Вирок № 74174814, 23.05.2018, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/640/16-к

Провадження № 1-кп/352/18/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого – судді Струтинського Р.Р.,

секретаря Бардюк-Кавецької Л.В.,

з участю прокурорів Присяжнюка В.Я., Гарасимика Т.О., Балкового В.В.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013090250000587 від 28.07.2013 р. по обвинуваченню :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, утриманця двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, працюючого водієм служби радіотаксі «Оптимальне 579», не військовозобов’язаного, раніше не судимого, та

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, вул. Соборна, 35/2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, одруженого, утриманця однієї неповнолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, працюючого лікарем в медцентрі «Медсервіс», військовозобов’язаного, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесні ушкодження.

Підсудний ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесні ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

27.07.2013 р. приблизно о 19 годині 00 хвилин водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався автомобільною дорогою ОСОБА_6 зі сторони м. Калуша у напрямку м. Івано-Франківська та наближався до перехрестя вказаної дороги з автодорогою Н-10 "Стрий – Чернівці", що справа по напрямку його руху. В салоні його автомобіля на передньому сидінні перебував пасажир ОСОБА_5, а на задньому сидінні – Савчин Т.М. Дана ділянка дороги знаходиться поза межами населеного пункту, однак перехрестя, до якого наближався ОСОБА_2 є аварійно небезпечною ділянкою, про що він був завчасно проінформований дорожнім знаком 1.39 «Інша небезпека (аварійно небезпечна ділянка). Крім того, по напрямку руху автомобіля ВАЗ-21130, перед перехрестям встановлені дорожні знаки 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 60» та 5.35.1 «Пішохідний перехід». Проте ОСОБА_2 проігнорував вимоги вказаних дорожніх знаків та наближався автомобілем до перехрестя зі значним перевищенням максимально-допустимої швидкості руху на даній ділянці дороги, рухаючись зі швидкістю 116…119 км/год.

В цей час водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2 рухався в зустрічному напрямку автомобільною дорогою ОСОБА_6 зі сторони м. Івано-Франківська у напрямку м. Калуша. Наблизившись до перехрестя вказаної дороги з автодорогою Н-10 "Стрий – Чернівці", що зліва по напрямку його руху, ОСОБА_1 з метою виконання маневру повороту ліворуч, зайняв крайнє ліве положення, зупинився, після чого розпочав жаданий маневр., чим створив небезпеку для руху водію ОСОБА_2 При цьому, водій ОСОБА_1 перед початком та зміною напрямку руху, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, що склалася, маючи об’єктивну можливість завчасно виявити автомобіль ВАЗ-21130, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, не надав дорогу водію транспортному засобу, що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, не маючи переваги у русі, розпочавши маневр повороту ліворуч, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21130 під керуванням водія ОСОБА_2, який в свою чергу маючи об’єктивну можливість завчасно виявити небезпеку для руху у вигляді автомобіля марки «Hyundai Santa Fe», рухаючись із значним перевищенням максимально-допустимої швидкості руху, чим поставив себе в такі умови, при яких не мав технічної можливості зупинити транспортний засіб до лінії руху автомобіля «Hyundai Santa Fe» та допустив із ним зіткнення.

При цьому водій ОСОБА_1 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху України:

п. 2.3.б), який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 10.1., згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 16.13., у відповідності до якого, перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо.

Поряд з цим, водій ОСОБА_2 також порушив Правила дорожнього руху України, а саме вимоги пунктів :

п. 2.3.б), який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди;

п. 12.9.б), який забороняє водієві перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 – 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29.;

вимоги розділу 33 «Дорожні знаки» 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», який забороняє рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

