Постанова № 74180751, 18.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/2232/17 Провадження № 22-ц/795/619/2018 Головуючий у I інстанції - Пархоменко П. І. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем - Шкарупою Ю.В.,

позивач ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3,

третя особа орган опіки і піклування Бахмацької міської ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду від 22 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав

місце ухвалення рішення суду - місто Бахмач

дата складання повного тексту рішення суду першої інстанції - 22 березня 2018 року.

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхньої спільної малолітньої дитини - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заявлені вимоги мотивувала тим, що відповідач з дитиною не проживає, у вихованні та у духовному розвитку дочки участі не приймає, аліментів на її утримання не сплачує, що свідчить про його байдуже ставлення до виконання батьківських обов'язків.

Рішенням від 22 березня 2018 року Бахмацький районний суд у задоволенні позову відмовив. Попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклав на Бахмацьку міську раду Чернігівської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на ухвалення рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивачем на обґрунтування своїх вимог надано достатньо належних доказів, які свідчать про навмисне небажання та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.

Позивач вказує, що судом не надано правової оцінки висновку органу опіки та піклування Бахмацької міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки.

Також зазначає, що хоча суд і реалізував під час розгляду справи принцип «право дитини бути заслуханою», проте, безпідставно не оцінив думки дитини про необхідність позбавлення її біологічного батька батьківських прав, хибно пославшись на її малолітній вік, у зв'язку з чим вона не може повно усвідомлювати сутності проблеми.

Стверджує, що звернулась з даним позовом саме для покращення положення дитини та сприяння реалізації її інтересів, і у разі задоволення позовних вимог відповідач перестане бути законним представником дитини при виїзді за кордон та давати письмову згоду для цього, а також у майбутньому буде позбавлений майнових прав відносно дитини, пов'язаних з батьківством.

Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заявлених ОСОБА_2 вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні позивач не змогла обґрунтувати мету, яку вона прагне досягнути позбавленням батьківських прав, та яким чином позбавлення батьківських прав відповідача змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини. Районний суд зазначив, що хоча ОСОБА_3 і має заборгованість, проте почав сплачувати аліменти та має для цього можливості, в судовому засіданні висловив бажання підтримувати зв'язок з дитиною і вживати заходів по виконанню батьківських обов'язків. Судом також констатовано, що позивач звернулась до суду з даним позовом у зв'язку з можливим існуванням між сторонами неприязних відносин, проте такі суперечки не повинні йти на шкоду дитині і можуть лише свідчити про взаємну неправильну поведінку батьків по відношенню до дитини і ніяк не свідчать про необхідність позбавлення одного з батьків батьківських прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 являються батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розірваний, про що 22 січня 2008 року відділом ДРАЦС РС Бахмацького РУЮ у Чернігівській області зроблений актовий запис № 9 (а.с. 8).

З довідок Бахмацької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 від 07 листопада 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 протягом 2012-2017 років не відвідував батьківські збори та не цікавився навчанням своєї доньки ОСОБА_4 (а.с. 55, 56).

Акт дослідження комітетом самоорганізації населення, складений головою вуличного комітету та сусідами позивача, містить інформацію про те, що за місцем проживання останньої по АДРЕСА_1 протягом 2009-2018 років випадків спілкування ОСОБА_3 зі своєю неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 зафіксовано не було, що, у свою чергу, є свідченням факту відсутності участі батька у вихованні дитини (а.с. 57).

Згідно з розрахунком заборгованості державним виконавцем Бахмацького РВ ДВС визначено розмір заборгованості по аліментам ОСОБА_3, що стягуються з нього на користь позивача на підставі виконавчого листа № 2-680 від 17 липня 2007 року, який на час звернення ОСОБА_2 з позовом до суду становив 67627,32 грн (а.с. 10).

Відповідно до довідки ПАТ «Укрзалізниця» від 21 грудня 2017 року ОСОБА_3 працює у виробничому підрозділі Конотопської дирекції залізничних перевезень по ст. Бахмач і на час видачі довідки сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 (а.с. 29).

За висновком опікунської ради, який затверджений рішенням виконкому Бахмацької міської ради від 23 листопада 2017 року за № 210, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, 2006 року народження, є доцільним, оскільки майже 11 років вихованням та утриманням дитини батько не займався, її здоров'ям та розвитком не цікавився, з дитиною практично не спілкувався, дитина весь цей час проживала разом з матір'ю і перебувала на її утриманні (а.с. 41, 42).

Звернувшись до суду з вимогою про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, ОСОБА_2 вказувала на свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками відносно дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частина 7 ст. 7 СК України регламентує, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно приписів ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 даної норми).

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п. 16 постанови Пленуму ВСУ).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих

прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків (п. 18 постанови Пленуму ВСУ).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, в повній мірі проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, врахувавши те, що ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження свідомого нехтування відповідачем своїми обов'язками відносно дитини або ухилення від її виховання, зазначивши, що такий засіб впливу на особу, що не виконує батьківських обов'язків, є крайнім.

