Постанова № 7417768, 16.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2009 р.                                                   справа № 2а-29074/08/0570

час прийняття постанови: 16:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Горб О.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет»(м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (м. Донецьк)

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна податкова адміністрація у Донецькій області

представники осіб, які беруть участь у справі: Васильєвої К.О. - представник позивача; Шендрика К.О., Сергієнко А.І.,–представники відповідача; представник третьої особи - Руденко Є.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмет»(надалі позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (надалі ДПІ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Донецькій області (надалі третя особа) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2008р.: №0001582340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983грн. та застосуванні штрафні санкції у сумі 96782,1грн., на загальну суму 354765,1 грн.; № 0001592340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 191242грн. та застосуванні штрафні санкції у сумі 95621грн., на загальну суму 286863 грн. та № 0001602340/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 170грн.

Заявою про зменшення позовних вимог від 18.05.2009р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.10.2008р. №0001582340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983грн. та застосуванні штрафні санкції у сумі 96782,1грн., на загальну суму 354765,1 грн.; № 0001592340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 191242грн. та застосуванні штрафні санкції у сумі 95621грн., на загальну суму 286863 грн.

В решті позовних вимог позивач від позову відмовився, обґрунтовуючи це правомірністю застосування ДПІ штрафних санкцій у сумі 170грн.

Відмову від позову в даній частині судом було прийнято. Провадження у справі щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2008р. № 0001602340/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 170грн. ухвалою суду від 16.11.2009 року на підставі п. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України було закрито.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач здійснював господарську діяльність шляхом укладання договорів постачання, договорів на виконання робіт, договорів супроводження вантажу тощо. Договірні відносини у позивача склалися, зокрема з ЗАТ «Новокраматорським машинобудівним заводом», ВАТ «Ніжнедніпровсткий трубопрокатний завод», ТОВ «Лотем». Укладені договори виконані сторонами у повному обсязі, про що свідчать первинні документи: податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, заявки, рахунки - фактури, квитанції про приймання вантажу, накладні на повернення товару з ремонту тощо. Вказані договори та документи відповідають вимогам діючого законодавства. ТОВ «Лотем»надавало позивачеві не транспортні послуги, а послуги щодо організації супроводження вантажу, тому у квитанціях про приймання вантажу він не зазначений. Витрати, понесені ним, ДПІ не заперечуються, первинні документи досліджувались працівниками ДПІ під час проведення перевірки. Під час проведення перевірки копії первинних документів ДПІ не вилучались. Отже, витрати, які пов’язані з оплатою послуг ТОВ «Лотем»по супроводженню вантажу, були правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, а сума ПДВ, сплаченого у зв’язку з отриманими послугами, правомірно включена до податкового кредиту. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним та порушує його права і законні інтереси.

ДПІ проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправомірно до складу валових витрат включені витрати, понесені ним у зв’язку з отриманням послуг по транспортуванню вантажу, які не пов’язані з придбанням послуг для їх подальшого використання у господарській діяльності та не підтверджені всіма необхідними первинними документами. Крім цього, до складу податкового кредиту включена сума податку, сплаченого у зв’язку з придбанням вказаних послуг, які не пов’язані з їх подальшим використанням у господарської діяльності. ДПІ наполягає на тому, що операції по наданню позивачеві послуг ТОВ «Лотем» по супроводженню вантажу у реальності не відбувались. Крім цього, з первинних документів, наданих позивачем до перевірки вбачається, що позивачеві було надані послуги з транспортування вантажу, а не супроводження вантажу, як стверджує позивач. При цьому ТОВ «Лотем»не мало ліценції з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним, автомобільним транспортом, на балансі підприємства не рахуються транспортні засоби. У разі здійснення перевезення вантажу повинні бути або товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН, або накладна, дорожня відомість та квитанція про приймання вантажу. Акти виконаних робіт не відповідають вимогам п. 9.2. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно вказаного договору постачання плунжерів для виконання ремонту здійснюється замовником самостійно. Таким чином, ТОВ «Лотем»не міг здійснювати послуги по транспортуванню вантажу. Акти виконаних робіт та заявки на виконання робіт, які надані позивачем до позову відрізняються від актів виконаних робіт та заявок на виконання робіт, які були надані ДПІ у період перевірки. Внаслідок наведеного ДПІ також вважає, що угода з ТОВ «Лотем»є нікчемною.

