Ухвала суду № 74181080, 23.05.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/734/50/18 Справа № 734/2723/17

Ухвала

23 травня 2018 року смт. Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І. розглянувши заяву про самовідвід у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Козелець" до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Данівське", Служба автомобільних доріг в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Козелець" звернулося до Козелецького районного суду Чернігівської області з позовом до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення 4-ї сесії 8-го скликання Козелецької селищної ради від 21.07.2017 №14-4/VIII «Про обмеження руху вантажного транспорту по вул. Соборності, Незалежності, ОСОБА_1, сім'ї Розумовських, Покорського, ОСОБА_2».

Козелецький районний суд Чернігівської області постановою від 19.10.2017 позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення 4-ї сесії 8-го скликання Козелецької селищної ради від 21 липня 2017 року №14-4/VIII «Про обмеження руху вантажного транспорту по вул. Соборності, Незалежності, ОСОБА_1, сім'ї Розумовських, Покорського, ОСОБА_2».

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.12.2017 апеляційну скаргу Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області залишив без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.10.2017 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19.10.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у цій справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно автоматичного розподілу судової справи між суддями дана справа передана для розгляду судді Іванюку Т.І.

23 травня 2018 суддею Козелецького районного суду Іванюком Т.І. заявлено самовідвід шляхом подання письмової заяви.

Ознайомившись з матеріалами даної справи, вважаю що заява про самовідвід підлягає задоволенню із наступних підстав:

Верховний Суд у своїй постанові від 18 квітня 2018 року по даній справі зазначив, що кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Держава має дотримуватися мінімальних гарантії, спрямованих на забезпечення справедливого балансу між інтересами перевізника та інтересами суспільства, відповідно до статей 16 і 50 Конституції України, положень Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-XII та Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря». Такий висновок відповідає практиці ЄСПЛ, зроблений у рішенні від 21.07.2011 у справі «Гримковська проти України», остаточним стало 21.10.2011 (заява № 38182/03). У цьому рішенні ЄСПЛ, посилаючись на Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ЕСЕ/СЕР/43, яка була прийнята від 25.06.1998 Європейською економічною комісією ООН і набрала чинності 30.10.2001, встановив порушення ст. 8 Конвенції у зв'язку з недотриманням справедливого балансу між інтересами заявниці та інтересами суспільства. Держава не змогла довести, що до використання дороги по вулиці Ч. в якості автомагістралі було здійснено адекватне екологічне дослідження наслідків такого використання та в подальшому було здійснено належну екологічну політику.

Окрім того колегією суддів Верховного Суду враховано рекомендації 1614 (2003) про навколишнє середовище та права людини, прийняті 27.06.2003 Парламентською асамблеєю Ради Європи, у яких вказано:

забезпечити належний захист життя, здоров'я, сімейного та приватного життя, фізичної недоторканості і приватної власності осіб відповідно до статей 2, 3 та 8 Європейської конвенції про права людини та статті 1 Додаткового протоколу до неї, також звертаючи особливу увагу на необхідність охорони навколишнього середовища;

визнати в національному законодавстві, бажано на конституційному рівні, право людини на здоров'я, життєздатне та належне навколишнє середовище, що включає об'єктивний обов'язок держав захищати навколишнє середовище;

гарантувати процесуальні права осіб на доступ до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань охорони навколишнього середовища, передбачених Орхуською Конвенцією.

Беручи до уваги практику ЄСПЛ, колегія суддів Верховного Суду вважає, що без з'ясування викладених вище обставин правильний розгляд цієї справи по суті є неможливим, оскільки питання захист життя, здоров'я, сімейного та приватного життя, фізичної недоторканості і приватної власності осіб є вкрай важливим, гарантії яких закріплені у Конституції України, де людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Між тим як вбачається зі змісту судових рішень та матеріалів справи, розглядаючи справу по суті, суди обох інстанцій залишили поза увагою питання безпеки пов'язані з негативним впливом від дороги на мешканців вулиці, вздовж якої здійснювався рух вантажного транспорту. Отже, всупереч вимогам статті 7 КАС України, в редакції до 15.12.2018, суди порушили принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не з'ясувавши які саме звернення до селищної ради стали підставою прийняття такого рішення. Окрім того в порушення частини четвертої статті 11 КАС України, в редакції до 15.12.2018, суди не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі не з'ясували чи були проведені екологічні дослідження тощо стосовно використання дороги по селищу Козелець вантажним транспортом та їх наслідки для населення.

Головуючий суддя Іванюк Т.І. і його сім’я проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, безпосередньо поруч із вулицями Розумовських та Покорського. Оскільки постає питання щодо безпечного екологічного використання вантажного транспорту для населення селища Козелець, вважаю, що вирішення даного спору безпосередньо стосується його та членів сім’ї. Крім цього, він особисто неодноразово був очевидцем обставин, про які йдеться у матеріалах справи. На вулицях, які вказані у оскаржуваному рішенні має широке коло друзів і знайомих.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року та інші, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Суд (судді), зобов’язані викликати довіру в учасників судового розгляду.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даного позову.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Таким чином, з метою високої довіри громадян до суду, запобігання порушення права осіб на справедливий суд та недопущення недовірливого ставлення до головуючого і усунення будь-яких сумнівів учасників справи в об’єктивності та неупередженості судді, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи саме на засадах довіри до суду вважаю за необхідне заявити самовідвід щодо розгляду вказаної адміністративної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 КАС України, питання про відвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Зі змісту постанови Верховного Суду України від 31.05.17 слідує, що до вирішення суддею питання про відвід (самовідвід) цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим рухом заяви.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 36, 39, 40, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, -

у х в а л и в:

Задовольнити заяву про самовідвід судді Іванюка Т.І. у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Козелець" до Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Данівське", Служба автомобільних доріг в Чернігівській області про визнання незаконним та скасування рішення.

Адміністративну справу передати до канцелярії Козелецького районного суду Чернігівської області для визначення головуючого судді в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя