Рішення № 74178316, 23.05.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/7507/17

Провадження №2/592/140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Хитрова Б.В., за участю секретаря судового засідання Чайки Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської міської ради, треті особи: ФОП ОСОБА_3, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення Сумської міської ради та свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення,-

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, неодноразово уточнювали позовні вимоги, в тому числі, остання редакція позову зареєстрована в суді 26.10.2017 року ( т.1 а.с. 62) та мотивують їх тим, що вони є співвласниками квартир у багатоквартирному житловому будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська) у м. Суми.

Відповідно до викопіровки із плану кварталу на прибудинкову територію будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми в загальному користуванні мешканців вказаного будинку також знаходиться вбудоване допоміжне приміщення загального користування, а саме: підвал, площею 117,8 кв.м, що призначене для побутового обслуговування мешканців цього ж багатоквартирного житлового будинку за №50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми.

22.06.2011 року Сумська міська рада прийняла рішення за № 581-МР «Про затвердження переліку об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми», у п.2 якого передбачено про оформлення за територіальною громадою м. Суми права власності, у тому числі, на нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська), 50. На підставі вказаного рішення 28.07.2011 року територіальній громаді м. Суми було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м у житловому будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська) у м. Суми.

11.04.2013 року між ФОП ОСОБА_3 та управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_7 В,І, був укладений договір купівлі-продажу шляхом викупу спірного нежилого приміщення, за умовами якого Сумська міська рада передала його у власність ФОП ОСОБА_3

Позивачі зазначають, що вказаним рішенням міської ради порушено їхні права спільної сумісної власності на нежитлове приміщення загального користування, як співвласників квартир у вказаному будинку, оскільки нежитлове приміщення, яке належить ФОП ОСОБА_3 знаходиться на технічному поверсі будинку й мало б використовуватися мешканцями будинку.

З урахуванням наведеного позивачі просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради від 22 червня 2011 року за № 581 - МР «Про затвердження переліку об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми» у частині внесення нежитлового приміщення (підвалу), площею 117,8 кв.м. по вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська), буд. 50 у м. Суми до переліку об’єктів комунальної власності та визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 липня 2011 року про право власності територіальної громади міста Суми на нежитлове приміщення, площею 117,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Суми, вул.. Я.Мудрого (кол. Пролетарська), буд. 50. ( т.1 а.с. 62)

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Квартиру №20 за адресою м. Суми вул. Я. Мудрого 50 в м. Суми ( кол. Пролетарська) приватизували в 2001 році. Суду пояснив, що дізнався про вказане рішення Сумської міської ради лише в 2016 році. Підвалом в будинку він особисто не користувався приблизно з 1990 року, оскільки вказане приміщення було закрито обслуговуючою організацією. В приміщенні належному ОСОБА_3 він не мав приміщення для зберігання речей.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позові, суду додатково пояснив, що право власності на квартиру придбав за договором купівлі-продажу від 17.08.2017 року (т.1 а.с. 65). В договорі про перехід до нього будь-яких прав на користування чи власність підвального приміщення не зазначено.

Департамент забезпечення ресурсних платежів в запереченнях та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що відповідно до вимог ЗУ « Про місцеве самоврядування» весь житловий фонд є комунальною власністю, в 2011 році було у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, обслуговуюча організація « Коменерго - Суми» письмо повідомляла, що спірне на теперішній час нежитлове приміщення не є допоміжним, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не можливо, оскільки рішення державного реєстратора не оспорюється (т.1 а.с. 80)

ФОП ОСОБА_3 та його представник у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти позову заперечували. Вважали, що сторона позивача не надала суду ніяких доказів стосовно того, що на момент приватизації їх квартир нежитлові підвальні приміщення використовувались як нежитлові, спірне приміщення забезпечує експлуатацію житлового будинку, в спірному приміщенні розташоване інженерне обладнання без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою. В теперішній час, в спірному приміщенні розташоване кафе з окремим входом , укладені договори на постачання води, теплозабепечення, постачання електроенергії, в приміщенні працює 12 осіб ( т.1 а.с. 239-244).