Третя особа підтримує заперечення ДПІ.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд –

ВСТАНОВИВ:

ДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.10.2005 року по 31.03.2008 року.

За наслідками проведення перевірки ДПІ складено акт перевірки від 29.09.2008р. №2981/23-3/33793110 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Адмет»(ЄДРПОУ 33793110) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.10.2005 року по 31.03.2008 року.»

На підставі даного акту перевірки ДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 10.10.2008р.:

№0001582340/0, яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 96782,1 грн., на загальну суму 354765,1 грн.;

№ 0001592340/0, яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість (надалі ПДВ) - 191242грн. та застосовані штрафні санкції у сумі - 95621грн., на загальну суму 286863грн.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень ДПІ підставою нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток стало встановлення під час перевірки порушення п.5.1, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі Закон), яке призвело до завищенням валових витрат у 4 кварталі 2007 року на суму 775486 та у 1 кварталі 2008 року –256444 грн., на загальну суму 1031930 грн.

Порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону полягає у неправомірному, на думку ДПІ, включенні до складу валових витрат сум витрат, понесених ним у зв’язку з отриманням від ТОВ «Лотем»послуг по супроводженню вантажу за договором від 02.04.2007р. №2/07 сг.

Висновок щодо неправомірності включення до складу валових витрат вартості послуг за даним договором було зроблено ДПІ з причини непов'язаності наданих ТОВ «Лотем»послуг по транспортуванню вантажів з господарською діяльністю позивача та з причини непідтвердження надання цих послуг документами, наданими до перевірки. Перевезення товару вантажним автомобілем оформляється товарно –транспортною накладною за формою № 1-ТН, а перевезення залізничним транспортом оформляється комплектом перевізних документів: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанції про приймання вантажу. До перевірки товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН не надані. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Акти виконаних робіт, що надані до перевірки, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». На думку ДПІ, ТОВ «Лотем»не міг здійснювати послуги по транспортуванню вантажу, оскільки не мало ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним, автомобільним транспортом, на балансі підприємства не рахуються транспортні засоби, а позивач використовував фінансово-господарські операції з ТОВ «Лотем»з метою заниження об’єкту оподаткування мінімізації сплати податків, що суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до п.п 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Матеріалами справи встановлюється наступне.

Позивачем (виконавець) з ВАТ «Нижнедніпровський трубопрокатний завод»(замовник), який був перейменований у ВАТ «Інтерпайп Нижнедніпровський трубопрокатний завод» укладений договір від 05.02.2007 року № 511070063, за яким, з урахуванням додаткових угод, виконавець зобов’язався здійснити ремонт плунжерів і Р - пробки пресу на загальну суму 2831392,18 грн. та договір № 511070274 від 19.01.2007 року на постачання запасних частин на суму 4254721,2 грн. Згідно п. 3.1. договору № 511070063 доставка плунжерів та Р - пробки пресу здійснюється замовником за його рахунок, доставка плунжерів та Р - пробки пресу з ремонту здійснюється залізничним транспортом на умовах FСА ст. Шпичкино Дон. з/д (Інкотермс 2000). Згідно п. 3.1. договору № 511070274 постачання товару здійснюється на умовах FСА м. Краматорськ.

Передача и повернення плунжерів та Р - пробки пресу здійснюється на підставі прийомо-здаточних актів та підтверджується накладними на повернення з ремонту, накладними на відпуск товаро - матеріальних цінностей.

П. 9.1. договору № 511070063 передбачено, що виконавець має право залучати до ремонту вказаного майна субпідрядні організації, за свій рахунок та у своїх інтересах здійснювати супроводження майна при його перевезенні.

Згідно актів здавання –прийому послуг замовникові позивачем були надані залізничні послуги та роботи з ремонту виробів. Рахунками –фактурами підтверджується, що позивачем замовникові був виставлений залізничний тариф та вартість послуг з ремонту вказаного майна.

Крім цього, факт повернення плунжерів та Р - пробки пресу з ремонту підтверджується квитанціями про приймання вантажу та повагонними відомостями, згідно яких з ЗАО «НКМЗ»були відвантажені плунжери та Р - пробки пресу на замовлення позивача, а вантажоотримувачем зазначений - ВАТ «Інтерпайп Нижнедніпровський трубопрокатний завод».

На виконання вказаних договірних зобов’язань позивач - виконавець уклав з ЗАТ «НКМЗ» (постачальник) додаткову угоду № 2 до контракту № 23/173-06 від 12.12.2006 року, за якою позивач зобов’язаний поставити постачальнику вироби (давальницьку сировину) для виконання ремонтних робіт.

Позивачем (замовник) 02.04.2007 року був укладений з ТОВ «Лотем»(виконавець) договір супроводження вантажу № 2/07сг, за яким виконавець прийняв на себе зобов’язання щодо організації перевезення та супроводження вантажу, тобто надання організаційних послуг по супроводженню вантажів при авто- чи з.д. перевезенні третіми особами за замовленнями позивача ( п. 2.1.1. додаткової угоди № 1 від 02.04.2007 року).

Зазначений договір був виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать документи, а саме: податкові накладні, заявки на супроводження вантажу, акти виконаних робіт, відповіді на заявки.

Оплата за договором здійснювалась шляхом перерахування грошових коштів та у вексельній формі, що не заперечується ДПІ та знайшло відображення в акті перевірки.

Аналіз наданих документів та договору свідчить про виконання ТОВ «Лотем»договірних зобов’язань та надання послуг по супроводженню вантажу.

Як зазначалось, підставою нарахування позивачеві податкових зобов’язань з податку на прибуток стало встановлення ДПІ під час перевірки порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону .

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні документи, якими підтверджується виконання вказаних договорів, зокрема договору супроводження вантажу № 2/07сг від 02.04.2007 року, були надані позивачем під час проведення перевірки, що ДПІ не заперечується. У судовому засіданні ДПІ надало суду світлокопії актів виконаних робіт та заявок позивача на супроводження вантажу, які відрізняються від документів, що надані позивачем. ДПІ наполягає на тому, що оскільки зазначені документи носять ознаки фальшування (підробки), на підставі ч. 3 ст.70 КАСУ вони не можуть бути використані у якості доказів по справі.

У відповідності до вимог ч. 1 п. 9 ст.. 11 Закону України «Про податкову службу в Україні»ДПІ при проведенні перевірок має право вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів).

На виконання вказаної норми Закону Наказом ДПА України від 08.11.2005 року № 493 була затверджена Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 р. за N 1427/11707. П. 3.5. Інструкції передбачено, що вилучення оригіналів (копій) документів здійснюється посадовими особами органу державної податкової служби в присутності представника платника податків. Посадова особа органу державної податкової служби знімає копії з документів, що вилучаються, або копії яких вилучаються, використовуючи копіювальну техніку платника податків (за згодою), або копіювальну техніку органів державної податкової служби. При вилученні посадовими особами органів державної податкової служби копій документів зазначені копії у встановленому порядку засвідчуються платником податків, що перевіряється.

В акті перевірки (стор. 29) зазначено, що у ході перевірки вилучення копій (оригіналів) фінансово-господарських документів не здійснювалось.

Згідно ст.. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, світлокопії актів виконаних робіт та заявок, які надані ДПІ, одержані ДПІ з порушенням закону.

