Постанова № 74180449, 18.05.2018, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/260/18

1-кп/729/67/18 р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Бойко В.І., за участю секретаря судового засідання Шлапак Н.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця кримінальне провадження № 32016270000000094 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, -

за участю прокурора Похілько Т.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

До Бобровицького районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32016270000000094 за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України.

Прокурор Похілько Т.В. у підготовчому судовому засіданні вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, дане кримінальне провадження підсудне Бобровицькому районному суду Чернігівської області, просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово, а також доручити органу з питань пробації підготувати досудову доповідь відносно обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодилися з думкою прокурора.

Заслухавши прокурора та обвинувачених, перевіривши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування і в ньому не повинно бути жодних внутрішніх суперечностей, граматичних помилок і описок, а всі складові частини цього документа повинні бути узгоджені між собою.

При цьому обвинувачення згідно з п. 13 ч.1 ст. 3 КПК України - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунете в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення ( суб’єкт, об’єкт, суб’єктивну та об’єктивну сторону ) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Саме в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, суд здійснює судовий розгляд, як це передбачено вимогам ст. 337 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні суд має право повернути прокурору обвинувальний акт у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України, при цьому не обговорює питання щодо істотності чи неістотності допущених слідчим порушень закону і не визначає, у якій мірі ці порушення кожне окремо або в їх сукупності перешкоджають призначенню судового розгляду, оскільки ст. 2 КПК України вимагає, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому зміст фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, визнається такими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і є необхідними і достатніми для його вирішення по суті.

Отже, у фактичних обставинах та формулюванні обвинувачення, окрім події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин його вчинення, вказуються й особи, винуваті у його вчинені.

За правилами ст. 377 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Так, у фактичних обставинах у обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено, що 22.12.2016 о 12 год. 15 хв. ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні магазину «Міні-Маркет», розташованому за адресою: Чернігівська область Бобровицький район с. Кобижча, вул. Незалежності, 2-ж, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 незаконно збула шляхом продажу, за встановленою останнім ціною у 30 грн., ОСОБА_4 1 (одну) пластикову пляшку об’ємом 0,5 л, заповнену прозорою рідиною з характерним запахом спирту. Крім того, 14.02.2017 в період з 15 год. 10 хв. до 15 год. 48 хв, ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні магазину «Міні-Маркет», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 повторно незаконно збула шляхом продажу, за встановленою останнім ціною у 90 грн., ОСОБА_4 1 (одну) пластикову пляшку об’ємом 1,5 л, заповнену прозорою рідиною з характерним запахом спирту.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що в формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 та в тексті викладу фактичних обставин зазначено про те, що ОСОБА_1 вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_3

На думку суду, зазначення в обвинувальному акті відносно вище вказаних осіб про вчинення злочину, як самой ОСОБА_3 , так і за її співучасті з наведенням конкретних дій цієї особи, за відсутності відображення даних, що її вину доведено і встановлено обвинувальним вироком, що набрав законної сили, є порушенням однієї з засад кримінального провадження – презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, як засади кримінального провадження відповідно до ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року за змістом, яких кожна особа вважається невинуватою у вчинені злочину ( кримінального правопорушення ) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Тобто, суду пропонуються у разі встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.28, ч.1 ст. 204 КК України заочно (без її участі) засудити також і ОСОБА_3, що є порушення її прав на захист. Якщо виділяються будь-які матеріали відносно одного з підозрюваних, в підозрі (обвинуваченні) іншому зазначається про те, що він вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, без зазначення його прізвища.

Стаття 2 КПК України визначає, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура .

При цьому ст. 62 Конституції України визначає, що особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню ,доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі « Абрамян проти Росії « від 09 жовтня 2008 року зазначив,що у тексті підпункту « а « п.3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз»ясненню обвинувачення особі , стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред»явленого йому обвинувачення ( рішення від 19.12.1989 р у справі Камасінскі проти Австрії № 9783/82 п.79).

Крім того, суд констатував, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі « Пелісьє та Сассі проти Франції « п.52) .

Таким чином, оскільки щодо кожного учасника кримінального провадження повинна бути проведена належна правова процедура, що чітко визначена кримінально – правовим законодавством та враховуючи загальні засади кримінального процесуального законодавства, відповідно до яких, якщо дані про наявність ознак злочину встановлені щодо особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності, але не є обвинуваченим у конкретній справі, суд не вправі у вироку чи в інших судових рішеннях допускати висловлювання та судження, які можуть бути оцінені, як визнання особи винною у вчинені злочину, суд вважає, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінально процесуального закону, а саме ст. 291 КПК України, вказані в ухвалі суду недоліки є істотним порушенням вимог закону, зокрема права на захист, та не було дотримано в повній мірі вимоги презумпції невинуватості.

Керуючись ст. ст. 314, 372, 395 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32016270000000094 за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України повернути прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5 для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя В.І.Бойко