Зокрема апеляційний суд вважає, що посилання ОСОБА_2 про ухилення відповідача протягом тривалого часу від надання матеріальної допомоги на утримання дочки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, періодично протягом 2008-2012 років відповідач добровільно сплачував аліменти на користь позивача через поштові відділення, що підтверджується квитанціями ЧД УДППЗ «Укрпошта» про переказ грошових коштів, які надавались суду першої інстанції (а.с. 30-39). Крім того, із зазначеної вище довідки ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що з відповідача утримуються аліменти на користь ОСОБА_2

Вказуючи на нехтування ОСОБА_3 батьківськими обов'язками, позивач зазначала, що батько не спілкується з дитиною майже дев'ять років. Разом із тим, усі надані нею довідки відповідних органів, які засвідчують цей факт, датовані 2017 роком і складені безпосередньо перед зверненням ОСОБА_2 до суду.

Ні сусіди, які підписували акт дослідження комітетом самоорганізації населення, ні класний керівник та директор школи, які підписували довідки про відсутність батька дитини у її шкільному житті, в ході розгляду справи як свідки не допитувались, відповідні клопотання позивачем з цього приводу не заявлялись. Отже, встановити достеменно те, що викладені у наведених вище документах обставини справи відповідають дійсності, суд позбавлений можливості.

Твердження позивача про ненадання правової оцінки висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не беруться апеляційним судом до уваги, зважаючи на таке.

Згідно положень ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, наданий органом опіки та піклування Бахмацької міської ради, як правильно зазначив районний суд, є поверховим, містить лише загальні фрази, не розкриває у повному обсязі, в чому саме проявляється не виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків. До висновку додані лише зазначені довідки Бахмацької ЗОШ № 1 та акт дослідження самоорганізації населення, яких, на думку апеляційного суду, є недостатньо, з на підстав, наведених вище.

В матеріалах справи відсутні акти обстеження умов проживання дитини та її батьків, дані про особу, що характеризують позивача та відповідача, відомості про стан здоров'я дитини та батьків, відносини між колишнім подружжям, інші належні документи, які стосуються справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вказане рішення органу опіки та піклування недостатньо обґрунтованим та аргументованим, оскільки воно винесене з формальних міркувань та не містить в собі посилання на достатні документи, які були предметом розгляду і на підставі яких прийнято рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Отже, вказане рішення органу опіки не можу бути прийняте як належний доказ ухилення батька від виконання своїх обов'язків при вирішенні даного спору.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. У своєму рішення (справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року) суд зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і тоді інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Не є підставою для скасування судового рішення доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, заслухавши думку дитини щодо позбавлення відповідача батьківських прав, не взяв її до уваги при вирішенні спору. Так суд, оцінюючи надані ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснення, правильно визначив, що думка дитини хоча і має значення, проте не може бути вирішальною у даному випадку. Апеляційний суд при цьому враховує, що у матеріалах справи відсутній висновок психолога щодо дитини, який би дозволив визначити психологічний стан дівчинки на час розгляду справи, наявність або відсутність її емоційної залежності від матері, батька або інших родичів, дійсного розуміння питання, яке вирішується та його наслідків у дорослому житті.

Як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду відповідач позовних вимог не визнавав та наполягав, що бажає брати участь у вихованні дочки, проте колишня дружина ОСОБА_2 створює йому перешкоди у побаченнях та спілкуванні з дитиною у зв'язку з неприязними відносинами між ними. Зазначені обставини підтвердила допитана районним судом в якості свідка матір відповідача ОСОБА_5 Відповідно, суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність конфлікту між батьками лише шкодить дитині і не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неї.

Не впливають на вирішення справи по суті доводи апеляційної скарги про те, що розв'язання спору на користь позивача сприятиме реалізації інтересів дитини з тих підстав, що відповідач перестане бути її законним представником при виїзді за кордон та давати письмову згоду для цього, а також у майбутньому буде позбавлений майнових прав відносно дитини, пов'язаних з батьківством. Так, за чинним на час розгляду справи сімейним законодавством особа, яка має заборгованість по сплаті аліментів, не повинна надавати письмову згоду для виїзду дитини за кордон, а позбавлення на майбутнє батька майнових прав відносно дитини, пов'язаних із батьківством, не є правовою підставою в контексті положень ст. 164 СК України для позбавлення особи батьківських прав.

Беручи до уваги зазначене, районний суд, дійшовши висновку про необґрунтованість позову, правильно констатував, що існуючі між сторонами взаємовідносини не повинні йти на шкоду дитині, натомість свідчать про їх взаємну неправильну поведінку по відношенню до доньки, у зв'язку з чим обоє з батьків повинні змінити своє ставлення до спільної їх участі у її вихованні та розвитку за відповідного сприяння та контролю за поведінкою відповідача з боку органу опіки і піклування.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду від 22 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 травня 2018 року.

Головуючий:Судді: