Рішення № 74177534, 23.05.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/8955/18

Провадження 2-а/522/1127/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом, в якому просив Примусово видворити з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В судове засідання представник позивача просив провести судове засідання без фіксації судового процесу.

Відповідач просив провести судове засідання без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2017 співробітниками Малиновського РВ ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: вул. Мечникова, 108, м. Одеса, було виявлено громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушив правила перебування іноземців в Україні - ухилився від виїзду після закінчення терміну перебування.

Зі слів громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, він прибув на територію України 17.10.2015 у приватних справах, на підставі паспорту громадянина Республіки Узбекистан № НОМЕР_1 з терміном дії до 25.12.2024.

На даний час громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.

22.07.2017 ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано його покинути територію України у термін до 20.08.2017.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ передбачено, що іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

У визначений термін громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з території України не виїхав.

В ході перевірки Відповідача було отримано інформацію з головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та встановлено, що відповідач прибув на територію України 17.10.2015 законно через пункт пропуску «Нові Яриловичі». Даний факт свідчить про перебування відповідача на території України без законних на те підстав.

22.07.2017 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду після закінчення строку перебування стосовно Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 071905 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 22.07.2017 ПН МОД № 071905 був притягнутий до адміністративної відповідальності в розмірі 510 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

Згідно до п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Проаналізувавши всі обставини перебування Відповідача на території України було встановлено наступне:

1. Відомості про перебування на території України на законних підставах Відповідача відсутні, що вказує на грубе порушення з боку відповідача норм Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

2. Відповідач був затриманий працівниками Малиновського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме ухилення від виїзду після закінчення строку перебування в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухиляється від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі…».

Беручи до уваги той факт, що Відповідач здійснив проживав на території України без документів на право проживання в Україні вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУаАП.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення. Враховуючи викладене, Відповідач підлягає примусовому видворенню за межі території України на підставі постанови адміністративного суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що приховування інформації стосовно обставин виїзду з країни громадянського походження та потрапляння на територію України вказує на відсутність співпраці з боку Відповідача під час процедури його ідентифікації.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статті 3 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Постанови №1 Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 25.06.2009 року, ГУ ДМС України в Одеській області розглянуло всю належну інформацію, яка була доступна та переконані, що виконання рішення про примусове видворення не буде означати для іноземця чи особи без громадянства реальної загрози бути страченим або підданим катуванню, нелюдському чи принизливому поводженню з боку влади країни, куди він видворяється.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-9, 77, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення - задовольнити.

Примусово видворити з України громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до вимог п.3 ч.2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складаний 23 травня 2018 року.

Суддя:

23.05.18