Вирок № 74176112, 23.05.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7/18

Номер провадження 1-кп/404/295/18

В И Р О К

Іменем України

23 травня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді Поступайла В.В.,

при секретарі Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №12017120020011817 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 Російської Федерації, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, не одруженої, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Мартинюка Є.Я.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченої ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ :

Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_1, обіймаючи посаду касира відповідно до наказу ТОВ «Джерельний» № 158 від 23.11.2016, фактично виконуючи обов’язки касира, у тому числі: щодо проведення розрахункових операцій, забезпечення прийняття, збереження, передачі та обліку ввірених їй грошових коштів, що надходять до її каси, близько 21:47 год. 06.10.2017 року, перебуваючи на своєму робочому місці в магазині ТОВ «Джерельний», який розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Пацаєва, 14, корпус 1, реалізуючи свій умисел на привласнення грошових коштів, з касового ящика каси, за якою вона працювала, привласнила грошові кошти в загальній сумі 1800 грн., після чого по закінченню робочої зміни з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, тим самим завдавши ТОВ «Джерельний» (код ЄДРПОУ 30948100) матеріальних збитків на суму 1800 грн.

Відповідно до обвинувального акту вказаними діями ОСОБА_1 вчинила привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.191 КК України.

За переконанням сторони обвинувачення та згідно з наданими прокурором доказами вина ОСОБА_1 доводиться:

- документами, їх копіями та дисками із відеозаписами, наданими представником потерпілого, протоколами їх огляду та визнанням їх речовими доказами;

- показаннями свідків, допитаних у судовому засіданні.

Дослідивши під час судового розгляду усі без виключення надані сторонами докази, оцінюючи вказані докази відповідно до положень ст.94 КПК України кожен окремо та у їх сукупності, суд вважає не доведеним належними, допустимими та достовірними доказами наявність в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, і виходить з таких мотивів.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та показала суду, що з листопада 2016 року працювала касиром в магазині ТОВ «Джерельний» по вул. Пацаєва, 14, к.1 у м.Кропивницькому. Перед прийомом на роботу вона пройшла співбесіду із ОСОБА_4 і їй сказали виходити на роботу. Договір про повну матеріальну відповідальність із нею не укладався та з наказом про прийом на роботу вона не була ознайомлена. Спочатку вона пройшла стажування у іншого касира ОСОБА_5, а потім почала працювати самостійно.

Під час роботи в магазині постійно виникали ситуації, коли до каси необхідно було класти власні кошти. Вона неодноразово ходила до водіїв маршрутних таксі для розміну купюр великого номіналу, оскільки не було коштів невеликого номіналу для решти, також у власному гаманці постійно намагалася тримати купюри невеликого номіналу для розміну. Про вказану ситуацію знали всі працівники, у тому числі бухгалтер ОСОБА_6 Крім того, виникали ситуації, коли під час інкасації вона давала власні гроші купюрами великого номіналу бухгалтеру для того, щоб в касі були купюри невеликого номіналу, якими потрібно було давати решту, а бухгалтер їй говорила, щоб вона потім забрала кошти у такому розмірі з каси, що вона і робила.

Кошти, вказані в її обвинуваченні, вона не привласнювала, та завжди належно проводила касові операції. Пояснити походження великої кількості «відмін чеків» під час її змін не може, але вказує на те, що програмне забезпечення протягом дня неодноразово давало збої, про що вона повідомляла керівництво магазину. Наполягає на тому, що у разі скасування покупки, чек неможливо роздрукувати, а епізоди відеозаписів, які надані представником потерпілого, у тому числі за 06.10.2017 року, підтверджують, що в той час як нібито вона за твердженням свідка ОСОБА_4 скасовувала покупку та чек, насправді операція купівлі продуктів проводилася через касу та чек роздруковувався.

06.10.2017 року вона перебувала на роботі та зранку необхідно було здати з кас магазину до банку 800 грн. Оскільки в касі були кошти невеликого номіналу, які необхідно було залишити для надання решти покупцям, вона за домовленістю з бухгалтером ОСОБА_6 надала їй власні кошти купюрами великого номіналу, які мала потім забрати з каси. Також протягом дня вона клала власні кошти до каси для того, щоб дати решту, в розмірі близько 500-600 грн. Вона вже точно не пам’ятає події 06.10.2017 року за сплином значного проміжку часу, але увечері з каси забрала кошти в розмірі, якому нею були вкладені власні кошти та надані ОСОБА_6 в розмірі близько 1400 грн. Розмір цих коштів вона знала, оскільки записувала все протягом дня, а на даний час точно назвати не може. Нестач по касі на її зміні не було. Наполягає на тому, що кошти належали їй та чужого майна вона не привласнювала. Як керівництво магазину, так і бухгалтер фактично сприяли такому порядку роботи на касі.

Вказує, що відеозаписи її роботи на касі 06.10.2017 року надані представником потерпілого вибірково та епізодично, як їй вигідно, не містять ранкових подій, коли вона надавала бухгалтеру власні кошти, а також запису того часу, коли вона клала власні кошти до каси.

Оцінюючи окремо вказаний доказ як показання, які згідно з ч.4 ст.95 КПК України безпосередньо сприйняті під час судового засідання, суд вважає їх належними, в частині що стосуються предмету доказування, та допустимими.

При цьому суд враховує, що вказані показання та повідомлені обставини виключають наявність ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, в діях ОСОБА_1 Проте, показання останньої не спростовані достатньою сукупністю достовірних, належних та допустимих доказів, наданих стороною обвинувачення.

Так, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 показала, що вона працює директором ТОВ «Джерельний» з 2001 року. У листопаді 2017 року на роботу в магазин ТОВ «Джерельний» по вул. Пацаєва 14, корпус 1 у м.Кропивницькому на посаду касира була прийнята ОСОБА_1 Усіма питаннями оформлення працевлаштування ОСОБА_1 займалася бухгалтер ОСОБА_6 Чи була у товаристві заява ОСОБА_1 про прийняття на роботу, договір про матеріальну відповідальність, а також чому ОСОБА_1 не ознайомлена із наказом про прийняття на роботу, їй не відомо, але остання працювала офіційно, про що свідчить запис у її трудовій книжці, а також повідомлення органу фіскальної служби про прийняття її на роботу, яке було здійснено своєчасно. ОСОБА_1 роз’яснювалися умови роботи та обов’язки касира. ОСОБА_1 від неї знала, що власні кошти до каси класти не можна, весь товар, який купується в магазині, необхідно проводити через касовий апарат та те, що відміни покупок робляться у випадку, коли товар не підійшов покупцю.