Представник ПАТ «Укргазбанк» в судове засідання не з’явився, проти позову письмово заперечував, справив просив розглянути без його участі ( т1 а.с. 230).

Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є співвласниками квартир у багатоквартирному житловому будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська) у м. Суми.

ОСОБА_1, разом з батьками та з братом приватизував квартиру за № 20, що розташована на 2-му поверсі п’ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми, а ОСОБА_2, набув право власності на квартиру за № 25 у вищевказаному будинку на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17 серпня 2016 року ( т.1 а.с. 65-66)

Відповідно до викопіровки із плану кварталу на прибудинкову територію будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми в загальному користуванні мешканців вказаного будинку також знаходилось вбудоване приміщення загального користування, а саме: підвал, площею 117,8 кв.м, (т. 1 а.с. 196), який розташований в загальному підвальному приміщенні площею 896.31 кв.м. ( т.1 а.с. 128).

Розпорядженням Сумського міського голови від 16.05.2003 року №280-р дозволено укласти договір оренди на нежитлові підвальні приміщення в будинку №50 площею 108 кв.м. підприємцю ОСОБА_8 та був розроблений відповідний ескізний проект ( а.с. 27-58) Суд відзначає, що мешканці квартир №11, 42. 43, 44, 46, 48, 49, 50, 51, 54 письмово погодились з таким способом використання підвалу (т.1 а.с. 36).

22.06.2011 року Сумська міська рада прийняла рішення за № 581-МР «Про затвердження переліку об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Суми», у п.2 якого передбачено про оформлення за територіальною громадою м. Суми права власності, у тому числі, на нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м, що розташований за адресою: м. Суми, вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська), 50.

На підставі вказаного рішення 28.07.2011 року територіальній громаді м. Суми було видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення (підвал) площею 117,8 кв.м у житловому будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого (кол. Пролетарська) у м. Суми.

01.03.2012 року між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди вищевказаного нерухомого майна.

26.12.2012 року Сумська міська рада прийняла рішення за № 2041 МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 року за № 856 - МР «Про затвердження переліку об’єктів, які перебувають у комунальній власності та підлягають приватизації», відповідно до якого вбудоване нежиле приміщення площею 117,8 кв.м, що розташоване у житловому будинку № 5-0 по вул. Я.Мудрого у м. Суми, підлягало приватизації шляхом його викупу.

21.01. 2013 року на виконання вищевказаного рішення начальник управління майна комунальної власності Сумської міської ради ОСОБА_7І, видав наказ про приватизацію шляхом викупу вищевказаного нерухомого майна та 11.04.2013 року між ФОП ОСОБА_3 С,В, та управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради в особі начальника управління ОСОБА_7 В,І, був укладений договір купівлі-продажу шляхом викупу спірного нежилого приміщення, за умовами якого Сумська міська рада передала його у власність ФОП ОСОБА_3

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором за № 97/2013-КЛ від 06.12.2013 року на суму кредиту в 250 000 грн., укладеного між ОСОБА_3В та ПАТ «Укргазбанк», останній, 06.12.2013 р., передав спірне приміщення в іпотеку банку ( т.1 а.с. 42-43).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, мешканці будинку 50 по вул.. Я.Мудрого в м. Суми, суду пояснили, що спірне приміщення раніше використовувалося для зберігання вугілля для котельні, також діти мешканців будинку мали в підвальному приміщенні частину площі для дитячих ігр. При цьому, свідки не могли точно назвати дату коли мешканці будинку перестали використовувати частину підвального приміщення в якості дитячої кімнати, пояснивши , що з переходом на газове опалення багатоквартирного будинку підвальне приміщення не використовувалось для зберігання в ньому вугілля. Приблизно з 1979 року дане підвальне приміщення закрите та не використовується.

В матеріалах справи містять докази надані представником ФОП ОСОБА_3 стосовно того, що ще в 2004 році мешканці квартир №11, 42, 43, 44, 46, 48, 49, 50, 51, 54 будинку по вул.. Пролетарській ( в теперішній час ОСОБА_12) надавали згоду на розміщення в підвальному приміщенні кафе бару ( т.2 а.с. 36).