Світлокопії актів виконаних робіт та заявок позивача, які надані до суду ДПІ, містять відбитки штампу ДПІ та печатки ДПІ з позначкою «канцелярія». На даних світлокопіях відсутній підпис посадової особи податкового органу, не зазначені її прізвище та посада. Таким чином, дані світлокопії не можуть вважатися копіями, які завірені належним чином.

Крім цього, під час розгляду справи судом були досліджені надані позивачем оригінали актів виконаних робіт та заявок. Надані позивачем світлокопії, які містяться у матеріалах справи, співпадають з наданими оригіналами цих документів.

Представник ДПІ послався на те, що надані ним світлокопії були зроблені під час перевірки працівниками підприємства, але засвідчити копії вони відмовилися. Доказів у підтвердження даної обставини ДПІ суду не надано.

На підставі ст.. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

П. 1 ст. 79 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

За загальними правилами документ - це діловий папір, що виданий за підписом уповноваженої особи (осіб), має визначені реквізити і викладений у письмовій формі. Зазвичай документ підтверджує певний юридичний факт чи право особи.

З п. 4 ст. 79 КАС України вбачається, що при судовому розгляді справи суд повинен досліджувати оригінали письмових доказів, в матеріалах справи можуть залишатися засвідчені судом копії документів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оригінали актів виконаних робіт та заявок, світлокопії яких надані ДПІ, для дослідження суду не були надані.

Таким чином, світлокопії документів, які надані ДПІ, не можуть вважатися письмовими доказами, відповідно не можуть бути прийняті судом до уваги. За таких обставин, суд приймає до уваги лише акти виконаних робіт та заявки, надані позивачем.

Не відповідність в копіях актів виконаних робіт, наданих ДПІ та наданих позивачем, полягає у різниці прийменників «по»та «при», у копіях заявок позивача на супроводження вантажу, наданих ДПІ та позивачем, різниця полягає у формулюванні послуг «послуги по супроводженню вантажу –плунжерів при їх транспортуванні»та «організувати залізничні перевезення вантажів». Аналіз вказаних документів доводить, що зазначені невідповідності не впливають на суть наданих ТОВ «Лотем»послуг. Як вже зазначалося, аналіз договору від 02.04.2007 року № 2/07сг та відповідей виконавця на заявки позивача по супроводженню вантажу, які були надані до перевірки, свідчить, що на ТОВ «Лотем»покладалося виконання послуг з супроводження вантажу, а не транспортування.

До матеріалів справи позивачем також надані інші первинні документи щодо виконання позивачем своїх договірних зобов’язань за договорами, укладеними з ЗАТ «НКМЗ»та ВАТ «Інтерпайп Нижнедніпровський трубопрокатний завод», які свідчать про те, що позивач виконав покладені на нього зобов’язання щодо ремонту плунжерів, Р –пробки пресу, їх переміщення у період ремонту, повернення власникові та постачання запасних частин.

Аналіз чинного законодавства свідчить про відсутність вимог щодо складання будь-яких інших документів у підтвердження факту надання послу по супроводженню вантажу. Правилами ведення податкового обліку також не передбачено спеціальне регулювання операцій з надання вказаних послуг або обов'язковість складання і зберігання додаткових первинних документів, якими б підтверджувалось надання таких послуг.

Таким чином, посилання ДПІ на те, що позивачем відповідними документами непідтверджені суми валових витрат є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Посилання ДПІ на те, що послуги, надані ТОВ «Лотем», не пов’язані з господарською діяльністю позивача та фактично не надавались також не підтверджуються матеріалами справи.