У магазині час від часу проводяться планові і непланові перевірки наявності товару. Остання планова перевірка всього наявного товару до жовтня 2017 року відбувалася на початку 2017 року, під час якої було виявлено нестачу товару на суму близько 22000 грн. Протягом року до жовтня 2017 року проводилися перевірки товарів за окремими групами товарів, коли виникали проблеми із замовленнями постачальникам, оскільки за наявними даними обліку товар був в магазині, а фактично його не було. Так, виявлялися нестачі тютюнових виробів, молока, значної кількості пляшок пива об’ємом 2,5л, які, зважаючи на літній період, було важко приховати в одяг та викрасти непомітно з магазину. Тоді виникли певні підозри щодо можливої причетності до нестачі персоналу магазину. Після звернення до спеціаліста з комп’ютерних технологій ОСОБА_7 останній пояснив, що у меню комп’ютерної програми, за допомогою якої ведеться облік товарів, бухгалтерський облік та обслуговуються касові товари, є меню «відміни чеків», у чому вона розібралася особисто.

Вона з’ясувала, що найбільше «відмін чеків» було у касира ОСОБА_1, яких було значно більше, аніж у інших касирів. Також у жовтні 2017 року було прийнято рішення про проведення інвентаризації, яка виявила нестачу у значному розмірі. ОСОБА_1 була залучена до неї, але підписувати документи за її результатами відмовилася. ОСОБА_1 одразу злякалася та вона їй запропонувала частину коштів відпрацювати, але вони не досягнули домовленості. У поліцію вона звернулася через деякий час, оскільки сподівалася, що можна буде вирішити питання іншим шляхом, але ОСОБА_1 не вийшла на роботу та не відповідала на телефонні дзвінки.

Станом на 06 жовтня 2017 року ОСОБА_1 ще працювала в магазині. Вона підтверджує те, що по касі після завершення робочих днів, коли працювала ОСОБА_1, нестач коштів не було, вони не виявлялися і не фіксувалися, тобто дані обліку збігалися із коштами, які могли бути в касі. Вона ретельно дослідила вказане питання і прийшла до таких висновків. У випадку, коли касир відміняє купівлю товару, який був раніше просканований на касі і наданий покупцем, касовий чек або інший документ касовим апаратом не може бути роздрукованим, оскільки вказане не передбачено програмним забезпеченням. Надані відеозаписи містять дані про роздруківку ОСОБА_1 чеків при здійсненні касових операцій, які за обліком та даними програми були такими, що відмінені.

Таким чином на її переконання привласнення коштів відбувалося таким способом, що касир у програмному забезпеченні каси одночасно працювала із декількома відкритими віконцями (меню покупок), в яких відображалися дві покупки, в одному із яких була операція купівлі, яка відбувалася у дійсності, а в іншому – покупка товару незначної вартості (стікеру кави тощо), яка насправді не відбувалася. Для того, щоб не привертати увагу охорони, касир роздруковувала чек із покупкою товару незначної вартості, та відміняла чек із реальною покупкою, який відповідно не міг бути роздрукованим. У такий спосіб створювалися надлишки у касі, які не збігалися з даними обліку, оскільки фактично в касі були кошти за товар, купівлю якого було відмінено, які надалі привласнювалися. Такі маніпуляції здійснювалися за допомогою клавіатури та клавіш «Esc», «F9», «F3», «Delete», «Enter» й інших. Саме тому в магазині були виявлені великі надлишки недорогих товарів, оскільки насправді він не продавався, а також велику нестачу іншого товару.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що є чоловіком представника потерпілого ОСОБА_2 та співвласником ТОВ «Джерельний». Кожного дня він з дружиною ходить на роботу до магазину по вул. Пацаєва, 14, к.1, де все контролює. З весни 2017 року із врахуванням зроблених замовлень та залишків товарів, після проведених інвентаризацій, періодично виявлялася нестача товару в магазині. У зв’язку із цим в нього виникли підозри щодо причетності до вказаної нестачі працівників та відвідувачів магазину.

Проте, значна кількість товарів в нестачі, на його думку, вказувала, що до вказаного причетні працівники магазину. При цьому працівник магазину, який здійснював програмне забезпечення комп’ютерів, запропонував оглянути в комп’ютерній програмі розділ щодо «скасування чеків» і повідомив, що так вони зможуть перевірити касирів, які працюють у них. Так, касир, просканувавши товар, наданий покупцем, може озвучити загальну вартість покупцю, який оплачує її. Програма сама сканує товар, знаходить його і визначає ціну. Але після розрахунку, касир може дати решту, але не роздрукувати чек, а скасувати його. Товар списується з зали тільки тоді, коли касир проводить фіскальний чек. Після цього покупець залишає магазин без чеку, а касир залишає собі кошти покупця, оскільки при роздруківці звіту не буде даних про те, що кошти від операції мають бути в касі, так як операцію було скасовано.

Коли він дізнався про такий спосіб привласнення коштів, то звернув увагу на те, що у касира магазину ОСОБА_1, яка почала працювати наприкінці 2016 року, відмін чеків було занадто багато, у той час як інші касири «відміни» робили дуже рідко, коли покупець дійсно відмовлявся від товару.

У випадку з касиром ОСОБА_1 практикувалась така форма розрахунку, згідно з якою в покупця бралися кошти за товар, видавалась решта, людина з покупкою йшла, а потім натискалась кнопка «Відмінити чек». Товар в такому випадку з магазину вийшов, чек покупцеві не виданий. На відеозаписі, який міститься у матеріалах провадження та які надано з магазину, він помітив як ОСОБА_1 відміняє чеки, скільки люди залишають готівку в магазині та як вона в подальшому присвоюється касиром ОСОБА_1

Так, ОСОБА_1 працювала 06.10.2017 року та провела 23 операції відміни чеків на суму 1803 грн. 25 коп. Відмінити чек можна різними способами, але точно він вказати не може. При цьому в інших касирів відмін було 1-2 за день.

У магазині наявна відеофіксація, але вона зберігається тільки 10 днів, а потім відеозапис накладається на попередній. Такі обставини були виявлені 06.10.2017 року та, щоб зберегти відео, було здійснено запис на флешку, а потім на диск і передано слідчому. Події зафіксовано уривками відеозаписів, оскільки він з повного відео залишив моменти, які стосувалися «скасування чеків» ОСОБА_1 На даний час повний відеозапис за 06.10.2017 року не зберігся.

Під час прийому на роботу він спілкувався з ОСОБА_1, але йому не відомо, чи укладався договір з ОСОБА_1 про матеріальну відповідальність. Процедурою і оформленням ОСОБА_1 на роботу безпосередньо займалися директор та бухгалтер товариства. Бухгалтерський облік у товаристві та магазині вівся за допомогою програми «1-С».

Він стверджує, що ОСОБА_1 та її співмешканець Іван, який працював в магазині охоронцем, одразу після виявлення події визнавали факт привласнення коштів та обіцяли повернути гроші.

