Постанова № 7417742, 22.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2009 р. справа № 2а-20030/09/0570

час прийняття постанови: 16-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді

при секретаріКуранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Донецького обласного центру зайнятості, м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантрейд», м. Донецьк

про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення у сумі 20829 грн. 08 коп.

за участю представників:

від позивача: Шапуваленко М.В. - за дов. від 17.03.2009р.

від відповідача: Чекменьова Д.М. - за дов. від 09.12.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Донецьким обласним центром зайнятості заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантрейд» про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення у сумі 20829 грн. 08 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на факт порушення відповідачем законодавства про зайнятість населення, а саме не подання відповідачем звітів про запланове та фактичне вивільнення працівника ОСОБА_1. у місячний термін та відповідно несплату штраф у сумі 20829 грн. 08 коп. за дане порушення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі, вважає адміністративний позов незаконним та необґрунтованим, оскільки по-перше, вирішення позовних вимог не належить до компетенції адміністративних судів, по-друге, штраф, встановлений статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» є адміністративно-господарською санкцією, та, на думку відповідача, позивачем було пропущено строк, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України, для його застосування. Факт порушення законодавства про зайнятість населення, а саме не подання звітів про запланове та фактичне вивільнення працівника ОСОБА_1. у місячний термін відповідач не заперечує.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пантрейд» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 35580665.

20, 21 липня 2009 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості була проведена перевірка з питання додержання відповідачем законодавства про зайнятість населення, висновки якої викладені в акті № 104.

У зв'язку із поданням відповідачем письмових заперечень на акт перевірки від 20, 21 липня 209 року Інспекцією позивача була проведена додаткова перевірка для уточнення даних, викладлених в запереченнях, внаслідок чого 13 жовтня 2009 року був складений додаток до акту № 104 перевірки додержання законодавства про зайнятість населення ТОВ «Пантрейд».

Як вбачається з акту перевірки № 104, позивачем встановлений факт звільнення відповідачем по пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України працівника підприємства (відповідача у справі) ОСОБА_1 відповідно до наказу від 31 березня 2009 року № 11к та інших працівників, звільнення яких не стосується спірних прааовідносин.

31 березня 2009 року відповідач наказом № 12к від 31 березня 2009 року скасував наказ № 11к та знову звільнив тієж датою ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату на підставі рішення зборів учасників ТОВ «Пантрейд», про що зазначено у додатку від 13 жовтня 2009 року до акту № 104.

Позивач в обгрунтування позову зазначає, що звіти про запланове та фактичне вивільнення ОСОБА_1 підприємством до державної служби зайнятості не надавалися. Дані обставини щодо наявності факту порушення відповідачем не заперечуються.

Згідно з пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у звязку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника.

Відповідно до пункту 6 статті 20 порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюються законодавством України.

З додатку до акту перевірки додержання законодавства про зайнятість населення відповідачем від 13 жовтня 2009 року № 104 вбачається, що за неподання до Донецького міського центру зайнятості звітів про запланове та фактичне вивільнення ОСОБА_1. у місячний термін з дня отримання додатку до акту відповідачу необхідно сплатити штраф у сумі 20829 грн. 08 коп. на користь Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

З наданих суду доказів, а саме вкладиша до трудової книжки ОСОБА_1 від 20 вересня 1974 року вбачається, що вона працювала на підприємстві з 01 грудня 2007 року по 31 березня 2009 року на посаді директора згідно з наказом від 01 грудня 2007 року № 1к. 31 березня 2009 року ОСОБА_1. звільнена з посади за скороченням чисельності штату.

З копії персональної картки № 050101709052100003 в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 з 21 травня 2009 року зареєстрована у Донецькому міському центрі зайнятості та отримала статус безробітної.

