Постанова № 74174265, 22.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/3834/17 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.

Категорія 27 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря Ковальської Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №279/3834/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М. в м.Коростені,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ПАТ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом обґрунтовуючи його тим, що відповідно до договору №б/н від 20.08.2013 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач зобов'язання згідно умов укладеного кредитного договору не виконував належним чином, у зв'язку з чим, станом на 31.08.2017 утворилась заборгованість у розмірі 40 266 грн, яка складається з 2970 грн 41 коп. заборгованість за кредитом; 31 512 грн 17 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3389 грн 80 коп. заборгованість по пені та комісії; 500 грн штраф (фіксована частина); 1893 грн 62 коп. штраф (процентна складова). Враховуючи вищенаведене, просило стягнути з відповідача 40 266 грн заборгованості.

Заочним рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 7 215 грн 08 коп. заборгованості та 1600 грн судових витрат. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 30.11.2014 по 30.09.2016 та штрафу - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду, скасувавши його в частині відмови у стягнення заборгованості з відсотків, пені, комісії та штрафів, ухваливши в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги банку в цій частині в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафів. Банк не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки згідно анкети-заяви відповідач власноручним підписом засвідчив, що ознайомлений та згодний із Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані в письмовому вигляді, а також виражає свою згоду, що ця заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування кредитною карткою, складають між сторонами договір про надання банківських послуг.

Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за кредитом, то в цій частині на предмет законності та обґрунтованості судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.08.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого, останній, отримав кредит в сумі 3 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Кредитний договір укладено шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, в якій ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом позичальника у заяві.

За нормами ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, підпис під якими не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Окрім того, у ст. 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У п.п. 2.1.1.2.1., 2.1.1.2.6. Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта / Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням яких клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг.

Карта може бути використана держателем для оплати товарів і послуг, отримання/внесення грошових коштів у банківських установах і через банкомати, з метою інших банківських операцій, передбачених Договором.

Відповідно положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

За п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентах за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; у разі невиконання зобов'язань за Договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісії.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. «Правил користування платіжною карткою» банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів на рік.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо упродовж цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_1 отримав кредитну картку та користувався нею, однак умови Договору не виконував належним чином.

З наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 20.08.2013 вбачається, що станом на 31.08.2017 утворилась заборгованість у розмірі 40 266 грн, яка складається з 2970 грн 41 коп. заборгованість за кредитом; 31 512 грн 17 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3389 грн 80 коп. заборгованість по пені та комісії; 500 грн штраф (фіксована частина); 1893 грн 62 коп. штраф (процентна складова).

Проведений позивачем розрахунок процентів за користування кредитом не відповідає умовам укладеного сторонами договору, а саме визначеної відсоткової ставки річних, у зв'язку з чим задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції обгрунтовано здійснив перерахунок заборгованості по процентам за користування кредитом та виходив з процентної ставки 30% на рік на суму залишку заборгованості, та дійшов до вірного висноку про стягнення заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 3 044 грн 67 коп.

Однак, суд першої інстанції не вірно встановив, що відповідач має нести відповідальність по сплаті пені в межах річного строку позовної давності, а саме з вересня 2016 року по 29 вересня 2017 року в сумі 1 200 грн з огляду на таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення неустойки, а тому суд першої інстанції безпідставно, без заяви сторони, застосував даний строк до цієї вимоги, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає зміні із збільшенням стягнутої заборгованості за пенею та комісією з 1200 грн до 3 389 грн 80 коп.

Зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що неустойка (пеня і штраф) нараховуються за одне і те ж порушення несвоєчасне виконання зобов'язань.

Окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості позивач нарахував також 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1893 грн 62 коп. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на наведене суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафів фіксованої частини (500 грн.) та процентної складової (1893 грн. 62 коп.), оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Відповідно до ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку із зміною рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі пропорційно до задоволених вимог в сумі 373 грн 76 коп. (9404 грн 88 коп. х 100 % : 40 266 грн = 23,36 %; 1600 грн. х 23,36 % :100% = 373 грн 76 коп.).

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 159 грн 01 коп. понесених судових витрат за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 березня 2018 року змінити в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та судового збору, збільшивши розмір заборгованості за кредитним договором з 7 215 грн 08 коп. до 9 404 грн 88 коп. та зменшивши розмір судового збору з 1600 грн до 373 грн 76 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 159 грн 01 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 22 травня 2018 року.

Головуючий

Судді