Крім того він категорично заперечує, що ОСОБА_1 або інші касири могли класти свої кошти до каси для того, щоб давати решту покупцям, коли в касі не було необхідних купюр для обміну, а в подальшому забирати їх звідти.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_6 показала, що працює бухгалтером ТОВ «Джерельний», яке має магазин продовольчих товарів по вулиці Пацаєва, 14, к.1 у м. Кропивницькому. До її обов’язків входить ведення бухгалтерського обліку в паперовому та електронному вигляді, інкасація, складання звітів тощо. У магазині встановлено спеціальне програмне забезпечення, за допомогою якого фіксується надходження товару, його наявність та продаж через касу.

Обвинувачена ОСОБА_1 працювала касиром в магазині та її на роботу приймала директор ОСОБА_2, про що був виданий відповідний наказ. ОСОБА_1 писала заяву про прийняття на роботу, але оскільки зробила помилку, мала переписати її. Вона як бухгалтер своєчасно повідомила фіскальну службу про прийняття на роботу ОСОБА_1 та остання була офіційно працевлаштована. Також вона повідомила ОСОБА_1, що остання прийнята на роботу, а ОСОБА_2 роз’яснювала обвинуваченій обов’язки касира, до яких входила видача чеків покупцям при оформленні покупок. Договір про повну матеріальну відповідальність нею із ОСОБА_1 не підписувався та під розпис із посадовими обов’язками вона обвинувачену не знайомила. ОСОБА_4, ОСОБА_2 та вона особисто постійно роз’яснювали всім касирам, що власні кошти для видачі решти до каси класти не можна та такі випадки їй не відомі. Можливо було здійснювати обмін купюр великого номіналу на купюри меншого номіналу тільки в присутності охоронця, директора або бухгалтера. Також в необхідних випадках робилося службове внесення до каси коштів, про що обов’язково роздруковувався чек.

Під час роботи ОСОБА_1 касиром, у тому числі в період з кінця вересня до 06 жовтня 2017 року, розбіжності готівкових коштів у касі під час інкасації були до 15 грн. максимум як надлишки. При цьому нестача по касі у ОСОБА_1 була відсутня.

У жовтні 2017 року протягом декількох днів в магазині за участю його працівників проводилася інвентаризація, під час якої було виявлено нестачу товару в значних розмірах – близько 200000 грн. Вона підписала відповідні акти інвентаризації, достовірність яких підтверджує в суді. Також, у зв’язку із виявленням нестачі, було переглянуто відеозаписи роботи касирів та у програмному забезпеченні згідно із відповідними налаштуваннями були вивчені «відміни чеків», яких набагато більше, аніж у інших касирів, виявили у касира ОСОБА_1 Встановлені відомості показали, на її думку, те, що ОСОБА_1 як касир продавала товар, але чек не видавала, потім відміняла операцію продажу, гроші забирала собі, а товар в магазин не повертався.

Щодо самого процесу скасування операції продажу, то їй відомо, що коли відбувається відміна чеку, то відповідний чек, документ касовим апаратом не друкується. «Відміни чеків» лише фіксуються в спеціальному програмному забезпечені - програмі «1-С».

Вона категорично заперечує доводи ОСОБА_1 про те, що 06.10.2017 року остання давала їй для внесення на банківський рахунок особисті кошти в сумі 800 грн., а також те, що касирам дозволялося вносити свої власні кошти до каси, а потім їх забирати з каси.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що працювала касиром у магазині ТОВ «Джерельний» у 2017 році по вулиці Пацаєва, 14, к.1 у м. Кропивницькому, звільнившись наприкінці жовтня 2017 року. Про те, як здійснювати відміни товарів та чеків їй розповіло керівництво магазину, про що був заведений відповідний письмовий журнал, який почали вести в той час, коли запідозрили працівників магазину в нестачі товару.

Безпосередньо вона не була свідком привласнення коштів з каси іншим касиром магазину ОСОБА_1 За її участю мав місце випадок, коли на декілька днів затримали заробітну плату та під час розмови ОСОБА_1 повідомила, що скоріше за все заробітну плату не виплатять, оскільки вона брала гроші з каси. Також їй ОСОБА_4 демонструвався відеозапис, де видно як ОСОБА_1 бере гроші з каси. Як правило у неї було до 4 «відмін чеків» за день на суми, не більше 150 грн. та наявність набагато більшої кількості «відмін» на значно більші суми, вона вважає об’єктивно неможливим. Вона особисто не вносила власні кошти до каси, щоб розміняти гроші, а просила здійснити розмін охоронців або когось із вільних касирів, яким давала кошти для обміну. ОСОБА_1 стажувала її перед прийняттям на роботу та знала, що класти власні кошти до каси не можна.

Прихід на роботу фіксувався в журналі. Виручка з каси віддавалась керівникам. Звіт про продаж з ранку до вечора також віддавався керівникам.

У жовтні в магазині було проведено інвентаризацію товарів та вона підписувала відповідну документацію, яка відповідала дійсності. Чому ОСОБА_1 відмовилась підписати інвентаризацію, їй не відомо.

Допитана свідок ОСОБА_5 показала суду, що працює касиром-продавцем в магазині ТОВ «Джерельний» по вулиці Пацаєва, 14, к.1 у м.Кропивницькому з 2016 року. На початку жовтня 2017 року в магазині працювало троє касирів, крім неї – ОСОБА_1 та ОСОБА_8 Вихід касира на роботу фіксувався записом у відповідному журналі. Кожного дня працює два касира. Вона стажувала ОСОБА_1 при прийнятті на роботу та остання знала, що не можна класти власні кошти до каси, а потім їх звідти забирати.

Проте, траплялося таке, що ОСОБА_1 приносила гроші в касу для розміну. Були такі випадки, що ОСОБА_1 повідомляла їй, що клала гроші в касу, а потім пізніше протягом дня їх забирала. Також мали місце випадки, коли траплялося багато відмін, тому що не було цінників на товарі, а люди просто підходили і питали, яка ціна, товар сканувався на касі, повідомлялася ціна, після чого він повертався до зали.

Особисто в неї в середньому під час зміни було 1-2 «відміни чека» за день на суми близько 100-200 грн. При цьому існує можливість за допомогою натискання певної комбінації клавіш на клавіатурі відмінити весь товар або його частину з чеку. Комбінації цих клавіш знають всі касири, яких навчають цьому під час прийняття на роботу.

Вона підтверджує, що касир міг взяти з каси кошти купюрами великого номіналу для розміну на купюри невеликого номіналу для надання решти покупцям. У такому разі охоронцю повідомлялося, яка сума береться з каси для розміну у водіїв маршрутного таксі або в іншому місці, а потім повертається така ж сума. Як правило на ранок в касі залишають до 500 грн.

Інвентаризацію в магазині проводили касири, бухгалтер та охоронці. У документах про проведення інвентаризації вона відмовилася ставити підпис, оскільки була виявлена велика сума нестачі.

У зв’язку із підозрами про причетність працівників магазину до нестачі товару ОСОБА_4 показував їй відеозапис, на якому ОСОБА_1 відкриває касовий апарат, перераховує кошти і забирає купюри під касу. Також їй був продемонстрований відеозапис, згідно з яким покупці роблять покупки, забирають товар, а чек їм не видається.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що працював охоронцем в магазині ТОВ «Джерельний» та підтвердив, що ОСОБА_1 працювала касиром в магазині. За своїми функціональними обов’язками він слідкував за залом, щоб не було крадіжок, записував «відміни чеків» з квітня 2017 року, які стосувалися випадків повернення придбаного покупцем товару до магазину. З 07 жовтня 2017 року у магазині почали вести «відміну» всіх чеків.

Підстава для «відміни чеку» могла бути різною, або покупець відмовився від товару, або йому не вистачило коштів. Касир повідомляв йому як охоронцю про скасування чеку і він записував суму, час відміни та який товар. В одній зміні працювало два касира. За день в середньому могло здійснюватися приблизно від 6-10 «скасувань чеків». ОСОБА_1 зверталась до нього з проханнями, щоб «відмінити чек», коли покупцям не подобався товар і вони його повертали. Відміну товару він міг зробити також самостійно після перевірки ціни.

Також він стверджує, що мали місце випадки, коли касири вносили до каси власні кошти в якості «розмінної монети», коли в касі зранку чи в інший момент не було купюр відповідного номіналу, щоб дати решту. ОСОБА_1 могла і 400 грн. маленькими купюрами покласти, але це відбувалося за участю охоронця, у присутності якого, як правило, в подальшому протягом дня і забиралися кошти з каси в розмірі, який був вкладений. Проте, він не пам’ятає, щоб кошти клалися до каси у великих сумах близько 1000 грн. Він вважає, що могло бути і таке, що касир не повідомляв охоронця про те, що клав свої гроші в якості «розмінної монети» до каси.

Допитаний свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що працював охоронцем магазину ТОВ «Джерельний», та надав показання аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_9, в частині яка підтверджує, що ОСОБА_1 працювала касиром магазину та охоронцями магазину ведеться журнал «відмін чеків», яких за добу буває від 1 до 30. Крім цього, він стверджує, що у магазині мали місце внесення власних коштів касирами до каси магазину для обміну та надання решти, що робилося в присутності охорони і кошти обмінювалися одразу.

Оцінюючи кожний вказаний раніше доказ окремо як показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які згідно з ч.4 ст.95 КПК України безпосередньо сприйняті під час судового засідання, суд вважає їх допустимими в частині відомостей, повідомлених свідками щодо фактів, які безпосередньо сприймалися ними та не є показаннями з чужих слів. При цьому допустимість показань свідків із чужих слів та достовірність показань буде проаналізована судом у сукупності з усіма доказами в кримінальному провадженні.

Надаючи оцінку належності вказаних доказів, суд керується тим, що за правилами, передбаченими ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст.91 КПК України, та визначені межами судового розгляду згідно з вимогами ч.1 ст.337 КПК України, тобто обсягом і змістом висунутого обвинувачення, що неодмінно забезпечує реалізацію права на захист.

Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_1 не ставиться у провину вчинення дій із неналежним проведенням розрахункових операцій або необліком готівкових коштів, необґрунтованим скасуванням або відміною чеків. Твердження про вчинення злочину в такий спосіб у висунутому обвинуваченні відсутні.

Таким чином показання свідків про обставини «відміни/скасування чеків» касирами магазину, у тому числі ОСОБА_1, спосіб та наслідки цього, неналежне проведення розрахункових операцій, виходять за межі висунутого обвинувачення та обставин, які підлягають доказуванню, оскільки розгляд питання щодо вчинення обвинуваченою злочину в спосіб, який не вказано у обвинуваченні, неминуче порушуватиме її права на захист. Тому показання свідків про вказані обставини визнаються судом неналежним доказом для доведення винуватості ОСОБА_1 та не беруться в цій частині судом до уваги.

Дослідженням письмових доказів у кримінальному провадженні, частина з яких залучена стороною обвинувачення як речові докази, судом встановлено наступне.

Згідно з протоколом від 18.10.2017 року прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення від директора ТОВ «Джерельний» ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на посаді продавця-касира у ТОВ «Джерельний» по вул. Пацаєва, 14, к.1 у м. Кропивницький, в період з березня 2017 року до 06.10.2017 року заволоділа ввіреними їй грошовими коштами вказаного товариства на загальну суму 240107 грн. 22 коп., а також аналогічною за змістом заявою про стягнення недостачі (т.1 а.п.11, 12).

Оцінюючи вказані докази, суд вважає їх допустимими, отриманими в спосіб, передбачений КПК України, але належними лише в частині обставин, які стосуються події 06.10.2017 року відповідно до меж висунутого обвинувачення. При цьому суд враховує те, що вказані документи є суб’єктивним твердженням представника потерпілої стосовно особи, з вини якої виникла нестача, яке стало підставою до початку досудового розслідування у кримінальному провадженні, та не можуть вважатися об’єктивним достовірним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Відповідно до завірених копій повідомлення про прийняття працівника на роботу та трудової книжки ОСОБА_1 24.11.2016 року прийнята на роботу в ТОВ «Джерельний» на посаду касира (т.1 а.п.71-73).

Згідно з копією наказу ТОВ «Джерельний» №158 від 23.11.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду касира з 24.11.2017 року, а згідно з копіями аркушів журналу реєстрації робочого часу працівників ТОВ «Джерельний» ОСОБА_1 перебувала на роботі 29.09.2017 в період з 08:50 до 20:10, 30.09.2017 в період з 08:45 до 20:15, 01.10.2017 в період з 06:45 до 22:15, 02.10.2017 в період з 06:45 до 20:10; 03.10.2017 в період з 08:55 до 20:15; 06.10.2017 в період з 08:45 до 22:15.

Відповідно до протоколу від 28.10.2017 року вказані копії документів оглянуто та постановою долучено в якості речових доказів до кримінального провадження (т.2 а.п.92-118).

Оцінюючи вказані копії документів, які надані стороною обвинувачення, суд вважає їх допустимими, отриманими в спосіб передбачений КПК України, належними та достовірними. При цьому вони підтверджують те, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду касира в магазин ТОВ «Джерельний» згідно з наказом від 23.11.2016 року, а також свідчать про описку щодо 2017 року (із достовірністю встановлений 2016 рік) в частині, з якого часу обвинувачену призначено на посаду касира.

