Ухвала суду № 74174792, 22.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/238/17

Провадження № 11-кп/779/139/2018

Категорія ст. 185 ч. 3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б. В.

Суддя-доповідач Гриновецький

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

суддів Гриновецького Б.М.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

з участю секретаря Лавринович У.М.,

прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у кримінальному провадженні № 12016090190000082 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Косівського районного суду від 2.03.2018 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, неодноразово судимого, востаннє вироком Рогатинського райсуду від 28.12.2017 року за ст. 185 ч. 2 КК України (ККУ) із застосуванням ст. 70 ч. 1 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі

засуджено: - за ст. 185 ч. 2 ККУ до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 3 ККУ до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч. 1 ККУ шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 ККУ за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 3.06.2016 року остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 185 ч. 3 ККУ та призначено йому покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 ККУ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та вироком Рогатинського районного суду від 28.12.2017 року остаточно призначено йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ККУ визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 72 ч. 5 ККУ в редакції, що діяла на момент затримання ОСОБА_3 в строк відбування покарання зараховано його строк попереднього ув’язнення із 12 год. 16.12.2016 року по 20.06.2017 року включно із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишено – тримання під вартою.

Цивільні позови задоволено. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 шкоду в розмірі 21740 грн., а також 10000 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 стягнено 14280 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 28.02.2016 року близько 11.00 год., здійснив таємне викрадення на вул. Шашкевича, в м. Косів, проникнувши в автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_7, майна на загальну суму 14 280 грн.

Він 18.03.2016 року приблизно о 9 год. 30 хв., перебуваючи в с. Город, на вул. Шевченка, Косівського району, повторно таємно проник до будинку ОСОБА_5 та викрав з нього майно на загальну суму 21 740 грн.

Крім цього, він 2.12.2016 року приблизно о 14 год., перебуваючи в с. Яворів, Косівського району, повторно таємно проник до житлового будинку ОСОБА_8 та викрав з нього майно на загальну суму 21 532 грн.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. При призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_3 хворіє епілепсією, яке є тяжким захворюванням та потребує регулярного лікування. Не враховано також те, що потерпілі не настоювали на суворому покаранні, сам обвинувачений сприяв у встановленні істини по справі, визнав вину та щиро розкаюється у вчиненому, бажає відшкодувати спричинену шкоду потерпілим. Вважає, що потерпілі не підтвердили об’єктивно свої позовні вимоги в частині спричинення їм моральної шкоди. Просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_3 більш м’яке покарання із застосуванням ст. 69 ККУ та в задоволенні цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди відмовити повністю. Нею подано доповнення, в якому просить зарахувати попереднє ув’язнення обвинуваченого до покарання відповідно до практики Верховного Суду.

В апеляційній інстанції:

- обвинувачений підтримав апеляційну скаргу захисника, ствердив, що згідний на відшкодування всіх коштів, які суд призначив на користь потерпілих;

- захисник ОСОБА_4 підтримала подану апеляційну скаргу та просять її задовольнити;

- прокурор заперечив апеляційні доводи захисника, просить вирок суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційній скарзі не оспорюється, тому вирок в цій частині не перевіряється.

Доводи захисника ОСОБА_4 вказані нею в апеляції, про те, що суд призначив засуворе покарання і при його призначенні не врахував, що ОСОБА_3 сприяв у встановленні істини по справі, визнав вину та щиро розкаюється у вчиненому, бажає відшкодувати спричинену шкоду потерпілим., є необґрунтованими.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66 ККУ належно врахував тяжкість вчиненого, рецидив злочинів, дані про особу винного, пом’якшуючі обставинами, на які посилається апелянт: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, його намір відшкодовувати збитки, а також те, що обвинувачений проживає у важких матеріальних умовах.

На призначене ОСОБА_9 покарання вплинула обтяжуюча обставина рецидив злочинів. Колегія суддів вважає, що саме ця обставина підтверджує те, що ОСОБА_3 не став на шлях виправлення та повторно вчинив злочини як до так і після винесення попереднього вироку. Для застосування ст. 69 ККУ немає законних й обґрунтованих підстав. Тому доводи апелянта в цій частині слід відхилити, як необгрунтовані.

Твердження захисника про недоцільність задоволення позовів потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки обвинувачений в апеляційній інстанції визнав і погодився на відшкодування всіх коштів, які присудив суд на користь потерпілих. Тому в цій частині немає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.

Доводи апелянта та обвинуваченого про зарахування попереднього ув’язнення за старою редакцією ст. 72 ч.5 ККУ колегія суддів вважає необґрунтованими. Суд у вироку правильно визначив вказані зарахування попереднього ув’язнення ОСОБА_9 Згідно ст. 4 ККУ злочинність і караність діяння та його інші кримінально-правові наслідки визначаються законом, що діяв на час вчинення цього діяння. Колегія суддів вважає, що зарахування у покарання терміну попереднього ув’язнення засудженим особам не належить ні до правових інститутів злочинності, ні караності, ні до інших кримінально-правових наслідків злочину, а є технічною процедурою виконання покарання і на цей процес не діє ст. 5 ККУ про зворотню дію ст.. 72 ч.5 ККУ у старій редакції. Правила ст. 72 ч. 5 ККУ мають застосовуватись у період дії цієї норми. На час винесення судом вироку стара редакція вказаної норми вже не діяла, тому суд обґрунтовано зарахував ОСОБА_9 строк попереднього ув’язнення за пільговим розрахунком лише до 20.06.2017 року, тобто до моменту законної дії старої редакції ст. 72 ч. 5 ККУ.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду не може бути врахована, оскільки вказана практика з цього питання на нині є суперечливою, не визначеною. Це питання перебуває на вирішенні Верховного Суду, яким з цього приводу буде остаточно визначено правовий висновок, після чого зарахування чи незарахування до покарання строку попереднього ув’язнення засудженим особам за правилами старої редакції ст. 72 ч.5 ККУ може вирішуватись в порядку виконання вироку згідно ст.ст. 537, 539 КПК України.

За таких обставин колегія суддів залишає апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, вирок Косівського районного суду від 2.03.2018 року щодо ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому її копії.

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Гриновецький