Ухвала суду № 74176736, 22.05.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2518/18

Провадження № 6/500/115/18

УХВАЛА

22 травня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Пащенко Т.П.

при секретарі – Топтигіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу,-

В С Т А Н О В И В:

02.05.2018 року головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу, посилаючись на те, що на виконанні Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження №54235158 з виконання постанови №0227/500000000/17, виданої 17.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що на день вчинення порушення становить 492 350,94 грн.

Державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 05.07.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов’язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або винесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

10.10.2017 року до відділу ДВС надійшла заява боржника разом із декларацією про доходи та майно боржника фізичної особи, в якій зазначено, що боржник не працює, доходи не отримує та рахунки в установі банку відсутні.

Однак, згідно відповіді ПФУ за №НОМЕР_1 від 19.07.2017 року та за №НОМЕР_2 від 06.03.2018 року, боржник працює та отримує доходи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Алмі-трейд», код ЄДРПОУ 3755276

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що у боржника відкритий рахунок в АТ «ОСОБА_2 банк Аваль», для виплати заробітної плати, залишок коштів, на якому складає 9,74 грн., що підтверджено листом АТ «ОСОБА_2 банк Аваль», вих.№81-15-9/3268-БТ від 06.04.2018 року та відкритий поточний рахунок в АБ «Південний», залишок коштів, на якому складає 0,00 грн., що підтверджується листом АБ «Південний» вих.№233-18822БТ від 05.04.2018 року.

З огляду на те, що боржник має заборгованість за виконавчим документом у розмірі 492350,94 грн., який знаходяться на примусовому виконанні у Ізмаїльському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, крім того, виконавчий збір у розмірі 49235,09 грн., і враховуючи, що в діях боржник є ухилення, оскільки боржник не надав достовірну інформацію щодо місця роботи, отримання доходів та наявності рахунків в установі банку, державний виконавець просить заборонити боржнику виїзд за кордон України до повного погашення заборгованості.

В судовому засіданні державний виконавець подання підтримав.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення подання, повідомив, що він оскаржив постанову Одеської митниці державної фіскальної служби України про порушення митних правил №0227/5000000000/17 від 17.05.2017 року, надав копію ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 15.06.2017 року по справі №521/8049/17 про відкриття провадження у даній справі, справа призначена на 24.05.2018 року на 10:30 год.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п.4 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, право вільно пересуватися може у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 року у редакції від 10.12.2015 року, п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, ст.441 ЦПК України.

Так, відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи чи керівника боржника – юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Стаття 441 ЦПК України передбачає, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

За змістом п.5 ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року за №3857-ХІІ громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов’язань.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд може встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов’язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов’язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов’язань.

Окрім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Згідно ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 15.06.2017 року по справі №521/8049/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил №№0227/5000000000/17 від 17.05.2017 року відкрито провадження.

Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним рішенням та відсутності відповідних доказів не свідчить про наявність у боржника паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.

Окрім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.

Наявність відповідей Пенсійного фонду України №НОМЕР_1 від 19.07.2017 року, №НОМЕР_2 від 06.03.2018 року, повідомлення АБ «Південний» від 05.04.2018 року №233-18822БТ, повідомлення АТ «ОСОБА_2 аваль» від 06.04.2018 року №81-15-9/3268-БТ не можуть свідчити про те, що державним виконавцем виконано всі необхідні заходи для примусового виконання вимог, які прямо передбачені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст.441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

Керуючись ст.441 ЦПК України, ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» №3857-XII від 21.01.1994 року у редакції від 10.12.2015 року, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п’яти днів з дня її проголошення, особи, які не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання її копії.

Суддя: ОСОБА_3