За переконанням суду визнання вказаних копій документів речовими доказами у кримінальному провадженні не спростовує наведених обставин та не тягне за собою наслідків, які б призвели до неможливості їх використання в якості доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з актами списання товарів №№984, 985, 986 від 14.10.2017 року; №№987, 988, 989, 990, 991 від 15.10.2017; №№992, 993, 994 від 16.10.2017; №948 від 02.10.2017; інвентаризацією товарів на складі №72 від 13.10.2017 року; №№80, 81, 82 від 16.10.2017; №68 від 02.10.2017 року; №№73, 74 від 14.10.2017 року; №№75, 76, 77, 78, 79 від 15.10.2017, які проводилися за видами товарів, підтверджено нестачу низки товарів, на загальну суму яка в десятки разів перевищує суму, яка ставиться в провину ОСОБА_1 як привласнена згідно з обвинувальним актом, які долучені до кримінального провадження згідно з заявою директора ТОВ «Джерельний».

Відповідно до протоколу від 20.10.2017 року вказані документи оглянуто та постановою визнано речовими доказами - (т.1 а.п.12, 88-98, 116-126, 127-129, 140-160, 172-206, 234-248; т.2 а.п.3-17, 84-88).

Оцінюючи вказані документи, суд вважає їх допустимими, отриманими в спосіб передбачений КПК України.

Водночас, суд вважає вказані докази неналежними, зважаючи на положення ст.ст.85, 91, 337 ч.1 КПК України, які наведено раніше при оцінці показань свідків, оскільки кримінальне провадження розглядається в межах висунутого обвинувачення, яке не містить жодних тверджень щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які призвели до виникнення нестачі товару в магазині ТОВ «Джерельний». Відтак встановлення або розгляд обставин виникнення нестачі товарів в магазині, при висунутому обвинуваченні у привласненні грошових коштів з каси, за відсутності тверджень про неналежне проведення розрахункових операцій, облік товарів тощо, виходить за межі висунутого обвинувачення, а тому такі докази не беруться судом до уваги як такі, що можуть бути покладені для доведення винності обвинуваченої.

Згідно з відомостями ТОВ «Джерельний», дослідженими у судовому засіданні, ОСОБА_1 під час роботи: 29.09.2017 на 3 касі скасовано 17 чеків на загальну суму 854 грн. 46 коп.; 30.09.2017 на 3 касі скасовано 19 чеків на загальну суму 1098 грн. 68 коп.; 01.10.2017 на 3 касі скасовано 24 чеки на загальну суму 2658 грн. 03 коп.; 02.10.2017 на 2 касі скасовано 21 чек на загальну суму 1270 грн. 27 коп.; 03.10.2017 на 2 касі скасовано 35 чеків на загальну суму 2371 грн. 07 коп.; 06.10.2017 на 3 касі скасовано 24 чеки на загальну суму 1803 грн. 25 коп.

Відповідно до протоколу від 20.10.2017 року вказані документи оглянуто та постановою визнано речовими доказами (т.2 а.п.77-88).

Оцінюючи вказані документи, суд вважає їх допустимими, отриманими під час досудового розслідування в спосіб, передбачений КПК України, оскільки вони подані представником потерпілого.

Водночас, суд вважає вказані докази неналежними, зважаючи на положення ст.ст.85, 91, 337 ч.1 КПК України, які наведено раніше, оскільки кримінальне провадження розглядається в межах висунутого обвинувачення, яке не містить жодних тверджень про вчинення ОСОБА_1 дій із неналежним проведенням розрахункових операцій або необліком готівкових коштів, необґрунтованим скасуванням або відміною чеків. Таким чином документи, які містять відомості про обставини «відміни/скасування чеків» ОСОБА_1, виходять за межі висунутого обвинувачення та обставин, які підлягають доказуванню, оскільки розгляд питання щодо вчинення обвинуваченою злочину в спосіб, який не вказано у обвинуваченні, неминуче порушуватиме її права на захист. Тому такі докази не беруться судом до уваги як такі, що можуть бути покладені для доведення винності обвинуваченої.

Згідно з оптичними дисками, переглянутими в судовому засіданні, встановлено, що 1 з них містить зображення та відеозаписи з програми «1-С бухгалтерія», а інші 5 – відеозаписи роботи ОСОБА_1 у період з 27.09.2017 року по 06.10.2017 року, при цьому події за 06.10.2017 року зафіксовані відеозаписом, носять уривчастий та епізодичний характер.

Відповідно до протоколу від 20.10.2017 року вказані документи оглянуто та постановою визнано речовими доказами (т.2 а.п.77-88).

При цьому, як встановлено у судовому засіданні, вказані докази залучені до матеріалів кримінального провадження згідно з заявою представника потерпілого ОСОБА_2 (т.2 а.п.119), яка згідно з вимогами ч.4 ст.58, п.3 ч.2 ст.56 КПК України мала право подавати докази під час досудового розслідування, а тому доводи сторони захисту щодо недопустимості цих доказів внаслідок порушення порядку їх отримання органом досудового розслідування не заслуговують на увагу.

У той же час суд вважає вказані докази неналежними, зважаючи на положення ст.ст.85, 91, 337 ч.1 КПК України, які стосуються фіксації даних з програми 1-С бухгалтерія» щодо «відміни/скасування чеків» касирами магазину, про що неодноразово зазначено раніше, а також в частині відеозаписів обставин роботи ОСОБА_1 у інші дні, крім 06.10.2017 року - оскільки наведене виходить за межі висунутого обвинувачення.

Крім всього суд враховує положення ст.99 КПК України, згідно з якими документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні). Сторона кримінального провадження, потерпілий, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ. Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал).

При цьому згідно з вимогами ч.ч.5-7 ст.99 КПК України для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає. Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов’язані надати документи у повному обсязі. Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

Як встановлено під час судового розгляду оригінали відеозапису подій 06.10.2017 року втрачено за плином часу. У той час, коли вони були наявні, згідно з показаннями свідка ОСОБА_4, ним шляхом «обрізання» частин відеозапису з його цілого було виготовлено короткі відеозаписи, які на його переконання містять відомості, що стосувалися «відмін чеків» ОСОБА_1 протягом дня та привласнення нею коштів з каси ввечері.

Таким чином надані відомості на дисках із відеозаписами є фактично компіляцією та витягами, а не оригіналом або дублікатом, копією документу (відеозапису), який на даний час втрачено.

Інші відомості для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими, якщо оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого (ч.5 ст.99 КПК України). Як вбачається з матеріалів справи, потерпілим у кримінальному провадженні є ТОВ «Джерельний», представником якого і подавалися вказані документи, у розпорядженні якого перебували відповідні документи (відеозаписи). Оскільки у потерпілому товаристві як у власника та розпорядника відповідних відеозаписів вони не збереглися, зазнали втручання та монтажу шляхом суб’єктивної вибірки певної частини епізодів, суд вважає, що оригінали відеозаписів втрачені саме з вини потерпілого.

При цьому згідно з показаннями обвинуваченої ОСОБА_1 остання наполягала у суді на тому, що у розпорядженні свідка ОСОБА_4 за 06.10.2017 року був відеозапис, який підтверджував її показання про події вказаного дня, зокрема використання нею власних коштів у касі.

