Ухвала суду № 74174872, 21.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/568/18

Провадження № 11-кп/779/169/2018

Категорія ч.1 ст.119 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сухарник І. І.

ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Гандзюка В.П., Повзла В.В.,

за участю: секретаря судового засідання Шандалович А.І.,

прокурора Марчук О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017090170001627 за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М. на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку та зареєстровану: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, -

в с т а н о в и л а :

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України та призначено покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено їй іспитовий строк – 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 ч. 1 КК України покладено на ОСОБА_3 такі обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила вбивство через необережність.

Злочин вчинено при наступних обставинах:

ОСОБА_3 09.12.2017 близько 13 год., знаходячись за місцем свого проживання, а саме: на кухні квартири у м. Калуш вул. Є. Коновальця, 9/60 біля кухонного столу, на ґрунті раптово виниклого побутового конфлікту з співжителем ОСОБА_5, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, ненавмисно, тримаючи в правій руці кухонний ніж та не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла передбачити, якби діяла з більшою обачністю, не розглядаючи настання смерті, як один із можливих наслідків своєї поведінки у вигляді злочинної недбалості, в момент коли ОСОБА_5 різко підійшов до неї, шарпнув за одяг та внаслідок цього навалився на неї, ненавмисно нанесла один удар кухонним ножем в область черевної порожнини своєму співмешканцю – ОСОБА_5

Вказаними ненавмисними діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани живота справа з ушкодженням та крововиливами шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м’язів та печінки, яка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із настанням смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Не погодившись з вироком суду заступник прокурора Івано-Франківської області Гнідан Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону.

В обґрунтування апеляційних доводів прокурор послався на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про спрощений порядок дослідження доказів, не допитав щодо обставин скоєння злочину обвинувачену, чим порушив вимоги п.4 ст.349 КПК України та не зазначив їх у вироку. Таким чином, суд безпідставно прийшов до переконання, що ОСОБА_3 повністю визнала вину і про її винуватість у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.119 КК України.

Просить скасувати вирок Калуського міськрайонного суду від 21.03.2018 року та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник обвинуваченої ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно дослідив дійсні обставини справи та прийняв правильне рішення за наслідками розгляду кримінального провадження.

Вказує, що доводи апеляційної скарги прокурора є голослівними, оскільки зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_3 в судовому засіданні вину свою визнала повністю та пояснила, що вчинила вказаний злочин при вищевказаних обставинах, щиро розкаюється, згодна обмежитись її допитом та не досліджувати докази стосовно фактичних обставин. При цьому, суд з’ясував, що позиція обвинуваченої є добровільною і вона правильно розуміє зміст цих обставин. Суд роз’яснив обвинуваченій, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Викладені у вироку обставини дачі визнавальних показів ОСОБА_3 в суді першої інстанції – підтверджуються звукозаписом судового засідання.

Крім того, вважає що суд належним чином врахував обставини справи, особу обвинуваченої та прийшов до правильного переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченої без ізоляції від суспільства, шляхом застосування ст.75 КК України.

Просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, а вирок Калуського міськрайонного суду від 21.03.2018 року залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити;

- обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник просили в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити, вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників процесу з приводу поданої апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до КПК, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 2 частини 3 ст.374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до вимог п. 5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Згідно із роз’ясненнями, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред’явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Даний принцип закріплений у підпункті "a" п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997р., де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Тобто він має право знати у чому обвинувачується, а тому обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, їх правильне відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Неконкретність обвинувачення свідчить не тільки про формальне недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 291 КПК ,а і дає підстави стверджувати про порушення права обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке обумовлює скасування майбутніх судових рішень у даному кримінальному провадженні.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до Калуського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 119 КК України.

Формулюючи обвинувачення, орган досудового слідства зазначив, що ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклого побутового конфлікту з співжителем ОСОБА_5, не маючи умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, ненавмисно, тримаючи в правій руці кухонний ніж та не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинна була і могла передбачити, якби діяла з більшою обачністю, не розглядаючи настання смерті, як один із можливих наслідків своєї поведінки у вигляді злочинної недбалості, в момент коли ОСОБА_5 різко підійшов до неї, шарпнув за одяг та внаслідок цього навалився на неї, ненавмисно нанесла один удар кухонним ножем в область черевної порожнини своєму співмешканцю – ОСОБА_5 Вказаними ненавмисними діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани живота справа з ушкодженням та крововиливами шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м’язів та печінки, яка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із настанням смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Суд першої інстанції визнав доведеним вищевказане формулювання обвинувачення та повністю погодився з кваліфікацією дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 119 КК України, незважаючи на те, що формулювання обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки в ньому не вказано до яких саме наслідків призвело нанесення обвинуваченою удару ножем потерпілому ОСОБА_5, не зазначено чи дійсно від нанесених йому тілесних ушкоджень, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, настала його смерть, не зазначено час смерті та її причину.

Таким чином, колегія суддів вважає наведені порушення вимог кримінального процесуального закону істотними та у відповідності до положень ч.6 ст.9 КПК України та ст.ст. 409, 410, 411, 412, 415 КПК України, визнає їх підставою для скасування вироку суду і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого провадження, у відповідності до вимог ст. 416 КПК України.

При цьому в ході нового розгляду в підготовчому засіданні суду необхідно визначитись чи відповідає обвинувальний акт за своїм змістом вимогам ст. 291 КПК України та прийняти відповідне рішення, передбачене ст. 314 КПК.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,409,412,415,418,419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М. задовольнити.

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 березня 2018 року щодо ОСОБА_3 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження у Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

ОСОБА_6 ОСОБА_1

Судді: Ю.Д. Шкрібляк

ОСОБА_7