З листа ЗАТ «НКМЗ»від 04.11.2009 року № 350/1313 та технічної документації вбачається, що обладнання, щодо якого йдеться мова, виготовляється, ремонтується лише ЗАТ «НКМЗ»і є унікальним високотехнологічним обладнанням, що виготовляється за індивідуально розробленим для кожної запчастини кресленням. Вказані особливості обладнання пред’являють високі вимоги щодо упакування, транспортування та монтажу. Спеціалізоване бюро ЗАТ «НКМЗ»розробило упаковку, спеціальні засоби для оброблення та монтажу обладнання та схеми вантаження, які додані до цього листа.

З цих креслень плунжерів вбачається, що існують особливі умови транспортування, зокрема: при транспортуванні на поверхні плунжерів не допускаються ризики вм’ятин, транспортування та кантування плунжера за отвір М36 категорично забороняється, стропівку потрібно здійснювати пеньковим канатом.

Позивач пояснив, що укладання з ТОВ «Лотем»договору на супроводження вантажу було спрямовано на досягнення повного контролю і спостереження за вантажем, правильністю його розташування і закріплення при вантажо –відвантажувальних роботах (правильності строповки) для подальшого транспортування та попередження будь-яких можливих обставин на виконання технічних умов, викладених у технічній документації, яка розроблена спеціальним бюро ЗАТ «НКМЗ». ТОВ «Лотем» також було здійснено перевірку відсутності будь-яких причин, які б могли спровокувати аварійну ситуацію: неналежного закріплення товару у транспорті, технічної справності транспортного засобу, знаходження всіх засовів транспортного засобу у положенні «закрито»та їх справності. Відповідний алгоритм ТОВ «Лотем»здійснював і при надходженні запчастин до кінцевого пункту призначення, тобто: спостереження і контроль за прибулим на транспортному засобі товаром, його станом на момент прибуття і цільності упаковки, його обережним розвантаженням і зняття кріплення без будь-яких ушкоджень.

Зазначене свідчить про об’єктивну необхідність позивача в отриманні від ТОВ «Лотем»послуг по супроводженню вантажів при їх транспортуванні. Отже, надані позивачеві послуги напряму пов’язані з його господарською діяльністю, витрати з їх придбання понесені позивачем у зв'язку з підготовкою, організацією та здійсненням власної господарської діяльності, тобто, повністю відповідають поняттю валових витрат, наведеному в п.5.1 ст.5 Закону.

З огляду на вищевказане, не приймаються судом до уваги посилання ДПІ на те, що із заявок позивача та відповідей на них не вбачається конкретного переліку послуг, які були надані ТОВ «Лотем». Крім цього, ДПІ не прийнято до уваги, що при наданні послуг щодо супроводження вантажу ТОВ «Лотем»повинен був керуватися ще й вимогами п. 2.1. договору від 02.04.2007 року № 2/07сг, який визначає зобов’язання ТОВ «Лотем».

Також, з огляду на те, що ТОВ «Лотем»було здійснено саме супроводження вантажів, суд не приймає посилання ДПІ на відсутність у ТОВ «Лотем»ліценції з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним, автомобільним транспортом та необхідність надання перевізних документів.

Судом не приймаються до уваги посилання ДПІ на те, що умовами постачання, що передбачені договорами (FCA та CPT) на позивача не було покладено обов’язку щодо супроводження вантажу та відповідальності за його збереження під час транспортування.

Умови постачання –FCA та CPT (Інкотермс 2000) є базовими умовами для договорів постачання. Аналіз договору № 511070063 від 05.02.2007 року, укладеного між позивачем та ВАТ «Інтерпайп Нижнедніпровський трубопрокатний завод»(ВАТ «Інтерпайп»), свідчить, що цей договір є договором підряду, згідно якого позивач зобов’язався відремонтувати обладнання, яке є власністю ВАТ «Інтерпайп». За договором підряду до позивача не переходило право власності на обладнання, яке потребує ремонту.

П. 9.1. договору передбачає, що позивач має право залучати до ремонту плунжерів субпідрядні організації, за свій рахунок та у своїх інтересах здійснювати супроводження плунжерів та Р - пробки пресу при їх перевезенні, тобто позивач згідно договору мав право залучати субпідрядні організації, зокрема ТОВ «Лотем».