За таких обставин суд вважає неможливим визначити достовірність подій за компіляцією та витягами (епізодами) відеозаписів, наявних на 5 дисках, виготовлених свідком ОСОБА_4 та поданих представником потерпілого за відсутності оригіналів відеозаписів або їх копій (дублікатів) у зв’язку із знищенням їх з вини потерпілого та визнає відомості, вказані в них, відповідно до положень п.1 ч.5 ст.99 КПК України не допустимими.

Отже, оцінивши відповідно до вимог ст.94 КПК України кожний доказ окремо, суд вважає, що сукупність досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв’язку, зважаючи на межі висунутого обвинувачення, їх належність, допустимість та достовірність, не доводить того, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, а саме, як вказано у висунутому обвинуваченні, не доводить привласнення ОСОБА_1 чужого майна, яке перебувало в її віданні.

Так злочин, передбачений ч.1 ст.191 КК України, віднесений до категорії злочинів проти власності, об’єктом цих злочинів є врегульовані законом суспільні відносини власності, передусім, відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

З суб’єктивної сторони обов’язковими ознаками складу вказаного злочину є наявність прямого умислу на його вчинення та корисливого мотиву.

Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи.

Кожна із вказаних ознак складу злочину є обов’язковою для складу злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, а тому підлягає обов’язковому доведенню.

Відповідно до положень ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, під час висунення та зміни обвинувачення, виконуючи положення п.5 ч.2 ст.291 КПК України, у обвинувальному акті не зазначив жодного твердження щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які ставляться їй в провину, пов’язаних із привласненням грошових коштів, саме з корисливих мотивів та не зазначив їх мети.

Оскільки обвинувачення у вчиненні діяння ОСОБА_1 саме з корисливих мотивів не висувалося, від такого обвинувачення ОСОБА_1 не захищалася, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, вважає безумовно не доведеним корисливий мотив при вчиненні діяння, яке є предметом судового розгляду, а також його мету.

У випадку, коли викладене обвинувачення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати його, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.91 КПК України мотив і мета вчинення кримінального правопорушення є обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в зміненому обвинуваченні, не відображають всіх обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, оскільки в ньому не вказано корисливого мотиву вчинення злочину, а тому за результатами судового розгляду перед судом не доведено того, що в діянні ОСОБА_1 є склад вказаного кримінального правопорушення.

Крім цього до суду не надано об’єктивних, достовірних та достатніх доказів, які не містили б суперечностей з іншими доказами у кримінальному провадженні та спростовували б твердження ОСОБА_1 про те, що 06.10.2017 року вона вилучала гроші з каси за раніше отриманої згоди бухгалтера, фактично повертаючи свої кошти, які надавала на прохання бухгалтера магазину ОСОБА_6 та протягом дня додавала до каси.

Заперечуючи корисливий мотив власних дій під час вилучення коштів з каси, з приводу недоведення якого вже висловився суд, ОСОБА_1 заперечує і те, що предметом її дій було чуже майно, тобто відсутність в її діянні іншої обов’язкової ознаки складу злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Аналізуючи доведеність висунутого обвинувачення у вказаній частині, суд враховує те, що воно фактично ґрунтується на уривках відеозаписів подій в магазині ТОВ «Джерельний» 06.10.2017 року, наданих представником потерпілого під час досудового розслідування, один із яких містить дані про те, як о 21 год. 47 хв. ОСОБА_1 під час підрахунку коштів в касі відраховує частину предметів, схожих на грошові кошти, зверху яких купюра, схожа на номінал 200 грн., які кладе під касу, в місце, яке визначити точно неможливо. Після підрахунку коштів відеозапис переривається та про те, які події відбувалися в подальшому, суду із достовірністю встановити неможливо. Відеозаписи не містять жодних даних про залишення магазину ОСОБА_1 з коштами з каси.

За вказаний день відеозаписи, якими б фіксувався подальший час у магазині, відсутні. Відеозаписи, які залучені за цей же день, та здійснені раніше, містять лише нетривалі уривки подій покупок на касі, де працювала ОСОБА_1, монтаж яких здійснював свідок ОСОБА_4, що підтвердив останній в суді.

Обвинувачена ОСОБА_1 показала суду, що у розпорядженні ОСОБА_4 були відеозаписи, які вказували на те, що 06.10.2017 року вона надавала кошти бухгалтеру ОСОБА_6 та клала частину коштів до каси, які у подальшому нею за раніше отриманою згодою бухгалтера були вилучені з каси, що і зафіксовано відеозаписом.

При цьому фактично судом встановлено і підтверджено свідком ОСОБА_4, що ним стороні обвинувачення були надані уривки відеозаписів з магазину, виготовлені раніше із тривалих відеозаписів з використанням відповідних програм, тобто фактично монтажу.

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_4 вказані уривки відеозаписів були відібрані із всіх відеозаписів за 06.10.2017 року за його суб’єктивними переконаннями щодо їх корисності для встановлення винності особи, яка привласнювала кошти в магазині, а тому вони викликають сумніви в суду щодо об’єктивності їх формування, а також з’ясування свідком всіх обставин події.

Відтак, з вказаних уривків неможливо встановити дійсні події, які відбувалися протягом всього дня 06.10.2017 року під час перебування ОСОБА_1 на роботі, зробити на їх підставі цілісний висновок, який би спростовував її показання, а також безсумнівний достовірний висновок щодо кількості та номіналу купюр, які вилучалися з касового апарату.

Враховуючи те, що саме потерпілий фактично своїми діями під час роботи магазину взяв на себе право відеофіксації подій в ньому, а у подальшому до кримінального провадження долучено лише нетривалі уривки таких відеозаписів, виготовлені особою, яка є зацікавленою у кримінальному провадженні, зважаючи на заперечення сторони захисту щодо повного достовірного відображення відеозаписами усіх подій за 06.10.2017 року, суд вважає, що вказані відеозаписи, які є компіляцією, як вказано раніше, не можуть бути доказом привласнення обвинуваченою чужого майна та вартісних характеристик майна.

Більше того суд враховує, що вказані епізоди відеозапису, визнані недопустимими, про що зазначено раніше під час окремої оцінки вказаних доказів, а тому, оскільки їх автентичність, відповідність оригіналу щодо повноти зафіксованої інформації із врахуванням викладеного встановити неможливо, вони не беруться судом до уваги.

Відповідно до ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Але жодний з долучених до кримінального провадження доказів прямо або навіть опосередковано не вказує та не підтверджує виявлення нестачі у касі по завершенню роботи ОСОБА_1 06.10.2017 року.

У матеріалах кримінального провадження відсутні акти інвентаризацій, ревізій, перевірок чи то навіть довідки тощо про виявлення нестачі в касі ОСОБА_1 06.10.2017 року.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відповідно як директор та бухгалтер ТОВ «Джерельний» також підтвердили в суді, що нестача коштів в касі ОСОБА_1 не виявлялася. З такими показаннями і відсутністю документів щодо нестачі коштів в касі повністю узгоджуються показання обвинуваченої ОСОБА_1, їх не спростовано належними та допустимими доказами, а тому жодні підстави не брати до уваги її показання відсутні.

