зв'язку зі змінами у законодавстві особи з числа держслужбовців, які мають інвалідність, зберегли право на призначення пенсії по інвалідності, проте змінився порядок її обчислення та нарахування.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (п. 5.2) зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 (п. 2.1) зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

Також, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 (п. 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

З огляду на вкладене суд дійшов висновку, що у зв'язку з прийняттям Закону №899 V-III, яким не передбачено такого виду пенсії державного службовця, як пенсія по інвалідності, звуження обсягу існуючого права позивачки на призначення пенсії по інвалідності не відбулося, оскільки таке право збереглося в неї відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління призначення їй пенсії як державному службовцю з інвалідністю, у зв’язку із цим не підлягають задоволенню вбачає підстав і для задоволення вимоги про припинення виплати пенсії як інваліду 2 групи призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Підстави для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії відсутні.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, ст.ст.90, п.10.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №899—VІІІ, ст.ст.32, 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 72-76, 139, 241, 246 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відмову у призначенні пенсії як державному службовцю за інвалідністю та зобов’язання припинити виплату пенсії як інваліду 2 групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію державного службовця за інвалідністю згідно з поданими документами в розмірі 60 відсотків від заробітної плати та інших виплат, на які нараховувався єдиний внесок у відповідності до чинного законодавства.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання рішення в повному обсязі до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Позивач ОСОБА_2, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, місцезнаходження вул. Герцена 10 м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21318350.

В повному обсязі текст рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя: