Постанова № 74172990, 17.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/834/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2017р. (суддя Мар'єнко Л.М.; м. Харків; повний текст складено 04.01.18) по справі № 820/834/17

за позовом Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "ВОДА", в якому просив суд: стягнути з відповідача різницю у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам в сумі 103055.15 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 замінено позивача по справі з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова на Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "ВОДА" про стягнення заборгованості у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам в сумі 103055.15 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті спірного рішення, норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що працівники: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 раніше працювали та заробили науковий стаж на Комунальному підприємстві "Спеціалізоване проектно-конструкторське бюро автоматизованих систем управління водопостачання" правонаступником якого є КП "ВТП "Вода". Вказані працівники працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії згідно Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", у зв'язку з чим, відповідач має обов'язок відшкодовувати різницю між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (далі - КП "ВТП "Вода") зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку Шевченківському об’єднаному управління Пенсійного фонду України м. Харкова як платник страхових внесків (страхувальником) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно довідки №12-к, виданої КП “ВТП “Вода”, ОСОБА_1, останній у період з 01.12.2004 по 31.07.2009 працював в КП “ВТП “Вода” на посадах головного інженера підприємства, генерального директора, заступника генерального директора по науково-технічному напрямку (а.с.157).

Відповідно до довідки від 6.02.2002 №01-1/19, виданої ТВО “Харківкомунпромвод” ОСОБА_3 дійсно працював в Спеціальному проектно-конструкторському бюро автоматичних систем водопостачання з 1979 року начальником науково-дослідного відділу, з 1989 року – директором ОСОБА_10 (а.с. 158).

Згідно довідки КП “СПКБ АСУВ” від 28.11.2009, ОСОБА_2 працював на посаді головного інженера КП “СПКБ АСУВ” відповідно до групи спеціальностей з якої присуджено йому науковий ступінь (диплом кандидата технічних наук від 24.08.1978 № 016598) (а.с.159)

Згідно довідки від 06.02.2006 №144/36, виданої КП ВТП “Вода”, ОСОБА_5 з 01.12.2004 року працює по контракту у КП ВТП “Вода” за переводом з ТВО “Харківкомунпромвод” у науковому відділі нових розробок та патентоведення на посаді начальника відділу (а.с. 160).

Відповідно до довідки від 30.08.2002 №714, виданої ТВО “Харківкомунпромвод”, ОСОБА_6 дійсно працювала в Спеціальному проектно-конструкторському бюро автоматичних систем водопостачання ТВО “Харківкомунпромвод” на посадах провідного інженера відділу науково-технічної інформації і стандартизації з 01.05.1984 р.; завідуючої відділу науково-технічної інформації і стандартизації з 01.09.1987 по 28.09.1998 (а.с.161).

Згідно довідки №136, виданої КП ОСОБА_10, ОСОБА_9 працювала з 01.09.1982 по 28.09.1998 в ОСОБА_10 у відділі автоматизованих систем управління підприємствами на посадах провідного конструктора відділу №30, завідуюча сектором відділу №30. У ОСОБА_10 займалась науково-технічною діяльністю більше 70 %, відділ №30 займався науково-технічною діяльністю більше 70 % (а.с.162).

Згідно довідки № 1504/12, виданої КП “ВТП “Вода”, ОСОБА_4 дійсно працював в ОСОБА_10 ТВО "Харківкомунпромвод" у відділі 30 на посаді завідуючого сектором програмування з 13.11.1989 по 30.08.1991 Науковий відділ, у якому працював ОСОБА_4 є структурним підрозділом ОСОБА_10 та займався науково-технічною діяльністю (а.с.163).

Як вбачається з матеріалів, вказаним пенсіонерам призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.

Позивачем у встановленому порядку направлено відповідачу повідомлення про суму витрат на фінансування ризниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, через те, що КП ВТП “Вода” не сплатило кошти, призначені на покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, за відповідачем рахується заборгованість за період з лютого 2016 року по грудень 2016 року у загальному розмірі 103055,15 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не відноситься до визначеного законодавством кола суб'єктів, на яких покладено обов'язок щодо відшкодування витрат з фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створення умови для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку, визначає Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення заборгованості).

Відповідно до положень ст.37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 26.11.2015 №848-VІІІ держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.

Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", після досягнення чоловіками 62 років за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися до 31 грудня 1952 року включно; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року до 31 грудня 1953 року включно; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року до 31 грудня 1954 року включно; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року до 31 грудня 1955 року включно.

Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 35 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Отже, зі змісту зазначених норм випливає, що за правилами ч. 4 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 26.11.2015 р. № 848-VIII, який набрав чинності 16.01.2016 року фінансується різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону. Однак, пенсії, витрати на виплату яких позивач просить стягнути з відповідача призначені відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 року №1977-ХІІ, який втратив чинність 16.01.2016 року.

Відповідно до положень п.5 Розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 26.11.2015 р. № 848-VIII, до 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної згідно з цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 затверджено "Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи" (далі - Порядок), дія якої не скасована.

Згідно п.2 Порядку, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50% різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій і вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій і закладів.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації незалежно від форми власності і фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Таким чином, для осіб, які мають стаж роботи на кількох підприємствах, фінансування різниці у розмірі пенсії повинно здійснюватись пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств.

У разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника (п. 4 Порядку.)

Відповідно до п. 5 Порядку, розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_11 працювали в ТВО “Харківкомунпромвод”.

Також судом встановлено, що ОСОБА_10, на якому отримали стаж роботи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 існувало як структурний підрозділ іншого підприємства, а саме КП ТВО “Харківкомунпромвод”, що підтверджується рішенням Харківської міської ради від 24.12.2003 №281/03 в додатку 4 якого зазначено, що ТВО “Харківкомунпромвод” є єдиним технологічним виробничо-господарським комплексом водопровідних споруд по виробництву, транспортуванню, розподілу і реалізації води споживачам системи групового постачання м. Харкова і Харківської області.

В об'єднанні створено спеціальне проектно-конструкторське бюро АСУ водопостачанням міст України (ОСОБА_10), наукові кадри і фахівці якого понад 20 років займаються розробкою та впровадженням АСУ в містах України та СНД. ОСОБА_10 є головною організацією по розробці та впровадженню АСУ водопостачанням міст України.

Рішенням Харківської міської ради від 14.04.2004 р. № 36/04 “Щодо прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Харкова цілісного (майнового комплексу ТВО “Харківкомунпромвод” визначено, що ОСОБА_10 є структурним підрозділом ТВО “Харківкомунпромвод”.

Проте, рішенням Харківської міської ради від 23.06.2004 №82/04, структурний підрозділ ОСОБА_10 ТВО “Харківкомунпромвод” було виділено та прийнято до комунальної власності м. Харкова.

У листопаді 2004 року на його базі було створено нове Комунальне підприємство “СПКБ АСУВ”, що підтверджується копією статуту КП “СПКБ АСУВ”, дата реєстрації - 09.11.2004.

Відповідно до рішення Харківської міської ради “Про реорганізацію комунальних підприємств” від 10.09.2008 № 247/08 КП “СПКБ АСУВ” приєднано до КП “ВТП “ВОДА”.

Водночас, ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.02.2013 по справі № Б-48/88-10, яка набрала законної сили 10.02.2013, затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу - КП "ТВО "Харківкомунпромвод", яке зареєстроване 02.11.2004 року виконавчим комітетом Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул. Червоножовтнева, б.90.

Таким чином, КП “ВТП “Вода” не є правонаступником ТВО “Харківкомунпромвод”, а тому у відповідача відсутній обов'язок по відшкодуванню різниці у розмірі пенсії наукових працівників, які здобули науковий стаж на ТВО “Харківкомунпромвод”.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем в ході судового розгляду справи не надано а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції доказів здійснення розрахунку різниці у розмірі пенсії пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи вищезазначених працівників, які набули науковий стаж роботи на кількох підприємствах, у відповідності до п. 3 Порядку, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано різницю у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам в сумі 103055.15 грн., яку Управління просить стягнути з КП “ВТП “Вода”.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі виплаченої пенсії науковим працівникам в сумі 103055.15 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2017 по справі № 820/834/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_12Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_13 ОСОБА_14 Повний текст постанови складено 22.05.2018.