ОСОБА_1 згідно з висунутим обвинуваченням ставиться у провину вчинення злочину як касиром шляхом привласнення ввіреного їй майна, шляхом привласнення коштів з каси під час фактичного виконання обов’язків щодо проведення розрахункових операцій, забезпечення прийняття, збереження, передачі та обліку ввірених їй грошових коштів, що надходять до каси. Тобто вказані кошти мали бути обліковані в касі, а тому їх фактичне привласнення призвело б до виникнення нестачі, але така не зафіксована. Таким чином викладений спосіб вчинення злочину та наведені на його обґрунтування докази ставлять під обґрунтовані сумніви та спростовують вилучення з каси ОСОБА_1 будь-яких коштів, які були обліковані в ній.

Натомість під час судового розгляду та в судових дебатах сторона обвинувачення обґрунтовувала власну позицію стосовно вчинення ОСОБА_1 злочину способом фактичного створення в касі магазину ТОВ «Джерельний» надлишків коштів шляхом продажу товару, який не обліковувався через касу у зв’язку із одночасною «відміною чеку», в якому був вказаний проданий товар, а у подальшому привласнення вказаних коштів.

Надаючи оцінку вказаним доводам суд, вважає за необхідне вкотре звернутися до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.91 КПК України до обставин кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню, віднесено подію кримінального правопорушення, обов’язковою складовою якої є спосіб його вчинення.

Проте, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, під час висунення та зміни обвинувачення, виконуючи положення п.5 ч.2 ст.291 КПК України, у обвинувальному акті не зазначив жодного твердження щодо вчинення ОСОБА_1 дій, які ставляться їй в провину, способом, який пов'язаний із створенням надлишків необлікованих коштів в касі, продажу товару як касиром без обліку в касі та конкретних обставин таких дій.

Таким чином під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачення про вчинення ОСОБА_1 злочину способом створення надлишків необлікованих коштів в касі магазину не висувалося, від такого обвинувачення ОСОБА_1 не захищалася. Оскільки обвинувачення таким чином сформульоване не було, суд позбавлений можливості при ухваленні вироку встановити такий спосіб вчинення злочину, так як неминуче вийде за межі обвинувачення, розширивши його та порушить право на захист. Тому, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд вважає не доведеним спосіб вчинення злочину шляхом створення ОСОБА_1 надлишків необлікованих коштів в касі магазину від продажу товару ТОВ «Джерельний» шляхом «відміни чеків».

Відповідно до ст.2 КПК України з метою недопущення того, щоб невинна людина була засуджена, надаючи оцінку всім наявним доказами у кримінальному провадженні, суд вважає, що у кримінальному провадженні не надано жодного доказу того, який би підтверджував і вказував спосіб, в який можливо скасовувати операції купівлі товару та «відміняти чеки». Який порядок дій при цьому, як відповідні операції відображають в програмному забезпеченні, в бухгалтерському обліку, чи відповідають відомості, надані представником потерпілого, дійсності (т.2 а.п.82) та не є вибірковими як відеозаписи.

З вказаного приводу не проводилися слідчі експерименти, огляди, дослідження програмного забезпечення, не залучалися спеціалісти, а також висновки експертів. Фактично усі докази з вказаного питання надані представником потерпілого та працівниками ТОВ «Джерельний». Проте, під час досудового розслідування вказані докази та документи, крім як шляхом допиту свідків, в інший спосіб не перевірялися. Документальні та роздруковані відомості про «скасовані чеки» надано тільки стосовно ОСОБА_1 та аналогічні офіційні відомості стосовно інших касирів відсутні.

Незважаючи на те, що свідки ОСОБА_2, ОСОБА_6, обвинувачена ОСОБА_1 вказували суду на те, що під час «відміни чека» касовий апарат документи не друкує, під час продажу товарів, за якими згідно з показаннями свідка ОСОБА_4 та наданими відомостями ОСОБА_1 «відмінялися чеки», відеозаписи містять відомості про роздруківку касовим апаратом відповідного документу. Твердження ОСОБА_2 щодо можливості одночасної «відміни чека» та роздруківки чека з товаром невеликої вартості не перевірені. У разі видачі чека з товаром невеликої вартості останній вважався проданий, а тому кошти від його продажу мали обліковуватися в касі. Відтак, за версією свідка ОСОБА_2 надлишки готівкових коштів в касі могли бути утворені внаслідок різниці між кількістю коштів, отриманих за «відміненим чеком» та чеком, за яким нібито товар мав продаватися. Наведені обставини залишені без жодної уваги та не встановлювалися стороною обвинувачення.

При цьому акти інвентаризації та списання товарів, розмір нестачі яких виявлено, в десятки разів більші, аніж висунутий в обвинуваченні, фактично підтверджують нестачу товару в магазині на суми набагато більші від вказаної в обвинуваченні та не містять жодних відомостей про осіб, причетних до її виникнення.

Зважаючи на суттєве не дослідження такого способу вчинення злочину як створення надлишків готівкових коштів в касі за рахунок «відміни чеків», наявність низки суперечностей між наданими доказами, які не усунуто, відсутність достатньої сукупності достовірних і допустимих доказів з вказаного приводу для надання висновків без припущень, а також те, що такий спосіб не наведений у висунутому обвинуваченні, суд позбавлений можливості встановлювати відповідні обставини при ухваленні вироку і вважає їх не доведеними.

Натомість показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9, які у суді фактично підтвердили те, що під час роботи в магазині ТОВ «Джерельний» допускалося внесення власних коштів до каси для розміну та надання решти, які в подальшому забиралися з каси через деякий час, узгоджуються з показаннями обвинуваченої ОСОБА_1 щодо відповідних обставин, які виникали в магазині, а також можливості внесення нею 06.10.2017 року власних коштів до каси та надання коштів бухгалтеру, сукупний розмір яких нею був вилучений з каси наприкінці робочого дня. При цьому суд вкотре враховує, що жодної нестачі коштів в касі після роботи ОСОБА_1 виявлено не було, а тому суд вважає не доведеним, що предметом діяння ОСОБА_1 було чуже майно. Допущені порушення касової дисципліни самі по собі не є кримінально караним діянням, якщо не містять ознак відповідного злочину.

За вказаних обставин суд вважає безумовно недоведеним те, що ОСОБА_1 при вчиненні діяння о 21 год. 47 хв. 06.10.2017 року вилучено обліковані кошти з каси магазину ТОВ «Джерельний». Про вчинення в інший спосіб злочину у висунутому обвинуваченні не вказано, тому перед судом не доведено спосіб та обставини події, які містять обов’язкові ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Крім цього суд окремо оцінює показання свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 обіцяла відпрацювати виявлену нестачу, свідка ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 факту привласнення коштів, а також свідка ОСОБА_8, згідно з якими ОСОБА_1 під час спілкування з приводу затримки виплати коштів у магазині повідомила про те, що брала кошти з каси.

