Постанова № 74173152, 17.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.

17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/648/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Макаренко Я.М.

суддів: Бартош Н.С. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р., головуючий суддя І інстанції Горшкова О.О., по справі № 820/648/18

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, яка полягає у неперерахуванні та невиплаті судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2018 року з розрахунку посадового окладу 37230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) гривень, протиправною

-зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області з 01 січня 2018 року перерахувати та виплачувати судді Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 37230 (тридцять сім тисяч двісті тридцять) гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р. в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне дослідження доказів у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що його право на суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу 37230 встановлено Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В порядку, визначеному ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 02.01.2002 року по теперішній час працює на посаді судді в Московському районному суді м. Харкова.

Інформація щодо проходження суддею ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінюванні від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до суду не надходила, що підтверджується довідкою Московського районного суду м. Харкова від 05.01.2018 року № 02-19/3/2018.

Згідно розрахункового листа за січень 2018 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу судді місцевого суду 16000, 00грн..

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16 000, 00 грн., відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 02.01.2002 року працює на посаді судді Московського районного суду м. Харкова.

За виконання професійних обов'язків позивачу виплачується суддівська винагорода, яка з 01 січня 2018 року нараховується з розрахунку посадового окладу 16000 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пунктів 22, 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 кваліфікаційне оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді) не проходив, а тому за приписами зазначених норм, суддівська винагорода повинна йому нараховуватись відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ

Відповідно до с. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ , посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

За змістом зазначеної норми, її приписами визначено кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, разом з цим не встановлено розмір мінімальної заробітної плати, необхідний для його обчислення.

Отже, приписи ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ підлягають застосуванню в сукупності з нормою закону, якою законодавець встановлює розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить з 01 січня 3723 грн.

Між тим, пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, в тому числі й суддів, при цьому, чітко встановив, що до внесення відповідних змін до законів України, для визначення посадових окладів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600 грн.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі № 818/975/17, а тому відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів враховує її висновки щодо застосування норм права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування та виплата суддівської винагороди, відповідно до вимог чинного законодавства, повинна здійснюватись з розрахунку посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, із застосуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600 грн.

Так, з матеріалів справи встановлено, що саме такий розрахунок суддівської винагороди здійснюється ОСОБА_1

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, оскільки здійснивши виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 16 000, 00 грн., відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо порушення гарантій суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки вищезазначеним правовим врегулюванням законодавець не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше, що кореспондується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.04.2018 року по справі № 818/975/17.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, що наявна різниця у статусі між особами, що пройшли оцінювання та тими, що його не пройшли, з урахуванням відсутності їх вини у цьому, та її наслідки, які знаходять своє відображення у тому числі і в розмірі суддівської винагороди, є дискримінацією, оскільки метою проведення кваліфікаційного оцінювання є виявлення та заохочення суддів, які змогли підтвердити достатній рівень знань, відповідність займаній посаді та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя, а тому позивач не позбавлений права на отримання суддівської винагороди в розмірі, встановленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та має можливість його реалізувати після проходження оцінювання та підтвердження своєї відповідності займаній посаді.

Доводи позивача щодо порушення статті 130 Конституції України, відповідно до якої розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, також є є безпідставним, оскільки відповідно до приписів зазначеної статті саме розмір суддівської винагороди встановлений Законом «Про судоустрій і статус суддів», між тим цей розмір встановлений в обчисленні кількістю мінімальних заробітних плат, яка в свою чергу встановлюється іншим законом.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Сук проти України», «Кечко проти України», колегія суддів зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини в зазначених справах грунтувалися на тому, що Законами України Про Державний бюджет України на відповідний рік не було передбачено видатків для виплат, на які мали право заявники. При цьому, Суд дійшов висновку, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання своїх зобов'язань. Між тим, в даній справі, відповідно до норм чинного законодавства, позивач не має права на нарахування суддівскої нагороди, в оспорюваному розмірі, а тому у державного органу відсутнє зобов'язання щодо її виплати.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2018р.по справі № 820/648/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 22.05.2018.