З листа Донецького міського центру зайнятості від 24 червня 2009 року вбачається, що до центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернулась ОСОБА_1, яка 31 березня 2009 року була звільнена з посади директора за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантрейд». Підприємство зареєстровано у Донецькому міському центрі зайнятості як платник страхових внесків з 23 листопада 2007 року. Згідно останньої поданої за 1 квартал 2009 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до ФЗДССУВБ, заборгованості з внесків станом на 01 квітня 2009 року не має. Звіти про запланове вивільнення працівників та про фактичне вивільнення працівників до Донецького міського центру зайнятості не надходили, що є порушенням вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме не подання відповідачем звітів про запланове та фактичне вивільнення працівника ОСОБА_1. у місячний термін, та несплачений штраф з дня отримання додатку до Акту від 13 жовтня 2009 року № 104, відповідно до якого необхідно сплатити штраф у сумі 20829 грн. 08 коп. Розмір штрафу відповідачем не оскаржувався.

Посилання відповідача стосовно того, що вирішення спірних правовідносин не належить до компетенції адміністративних судів, а належить до компетенції господарських судів, суд не приймає з наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам не підвідомчі справи за зверненням субєктів владних повноважень.

Пунктом 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин. У частині 2 наведеної статті зазначено, що це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 12 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Згідно з пунктом 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року № 3018-ІІІ ніхто не може бути позбавлений права нарозгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

У відповідності до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Донецький обласний центр зайнятості входить до складу державної служби зайнятості та здійснює свої повноваження на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» від 24 червня 1991 року № 47.

Відповідно до пункту 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Положення основними завданнями інспекції є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість; забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до пункту 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо: працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту; організації оплачуваних громадських робіт; забезпечення особливих гарантій працівників, вивільнюваних у звязку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату працівників; подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників.

Окрім цього, суд зазначає, що стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає компетенцію адміністративних судів.

Частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Таким чином, Донецький обласний центр зайнятості як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття виступає як субєкт владних повноважень у системі загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття та є субєктом, який здійснює владні управлінські функції на виконання делегованих йому державою повноважень, внаслідок чого зазначена справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в адміністративному суді. Інший порядок судового вирішення спірних прааовідносин діюче процесуальне законодавство не передбачає.

Стосовно посилання відповідача, що штраф, встановлений статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення» є адміністративно-господарською санкцією та позивачем було пропущено строк, передбачений статтею 250 Господарського кодексу України, для його застосування, суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Частина 2 статті 241 Господарського кодексу України передбачає, що перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Згідно з частиною 3 статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Відповідно до статті статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вже було зазначено вище, перевірка, під час якої було встановлено порушення, була проведена позивачем 20, 21 липня 209 року та додатково 13 жовтня 2009 року, внаслідок чого шестимісячний строк з дня виявлення порушення для застосування штрафу не є пропущеним.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що строк обчислюється з дня, коли ОСОБА_1. (працівник відповідача) звернулася до Донецького міського центру зайнятості, а саме з 21 травня 2009 року, з огляду на те, що як зазначалося вище, застосування штрафу належить до функцій Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, яка є структурним підрозділом позивача, а не до функцій Донецького міського центру зайнятості, незважаючи на те, що як обласний центр зайнятості, так і міський центр зайнятості, входять до єдиної системи органів державної служби зайнятості.

Крім цього, суд зазначає, що виявлення порушення та підстави для застосування штрафу виникають тільки після проведення відповідної перевірки та складення акту за її результатами, який фіксує вчинення порушення і є підставою для стягнення штрафу, оскільки прийняття окремих рішень позивачем спірні правовідносини не передбачають.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд виходить із наявності факту порушення, встановленого позивачем, та відповідності розміру штрафу і наявності підстав для його стягнення, передбаченого діючим законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного центру зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантрейд» про стягнення штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення у сумі 20829 грн. 08 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантрейд» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 74, офіс 302, ЗКПО 35580665) на розрахунковий рахунок № 37179305900004 у банку ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО банку 834016, код ЗКПО 25671511, одержувач Донецький міський центр зайнятості, код бюджетної класифікації 50040500, суму штрафу за порушення законодавства про зайнятість населення у розмірі 20829 грн. 08 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 грудня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 25 грудня 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Смагар С.В.