Постанова № 74174395, 22.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/2789/17 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 19 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №278/2789/17 за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича до старшого державного виконавця Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії

за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2018 року, ухвалене головуючим суддею Дубовіком О.М. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенко І.І. звернувся до суду з названим позовом та після його уточнення просив стягнути з Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області на користь ПАТ «Західінкомбанк» кошти в розмірі 143393 грн., отримані від реалізації автомобіля Volvo FH 12, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що перебував у заставі ПАТ «Західінкомбанк» згідно договору застави № 47 від 12.02.2007.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 лютого 2007 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ, повним правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_4 в забезпечення виконання умов кредитного договору № 120207/2203-47 від 12.02.2007 укладено договір застави № 47 у відповідності до якого серед іншого майна передано у заставу також і згаданий автомобіль. В межах зведеного виконавчого провадження 04.09.2015 відбулись електронні торги, на яких автомобіль Volvo FH 12, 2000 року випуску, днз НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_5 за ціною 150940 грн. На час проведення торгів, кредитна заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «Західінкомбанк» не була погашена і станом на 04.09.2015 складала 140906,19 доларів США і на 01.11.2017 сума заборгованості не змінилася. Державний виконавець реалізовуючи вищезазначений автомобіль володів інформацією, що дане майно перебуває у заставі ПАТ «Західінкомбанк», проте кошти від реалізації автомобіля в розмірі 143393 грн. не були перераховані ПАТ «Західінкомбанк». Оскільки протягом двох років ВДВС не перераховує на адресу Банку вказані кошти, тому просив стягнути їх на користь ПАТ «Західінкомбанк» в судовому порядку.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2018 року в задоволені позову ПАТ «Західінкомбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Західінкомбанк» Костенко І.І., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що ПАТ «Західінкомбанк» будучи заставодержателем автомобіля Volvo FH 12, 2000 року випуску, днз НОМЕР_1, та зареєструвавши відповідне обтяження на вказаний автомобіль в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, мав переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок коштів отриманих від його реалізації. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо переваги публічного обтяження над тим, що виникло через укладення договору застави між КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_4, а відтак і правомірності перерахування коштів на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим, та просив залишити його без змін.

Позивач, відповідачі, третя особа ОСОБА_5 будучи належним чином повідомленими, в судове засідання не з'явилися, відзив на апеляційну скаргу, а також заяв та клопотань не подавали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 12 лютого 2007 року між КБ „Західінкомбанк" ТзОВ, правонаступником якого є ПАТ „Західінкомбанк" та ОСОБА_4 укладено договір застави №47 (а.с.10-12), відповідно до якого, боржником у забезпечення виконання умов кредитного договору № 120207/2203-47 від 12.02.2007 (а.с.7-9), передано у заставу серед іншого майна також і автомобіль - сідловий тягач Volvo FH 12, 2000 року випуску, синього кольору, шасі/кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1.

Інформація про укладення зазначеного вище договору та обтяження вказаного автомобіля внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.75).

У межах зведеного виконавчого провадження № ЗВП за АСВП: 30574443 від 26.10.2012 про стягнення з ОСОБА_4 на користь юридичних осіб та держави 1 628 060,57 грн. державним виконавцем 19.07.2013 було описано й арештовано автомобіль марки Volvo FH 12, 2000 року випуску, синього кольору, шасі/кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.55-56).

В подальшому на електронних торгах 04.09.2015 ОСОБА_5 придбав колісний транспортний засіб - Volvo FH 12, 2000 року випуску, синього кольору, шасі/кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1, який належав боржнику ОСОБА_4. Даний транспортний засіб було реалізовано за 150940,00 грн., з яких 143393,00 грн. надійшли на депозитний рахунок ВДВС. Вказані обставини підтверджуються змістом протоколу про проведення електронних торгів № 113378 від 04.09.2015 (а.с.3) та актом про проведення електронних торгів від 29.09.2015, складеного старшим державним виконавцем відділу ДВС Житомирського РУЮ ОСОБА_3 (а.с.4).