Крім цього, до матеріалів справи позивачем надані документи, які свідчать про виконання ним договірних зобов’язань за обома договорами та про те, що ВАТ «Інтерпайп»не має претензій до позивача щодо такого виконання.

Враховуючи унікальність обладнання, що підлягало ремонту та особливі умови його транспортування, позивач обґрунтовано залучив ТОВ «Лотем»для його супроводження при перевезенні.

На підставі викладеного, витрати, понесені позивачем, у зв’язку з отриманням послуг щодо супроводження вантажу, наданих ТОВ «Лотем», були включені позивачем до складу валових витрат правомірно, відповідно, виключення відповідачем сум цих витрат зі складу валових витрат позивача є безпідставним, з огляду на що нарахування позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2008р. №0001582340/0 податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983 грн. є неправомірним.

Фінансові санкції були застосовані до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», приписами якого встановлено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у сумі 96782,1грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення –рішення від 10.10.2008р. №0001582340/0 в частині визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 96782,1грн., у загальній сумі 354765,1грн., підлягає визнанню недійсним, відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У акті перевірки ДПІ зазначило, що позивачем також занижений ПДВ за 2007 рік у сумі 191242 грн., у т.ч.: у квітні 2007 року –1309 грн.; у серпні –16848 грн.; у вересні –62467 грн.; у жовтні –90851 грн.; у грудні –19767 грн. та завищення від`ємного значення з ПДВ за вересень 2007 року на суму 15144 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою нарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ стало встановлення під час перевірки порушення п.п. 7.4.1., 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон «Про ПДВ»), згідно з яким не включається до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв’язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не пов’язані з придбанням послуг для їх подальшого використання у господарської діяльності, підприємством у 2007 році до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ у розмірі 206385,74 грн. по отриманню послуг по транспортуванню вантажу.

Порушення позивачем п.7.4.1.,7.4.4. ст.7 Закону «Про ПДВ»полягає у неправомірному, на думку ДПІ, включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем у зв’язку з отриманням від ТОВ «Лотем»послуг по транспортуванню вантажу за договором від 02.04.2007р. №2/07 сг.

Висновок щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за даним договором було зроблено ДПІ з причини непов'язаності наданих ТОВ «Лотем»послуг з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п 7.4. ст.. 7 Закону «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.. 7 Закону «Про ПДВ», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що суми ПДВ, сплачені позивачем, у зв’язку з придбанням послуг щодо супроводження вантажу, наданих ТОВ «Лотем», були включені позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих позивачеві ТОВ «Лотем», які містять відомості про надання послуг по супроводженню вантажу і відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону «Про ПДВ».

Судом встановлено, що спірні операції призначались для використання у господарській діяльності та були використані позивачем у своєї господарській діяльності. З огляду на що, позивачем правомірно віднесені суми ПДВ по цих операціях до складу податкового кредиту, відповідно нарахування позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 191242 грн. є неправомірним.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 191242 грн. призводить до неправомірності застосування ДПІ до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у сумі 95621грн.

З огляду на наведене, податкове повідомлення –рішення від 10.10.2008р. №0001592340/0 в частині визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 191242грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 95621грн., у загальній сумі 286863грн., підлягає визнанню недійсним, відповідно, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, враховуючи немайновий характер спору, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3грн. 40коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись Конституції України, Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 08.11.2005 року № 493 про затвердження Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 р. за N 1427/11707, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 10.10.2008р. №0001582340/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адмет»визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 257983грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 96782,1грн., у загальній сумі 354765,1грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька від 10.10.2008р. №0001592340/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адмет»визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 191242 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 95621грн., у загальній сумі 286863грн.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет» витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн. 40коп.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Заява та скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Постанову підписано 23 листопада 2009 р.

Суддя                                                                                           Наумова К.Г.