У результаті порушення водіями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що є небезпечними для життя в момент спричинення у вигляді закритої травми органів малого тазу з повним розривом стінки сечового міхура, ускладнена сечовим перитонітом, закритого перелому лівого ліктьового відростка із зміщенням відламків.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. свою вину у вчиненні пред’явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілим дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Заподіяні потерпілому ОСОБА_5 злочином збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Цивільний позов закладений до нього ОСОБА_6 ОКЛ погасив повністю. Просить суд суворо його не карати. Також обвинуваченим подано клопотання про застосування до нього Закону України "Про амністію в 2016 році". Правові наслідки застосування акта амністії обвинувачений розуміє.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину у вчиненні пред’явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілим дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Щиро розкаюється у вчиненому, дуже шкодує за наслідками скоєного. Заподіяні потерпілому ОСОБА_5 злочином збитки відшкодував в повному обсязі у добровільному порядку. Цивільний позов закладений до нього ОСОБА_6 ОКЛ погасив повністю. Просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що він являється утриманцем однієї малолітньої дитини, працюючи займається суспільно-корисною працею, по місцю проживання та праці характеризується позитивно.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 дав суду показання про те, що внаслідок ДТП йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Підтвердив, що обвинуваченими в повному обсязі відшкодовано заподіяні йому їхніми неправомірними діяннями матеріальні та моральні збитки. Просить суд не призначати підсудним покарання пов’язане з ізоляцією від суспільства.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2Р в судовому засіданні вину визнали повністю, а також те, що вони не оспорюють фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів, розуміють неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудних, дослідженням доказів, які характеризують їх особи та допитом потерпілого ОСОБА_5.Й. Обвинувачені, потерпілий та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у вчиненні кримінального правопорушення доведено повністю, а їх дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК України, так як вони керуючи транспортними засобами, порушили правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особи винних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинувачених обставини відсутні.

Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає повне визнання вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому ОСОБА_5 заподіяної йому злочином матеріальної та моральної шкоди та повне відшкодування цивільного позову закладеного ОСОБА_6 ОКЛ.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудним покарання, суд приймає до уваги думку потерпілого щодо несуворості призначуваної обвинуваченим міри покарання, а також враховує і те, що останні негативно ставляться до вчиненого, мають постійне місце проживання, за яким позитивно характеризуються, працюючи займаються суспільно-корисною працею, раніше не судимі і до амінвідповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягувалися, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебувають, обвинувачений ОСОБА_2 являється утриманцем двох малолітніх дітей, а обвинувачений ОСОБА_1 являється утриманцем однієї малолітньої дитини.

З врахуванням всіх вищеперелічених обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без ізоляції їх від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у вигляді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудних норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України. Також суд застосовує щодо обвинувачених додаткове покарання, визначене вищевказаною частиною ст..286 КК України – позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України до набрання чинності 07.09.2017 року Закону України "Про амністію в 2016 році", на день набрання чинності згаданим Законом обвинувачений мав двох малолітніх дітей, дочок ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_13, щодо яких неправомірних діянь не вчиняв та не позбавлений батьківських прав, а скоєний ним з необережності злочин не відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, останній підлягає звільненню від відбування призначеного йому даним вироком судом основного та додаткового покарання, на підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію в 2016 році". Будь-які обставини чи перепони, які б виключали можливість застосування щодо ОСОБА_2 акта амністії, судом не встановлено.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 Обласної клінічної лікарні про відшкодування матеріальних витрат понесених на лікування ОСОБА_5 в сумі 2745,05 грн., слід відмовити, в зв’язку з добровільним його відшкодуванням обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання – три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2. від відбування призначеного судом основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язок періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою..

Звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом основного та додаткового покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки - на підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію в 2016 році" від 07.09.2017 року.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання – три роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_1. від відбування призначеного судом основного покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1. обов’язок : періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою..

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 Обласної клінічної лікарні про відшкодування матеріальних витрат понесених на лікування ОСОБА_5 в сумі 2745,05 грн. відмовити, в зв’язку з добровільним його відшкодуванням обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь держави (код ЄДРПОУ – 37952250, розрахунковий рахунок -31112115700002, банк отримувача – ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача – 836014) - 32254 гривні за проведення судових експертиз по даному кримінальному провадженні.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_3 та автомобіль НОМЕР_4, що знаходяться на зберіганні на майданчику для затриманого автотранспорту ОСОБА_6 філії ДП МВС України «Інформ-ресурси» в м. Івано-Франківську, повернути власникам чи особам, уповноваженим власниками на розпорядження даними транспортними засобами.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Копію вироку суду вручити прокурору, потерпілому, обвинуваченим та захисникам негайно після його проголошення.

Суддя Р.Р. Струтинський