Суд відзначає, що в теперішній час в спірному будинку будинку в підвальній його частині функціонують два заклади громадського харчування (ФОП ОСОБА_3 та іншої особи), майже у всіх приміщеннях першого поверху розташовані офісні, торгівельні, поштові приміщення та приміщення де надаються послуги побутового характеру. Вказані відомості є загально відомими, оскільки вказаний будинок розташований в центральній частині міста.

Позивачі вважають, що ОСОБА_3 безпідставно приватизував спірне майно чим позбавив їх можливості користуватися підвалом посилаючись на те, що ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв, тощо) державного житлового фонду. При цьому, допоміжні приміщення згідно з п. 2 ст. 10 цього Закону стають об’єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру. Про аналогічне йдеться і в рішенні Конституційного суду України від 02 березня 2004 року у справі за № 1-2/2004, у якому суд прийшов до висновку, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Також, відповідно до рішення Конституційного суду України від 09 листопада 2011 року у справі за № 122\2011, допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Тому вважають, що вони, як власники квартир у багатоквартирному будинку за № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми одночасно з набуттям права власності на житло набули і право співвласності на спірне допоміжне приміщення, що є підвалом, площею 117, 8 кв.м.

Крім того позивачі вважають, що спірне приміщення має статус допоміжного виходячи з наступного

Відповідно до термінів, визначених у ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); Також, вказане трактування положення закону узгоджується із вищевказаним рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, де серед допоміжних приміщень, призначених, у тому числі, і для побутового обслуговування мешканців будинку, згадуються і підвали.

Також, як роз’яснено у листі Верховного суду України від 01 липня 2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ», допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо) залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи на багатоквартирний будинок № 50 по вул. Я.Мудрого у м. Суми, спірне приміщення будувалося як підвальне і в подальшому використовувалося для задоволення побутових потреб мешканців будинку та для підвищення їх життєвого комфорту, зокрема, для зберігання вугілля для печей та для зберігання запасів продуктів.

До того ж, у підвалі проходять комунікаційні мережі (мережі водогону, каналізації, електропостачання та опалювання) та в ньому встановлені технічні пристрої, які використовуються для обслуговування всіх квартир і будинку в цілому, тому експлуатація мереж неможлива без доступу до підвалу.

Таким чином, вищевказане приміщення є допоміжним, так як, виходячи з місця його розташування та із загальної характеристики сукупності його властивостей, зокрема, способу і порядку їх використання, воно призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Суд не погоджується з твердженнями позивачів виходячи з наступного.

Дійсно вищевказаним положенням Закону України від 19 червня 1992 року «Про приватизацію державного житлового фонду» дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 та посилаючись на яке позивачі виходять з того, що підвальне приміщення є допоміжним і видачею на це приміщення свідоцтва про право власності територіальній громаді порушені їх права.

Проте законодавець розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого.

Зокрема у ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.

Разом із тим нежилі приміщення в жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч.3 ст. 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Судом належним чином з’ясовано, що спірне приміщення є нежилим, про що свідчать матеріали справи, зокрема копія витягу з розпорядження міського голови від 16.05.2003 р. №280-Р, копія архітектурно-планувального завдання №941/10.2-в, затвердженого начальником управління архітектури та містобудування міської ради 20.10.2004 р., висновком судової будівельно-технічної експертизи №2043 від 30.01.2018 р., проведеної за клопотанням позивача ОСОБА_1, в яких зазначено, що підвальне приміщення за адресою: м. Суми, вул.. Я Мудрого (Пролетарська), 50, площею 117,8 кв.м., є нежилим та не відноситься до технічних приміщень.

Крім того, як вбачається з позову та заперечень проти позову наданих ФОП ОСОБА_3 між останнім та управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради 01.03.2012 року був укладений договір оренди підвального приміщення за адресою: м. Суми, вул.. Я Мудрого (Пролетарська), 50, площею 117,8 кв.м. Тобто ФОП ОСОБА_3 тривалий час орендував спірне приміщення для підприємницької діяльності, а позивачі, в свою чергу, не порушували питання про статус спірного приміщення, як допоміжного та такого, що належить до співвласності всіх мешканців багатоквартирного будинку.

