Рішення № 74174705, 11.05.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4593/17

Провадження № 2-а/346/19/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді П»ятковського В.І.

за участю секретаря Іванишин Х.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із даним адміністративним позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у перерахунку йому пенсії з врахуванням в грошовому забезпеченні щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових видів грошового забезпечення, з яких було сплачено страхові внескита зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з 23 серпня 2016 року з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди отриманих ним за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 5046 (п'яти тисяч сорока шести) грн.50 коп., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2378 (двох тисяч триста сімдесяти восьми) грн.83 коп., одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 55511 (п'ятдесяти п'яти тисяч п'ятсот одинадцяти) грн.50 коп.та здійснити відповідні виплати з врахуванням проведених виплат.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він, ОСОБА_3, старший прапорщик запасу, проходив військову службу у Збройних Силах. Звільнений 08 березня 2016 року в запас з посади начальника пожежної обслуги. В даний час є військовим пенсіонером і з 09 березня 2016 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закону № 2262-XII). На пенсійному обліку знаходиться у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

11 серпня 2017 року виявив, що пенсія йому нарахована в заниженому розмірі, оскільки при розрахунку розміру пенсії невключені суми щомісячної додаткової грошової винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, з яких справлялися єдині внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

23 серпня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з врахуванням розміру усіх видів грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону від 4 квітня 2006 року № 3591-ІV).

Листами ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 01 вересня 2017 року № 662/Н-15 та від 04 вересня 2017 року № 676/Н-15 в перерахунку пенсії відмовлено з посиланням на статтю 43 Закону № 2262-XII та пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.

Вважає такі дії ПФУ протиправними, такими що порушують його права та охоронювані законом інтереси.

Позивач в судове засідання не з»явився, подав до суду письмову заяву, в якій заявлені вимоги підтримує, просить позов задоволити, а справу розглянути у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні відмовився від задоволення позовних вимог в частині стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 55511 (п'ятдесяти п'яти тисяч п'ятсот одинадцяти) грн.50 коп., а в решті позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві та зазначив, що на момент виникнення публічно-правового спору між позивачем та відповідачем спірні правовідносини були врегульовані ч. 3 ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст.63 Закону № 2262-XII. При цьому відповідач зобов'язаний був у відповідності до ч. 1 статті 244-2 КАС України врахувати правову позицію Верховного Суду Українивикладену в постанові від 10 березня 2015 року №21-70а15, відповідно до якої грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія та правову позицію Верховного Суду Українивикладену в постанові від 20 жовтня 2015 року справа № 21-2942а15, відповідно до якоїщомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

Також, просить суд, відхилити клопотання представника відповідача про зупинення провадження по даній справі за позовом ОСОБА_3 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/2738/17 з подібними правовідносинами, яка розглядається у касаційному порядку палатою Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді.

09 листопада 2017 року до суду надійшло заперечення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, де вказують, що пенсія позивачу призначена згідно чинного законодавства і підстав для її перегляду за нормами ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» немає. Структура та умови нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовслужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкцією про порядк виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 260 від 11 червня 2008 року. Виходячи із вказаних нормативних актів, матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань не відносяться до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а є одноразовими (щорічними) виплатами, мають характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців, відносяться до заохочувальних виплат та не входять до складових грошового забезпечення, а доноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення та не може враховуватись при нарахуванні пенсії.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав письмове заперечення, просив в задоволенні позову відмовити. Разом з тим, зазначив, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України. Крім того подав письмове клопотання про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 522/2738/17 з подібними правовідносинами, яка розглядається у касаційному порядку палатою Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, заперечення, додаткові пояснення та інші фактичні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років починаючи з 09 березня 2016 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатно посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення : відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів № 1294 від 07 листопада 2007 року та Інструкції з огляду на те, що їх норми суперечить положенням чинної на момент виникнення спірних правовідносин редакції статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV), що має вищу юридичну силу.

Крім того, відповідно до положень статті 1-1 Закону України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04 квітня 2006 року №3591-IV, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якими є постанови Уряду, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року № 21-2942а15 та від 10 березня 2015 року № 21-70а15.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії 23 серпня 2017 року, а отже у зв'язку з обмеженням терміну виплати нормами спеціального закону виплата має бути здійснена за 12 місяців до дня звернення позивача до органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії, а саме з 23 серпня 2016 року.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у справі № 161/18933/14-а від 15 грудня 2015 року.

За зазначених обставин, суд вваажає, що аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі наведеного та ст.ст. 3, 8, 17, 19, 21, 22, 24, 46, 48, 55 Конституції України, ст.ст. 43, 51, 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9 ЗУ«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_3 в проведенні перерахунку пенсії із врахуванням в грошовому забезпеченні сум щомісячної додаткової грошової винагороди та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії за вислугу років з 23 серпня 2016 року з врахуванням в грошовому забезпеченні, з якого перераховується пенсія сум щомісячної додаткової грошової винагороди отриманих ним за двадцять чотири останні календарні місяці служби підряд перед звільненням та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 5046 (п'яти тисяч сорока шести) грн.50 коп., матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2378 (двох тисяч триста сімдесяти восьми) грн.83 коп.та здійснити відповідні виплати з врахуванням проведених виплат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя П'ятковський В. І.