29.09.2015 розпорядженням державного виконавця грошові кошти отримані від реалізації автомобіля в сумі 129857 грн. 28 коп. у порядку ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» були перераховані ПАТ КБ «ПриватБанк» - стягувача за вище названим зведеним виконавчим провадженням, а також на відповідні рахунки - 12985 грн. 72 коп. виконавчого збору та 550 грн. витрат на проведення виконавчих дій (а.с.58).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обтяження державної виконавчої служби мало переважне право перед іншими кредиторами на звернення стягнення на предмет обтяження, оскільки вказане публічне обтяження (тип обтяження - арешт рухомого майна, об'єкт обтяження - все майно, записи 1-3) має вищий пріоритет над обтяженням, що виникло через укладання договору застави між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та ОСОБА_4 12.02.2007 №47 (зареєстроване як приватне обтяження, запис 4), що вбачається з копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17.08.2015 №47658710. Оскільки даний автомобіль з 04.10.2006 перебував у заставі ЗАТ КБ "Приватбанк" відповідно до умов договору застави № МІ-239-06 (а.с.52-54), тому кошти від його реалізації, отримані в процесі виконання зведеного виконавчого провадження, правомірно були перераховані ПАТ КБ "Приватбанк", як одному зі стягувачів за даним провадженням, а відтак підстав для задоволення позову немає.

Повністю погодитись із такими висновками суду неможливо, мотивуючи наступним.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами(право застави). Застава виникає в силу договору чи закону.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» рухоме майно може бути предметом декількох обтяжень, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло попереднє зареєстроване обтяження. Договір, на підставі якого виникло приватне обтяження, не може забороняти встановлення публічного обтяження.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.14 вищезгаданого Закону - якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Дійсно, обтяження щодо спірного автомобіля вчинене державною виконавчою службою відповідно до ст.37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» є публічним обтяженням.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.38 вищезгаданого Закону України, яка передбачає пріоритет публічного обтяження перед іншими, суд першої інстанції не врахував норми ч.2 ст.39 згаданого Закону, відповідно до якого зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Як вище зазначалось, щодо автомобіля Volvo FH 12, 2000 року випуску, синього кольору, шасі/кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 13.02.2007 на підставі договору застави між ЖФ КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_4 від 12.02.2007 зареєстровано обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с.75). Тобто, дане приватне обтяження передує публічному обтяженню державної виконавчої служби, яке вчинене 13.01.2012 року, а тому згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» є пріоритетним.

Висновки суду першої інстанції про те, що названий автомобіль з 04.10.2006 перебуває у заставі ЗАТ КБ «ПриватБанк» згідно договору застави автотранспорту, не підтверджується матеріалами справи.

З наявної у справі копії договору застави автотранспорту №МІ-239-06 від 04.10.2006 року (а.с.52-54) не вбачається, що автомобіль Volvo FH 12, 2000 року випуску, синього кольору, шасі/кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 був предметом застави за цим договором. Пункт 6 договору у якому наведений перелік транспортних засобів, яку передані у заставу /порядковий номер 3/, не містить повної інформації щодо спірного автомобіля як-то назва, рік випуску, а колір вказаний «білий», що не відповідає фактичним обставинам. Крім того, у п.9, який визначає вартість транспортних засобів, що є предметом застави, даний автомобіль не вказаний, як і у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.74). Наведене дозволяє дійти висновку, що спірний автомобіль не перебував у заставі ЗАТ КБ «ПриватБанк», а тому останній не мав переважного права перед заставодержателем ЖФ КБ «Західінкомбанк» на отримання коштів від реалізації цього автомобіля.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка І.І. про стягнення даних коштів з ВДВС, оскільки дії державного виконавця в частині перерахування коштів, отриманих від реалізації автомобіля на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк», не визнані неправомірними у встановленому законом порядку як і відповідне розпорядження старшого державного виконавця ОСОБА_3 від 29.09.2015 (а.с.58), яке є чинним і ніким не оскаржено. Кошти, які позивач просить стягнути з ВДВС, у останнього на рахунку відсутні, а позовні вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій державного виконавця, не заявлялись. За таких обставин у суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича до старшого державного виконавця Житомирського районного відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_3, ОСОБА_4 треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про зобов'язання вчинити дії відмовити з інших підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текс постанови складений: 22 травня 2018 року