Крім того відповідно до копії витягу з розпорядження міського голови від 16.05.2003 р. №280-Р, наявної в матеріалах справи, спірне підвальне приміщення за адресою: м. Суми, вул.. Я Мудрого (Пролетарська), 50, було передано в оренду підприємцю ОСОБА_8 для розміщення ресторану, та відповідно до копіє протоколу містобудівної ради при управлінні архітектури та містобудування міської ради 04.03.2004 р. рекомендовано головному архітектору погодити проект, між іншими в тому числі реконструкції приміщення під бар по вул.. Пролетарська, 50, що свідчить про те, що в спірному приміщенні вже з 2004 року проводилися роботи по його переобладнанню та використанню, в подальшому, для підприємницької діяльності.

Також судом встановлено, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №2043 від 30.01.2018 р. виконаної Сумським філіалом ХНДІСЕ ім. Засл. професора ОСОБА_13 підвальне приміщення за адресою: м. Суми, вул.. Я.Мудрого (Пролетарська), 50, площею 117,8 кв.м., не відноситься до технічних приміщень, які необхідні для забезпечення технічної експлуатації та обслуговування житлового будинку (т.2 а.с. 70-87).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_14 висновки експертизи підтримала. Суд вважає за необхідне відзначити, що саме за клопотання сторони позивача експертиза призначалась саме до вищезазначеної експертної установи, а питання які ставились експерту погоджували зі всіма учасниками судового провадження

Правова позиція стосовно необхідності визначення статусу приміщень ( допоміжні або ж нежитлові, які є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин) викладена в рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а саме: №6-53186св12 від 29.05.2013 р., №6-8823св15 від 10.06.2015 р., № 460/2530/13-ц від 20.09.2017 р., та інших.

Під час судового розгляду судом переглянутий відеозапис стану спірного приміщення перед початком його ремонту, наданий представником ФОП Лугового та суд констатує, що приміщення знаходилось в незадовільному стані, на підлозі стояла вода та вода надходила до приміщень з віконних отворів ( т.2 а.с. 3).

Суд не вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 та його представника, що статус приміщення слід визначати по його стану на момент інвентаризації та позначенням номерів приміщення римськими цифрами в кресленнях інвентаризації, що свідчить про їх належність до допоміжних приміщень, оскільки визначення статусу приміщення (допоміжне чи нежитлове) не входить до компетенції органів, що проводять інвентаризацію.

Таким чином, суд вважає, що спірне приміщення не є допоміжним, що підтверджується висновками судової експертизи, позивач ОСОБА_1 не користувався вказаним приміщенням за власними поясненнями під час судового розгляду більше 25 років, в тому числі і в момент приватизації своєї квартири, позивач ОСОБА_2 право власності на квартиру набув не в порядку приватизації, а шляхом купівлі квартири в 2016 році.

Судом в результаті дослідження доказів наданих сторонами судового спору достовірно встановлено, що загальна площа підвального приміщення в будинку за адресою м. Суми вул.. Я. Мудрого ( колишня Пролетарська) становить 896 кв.м., предметом судового спору є приміщення загальною площею 117.8 кв.м., спірне приміщення належне в теперішній час ФОП ОСОБА_3 не є допоміжним приміщенням вказаного будинку відповідно до висновку судової експертизи виконаної судовим експертом Сумського філіалу ХНДІСЕ ім. засл проф. ОСОБА_13. Сторона позивача всупереч вимог ст. 81 ЦПК України не надала суд безсумнівних доказів не можливості використання для зберігання речей позивачами, задовлення побутових потреб іншим чином вільної на теперішній час частини підвального приміщення будинку.

Виходячи в вищевказаного, суд приходить до висновку, що позивачі не надали належних та допустимих доказів того, що спірне приміщення на момент приватизації використовувалось, як допоміжне та що без доступу до цього приміщення балансоутримувач чи інша організація не має технічної можливості експлуатувати та обслуговувати будинок у цілому. Крім того посилання позивачів на те, що у спірному нежитловому підвальному приміщенні розташовується технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація будинку є неможливою, не підтверджуються жодним доказом та спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, у зв’язку із чим, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 141 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сумської міської ради, треті особи: ФОП ОСОБА_3, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_15 про визнання незаконним рішення Сумської міської ради та свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Б.В. Хитров