Так, за своєю природою такі показання відповідно до вимог ч.1 ст.97 КПК України є показаннями з чужих слів, оскільки вони є висловлюваннями щодо певного факту, який ґрунтується на поясненнях іншої особи.

Відповідно до ч.2 ст.97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:

1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;

3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані;

6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання;

7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

Згідно з положеннями ч.6 ст.97 КПК України показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

Насамперед судом при ухваленні вироку встановлено, що достатні допустимі належні і достовірні докази, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, відсутні, а тому згідно з положеннями ч.6 ст.97 КПК України показання свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 відповідно до вимог ч.6 ст.97 КПК України визнаються не допустимим доказом та не беруться до уваги як такі, що доводять привласнення грошових коштів потерпілого обвинуваченою.

Крім цього при прийнятті вказаного рішення, суд відповідно до вимог ч.2 ст.97 КПК України враховує відсутність винятковості випадку для визнання показань з чужих слів допустимим доказом, заперечення факту вчинення злочину у показаннях ОСОБА_1, наявність зацікавленості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 при наданні таких показань, а також відсутність будь-якої конкретної інформації щодо часу, обставин, способу, кількості привласнених коштів, про що стало відомо свідкам, як вони стверджують, зі слів обвинуваченої.

Також, оцінюючи показання свідка ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про заборону в магазині використання в касі власних коштів касирами, а також роз’яснення вказаного працівникам, суд враховує, що вони ґрунтуються на вимогах, викладених у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2014 року, яке було чинним на момент події (далі за текстом Положення).

Водночас суд враховує те, що директором ТОВ «Джерельний» прямо було порушено вимоги п.4.7. Положення, згідно з якими керівник підприємства в разі зарахування на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення. До матеріалів кримінального провадження відповідний договір про повну матеріальну відповідальність, ознайомлення під підпис із Положенням або навіть із службовими обов’язками ОСОБА_1 не долучено. У своїх показаннях в якості свідків директор ОСОБА_2 та бухгалтер ОСОБА_6 фактично підтвердили відсутність вказаних документів у ТОВ «Джерельний», а також не змогли підтвердити їх підписання під час прийняття на роботу ОСОБА_1

Таким чином у судовому засіданні безпосередньо з показань свідків – керівника та бухгалтера ТОВ «Джерельний» встановлено порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті України при прийнятті ОСОБА_1 на роботу, неналежне роз’яснення їй порядку проведення касових операцій, як передбачено раніше вказаними вимогами. Наведене, що вказує про поверхове ставлення до роз’яснення умов праці, у сукупності з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_9 не спростовує доводи, а фактично підтверджує показання обвинуваченої ОСОБА_1 про те, що у магазині за мовчазної згоди керівництва мали місце випадки використання касиром власних коштів в касі для видачі решти покупцям, які в подальшому при наповненні каси через деякий час з неї забиралися. Також вказане не спростовує показання обвинуваченої про те, що 06.10.2017 року нею бухгалтеру ОСОБА_6 було надано власні грошові кошти в сумі 800 грн., які обвинувачена мала забрати з каси.

Відтак, враховуючи відсутність нестачі по касі у ОСОБА_1 за 06.10.2017 року суд бере до уваги її показання та вважає, що показання ОСОБА_6 не спростовують їх.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що під час судового розгляду не доведено наявність у діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, не доведено те, що предметом її дій було чуже майно, а також те, що із суб’єктивної сторони обвинувачена при вчиненні дій діяла з умисно з корисливих мотивом (який взагалі як і мета не вказані в обвинуваченні), а викладені в обвинуваченні обставини щодо способу вчинення злочину, факт вилучення коштів потерпілого з каси - не знайшли свого належного підтвердження дослідженими доказами.

Крім всього, відповідно до ст.2 КПК України з метою недопущення того, щоб невинна людина була засуджена, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вбачається з долучених прокурором у судовому засідання матеріалів кримінального провадження після завершення досудового розслідування матеріали кримінального провадження слідчим за дорученням прокурора в 2 томах 29.12.2017 року пред’явлені стороні захисту, що підтверджується відповідним протоколом (т.2 а.п.199). Під час судового розгляду вказані матеріали надані суду та з них вбачається, що після 29.12.2017 року вони змінювалися, оскільки на аркушах №1-2 першого і другого томів міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), сформований 13.01.2018 року. При цьому дата формування витягу вказується у ньому автоматично, що виключає будь-які описки. Таким чином наведене підтверджує, що станом на 29.12.2017 року сторона захисту не могла ознайомитися з документом, який виготовлений 13.01.2018 року, а сторона обвинувачення після направлення 02.01.2018 року обвинувального акту до суду (т.3 а.п.17) вносила зміни до матеріалів досудового розслідування.

Суд позбавлений можливості з’ясувати, що саме з наданих матеріалів зазнало змін після пред’явлення їх стороні захисту та долучення витягу з ЄРДР від 13.01.2018 року, оскільки кількість аркушів в томах, які пред’являлися для ознайомлення згідно з протоколом від 27.12.2017 року не змінилася, тобто одні аркуші були замінені на пізніше виготовлений витяг із ЄРДР. Відповідно суд вважає, що наведене порушує загальні правила законності та об’єктивності кримінального провадження, передбачені ст.9 КПК України, що вказує про порушення права на захист та має тлумачитись на користь обвинуваченої.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Нормами ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У п.43 рішенні Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року в справі «Кобець проти України» визначено, що доведення «поза розумним сумнівом» має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом.

Положеннями ст.84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Кожен доказ, яким суд обґрунтовує своє рішення, має бути належним та допустимим.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Зважаючи на усе раніше викладене, суд вважає висунуте ОСОБА_1 обвинувачення про наявність в її діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.191 КК України, припущенням, яке не знайшло свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами та не доведене стороною обвинувачення поза межами розумного сумніву, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України суд вважає за необхідне ухвалити за цим обвинуваченням виправдувальний вирок у зв’язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.191 КК України.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 у пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст.191 КК України визнати невинуватою та виправдати, у зв’язку з не доведенням, що в її діянні є склад цього кримінального правопорушення.

Залучені в якості речових доказів: документи та їх копії, 6 оптичних дисків із цифровими відеозаписами та зображеннями, вказані в постановах від 20.10.2017 року, 28.10.2017 року, 29.10.2017 року (т.2 а.п.86-88, 118, 126-128) – зберігати у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кіровський районний суд м. Кіровограда.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз’яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.

Суддя Кіровського районного суду

м. Кіровограда В.В. Поступайло