Постанова № 74175095, 18.05.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/3041/18

Провадження № 3/359/1355/2018

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2018 м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянувши за участю захисника особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції в м.Борисполі, про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

по відношенню до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

в с т а н о в и в:

12.04.2018 о 01 год. 20 хв. в м. Борисполі Київської області по вул.Соцмістечко 326, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом автомобілем марки «Крайслер» д.н.з. LT BEB 653, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка мова, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник особи яка притягується до відповідальності адвокат ОСОБА_1 зазначив, що в той день і час ОСОБА_2, перебував в місті Бориспіль в районі Соцмістечка в особистих справах та збирався їхати до себе додому на вул.Бабкіна. В той час до нього підійшов знайомий хлопець на ім'я Роман, з яким він давно не бачився та запропонував випити по пляшці пива, яке він тримав в руках. Враховуючи невелику відстань до його місця проживання та вечірній час він погодився на дану пропозицію, оскільки вважав, що доїде до дому без перешкод. Поспілкувавшись з товаришем, випивши пива він сів за кермо автомобіля та розпочав рух, в цей час побачив позаду проблискові маячки службового автомобіля поліції, він зупинився. В ході огляду документів поліцейські встановили що він був з ознаками алкогольного сп’яніння, тому склали відносно нього протокол, під час складання якого він поводився чемно та не грубив. На даний час ОСОБА_2 усвідомив те, що вчинив адміністративне правопорушення і щиро в цьому розкаявся та зобов'язується в подальшому не вчиняти подібні правопорушення. Крім того зазначив, що ОСОБА_2 є директором ТОВ «АРАЙС ГРУП», постійно пересувається на автомобілі, фактично дана робота є його єдиним джерелом доходів в родині. ОСОБА_2 є учасником АТО, а також інвалідом 2-ої групи. Має позитивну характеристику з місця поживання. Позбавлення прав керування позбавить його та родину можливості нормально існування та забезпечення повсякденних потреб.

Заслухавши думку захисника особи яка притягується до відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_2 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР № 088919 від 12 квітня 2018 (а.с.2) даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відповідно до якого ОСОБА_2 відмовився від запропонованого проходження тесту на стан сп’яніння у встановленому законом порядку в закладах охорони здоров’я (а.с.3), письмовими поясненнями свідків (а.с.4,5,6),довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення (а.с.8), довідкою про отримання ОСОБА_2 прав керування (а.с.9), даними відеозапису з боді-камер поліцейських (а.с.10)

Зазначене свідчить про наявність в діях ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху, визначених п. 2.5 ПДР.

Відповідно п.2.5. Р. II Постанови КМУ України «Про правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Своїми діями, які виразились у керуванні транспортним засобом особою – водієм в стані алкогольного сп'яніння, так як правопорушник відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, ознаки якого передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов’язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 статті 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані його захисником обставини та надані ним письмові докази.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працює генеральним директором ТОВ «Арайс Груп», та виконує обов’язки водія, що підтверджується даними відповідної довідки № 01-05/18 від 17.05.2018. Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом 2-ої групи, а також учасником АТО, що підтверджується відповідними копіями посвідчень. Згідно характеристики депутата Бориспільської міської ради, ОСОБА_2 за місце проживання характеризується позитивно. Так на думку суду, позбавлення останнього права керування транспортним засобом позбавить його можливості забезпечувати нормальні умови проживання його родини, що буде сприяти лише погіршенню їх матеріального становища та може поставити під загрозу їх подальше існування.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_2 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_2 вини, особу правопорушника, у якого робота безпосередньо залежить від керування автомобілем, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_2 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" слід стягнути із ОСОБА_2 на якого накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 23, 33, 34, 36, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

Визнати винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (р/р № 3111649700001, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 37955989, одержувач коштів Київська область/м. Київ/21081300) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, отримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу *;101;) судовий збір в розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.В. Кабанячий

Постанова суду набрала законної сили ____.