Постанова № 74172954, 17.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6314/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Олійник А. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року (суддя Мороко А.С., повний текст складено 28.02.2018 року) по справі № 820/6314/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУМАНА ХАРКІВ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хумана Харків" (далі – ТОВ «Хумана Харків») звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.08.2017 року № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_1 від 23.08.2017 року.

ГУ ДФС (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів порушення судом норм матеріального права, а саме п.50.2 ст .50, ст. 187, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування зазначив, що у нього не виникло податкових зобов'язань, які не були б задекларовані або не сплачені, а тому притягнення до відповідальності за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що в спірний період позивач перебував на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у харківській області, є платником ПДВ, основними видами діяльності ТОВ "Хумана Харків" є: роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах.

Постачальник "Хумана пипл ту пипл Балтик" надало послуги позивачу за договором на послуги управління від 31.12.2015 року, у кількості 39,29 год., що підтверджується копією рахунку від 31.03.2017 року, копією звіту від 31.03.2017 року, копією акту виконаних робіт від 31.03.2017 року, випискою по рахунку з 01.02.2017 року до 30.04.2017 року.

У зв'язку з наведеним ТОВ "Хумана Харків" зареєструвало податкову накладну № 32 від 31.03.2017 року на суму 159303,06 грн, в тому числі ПДВ в розмірі 31860,61 грн.

Позивачем визначено суму податкового зобов’язання, вчасно зареєстровано податкову накладну та сплачено її до бюджету, проте в декларації зазначена сума ( вартість товару 159303,06 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 31861,00 грн.) відображена технічно в декларації з ПДВ за березень 2017 року в рядку 11.1 замість рядка 13.

Зазначена технічна помилка була допущена автоматично у зв’язку зі зміною від березня 2017 форми декларації з ПДВ на підставі наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 у редакції наказу від 23 лютого 2017р. (в попередній формі послуги від нерезидента зазначались в рядку 11).

ГУ ДФС у Харківській області проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року, ТОВ "Хумана Харків", за результатами якої складено акт № 9629/20-4012-13-19/37878962 від 10.08.2017 року (а.с. 14, 16).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 50.1 ст. 50, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту (рядок 17 декларації) та занижено суму податкових зобов'язань рядок 18 декларації на суму податку 31861 грн., відповідальність платника передбачена п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення- рішення № НОМЕР_1 від 23.08.2017 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 39826,25 грн (31861, 00 грн. – за основним зобов'язанням; 7965,25 грн – штрафні (фінансові) санкції).

Позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який подано 14.08.2017р., тобто в день отримання акту перевірки.

За наслідками оскарження в адміністративному порядку рішенням № 2693416/99-99-11-01-01-25 від 21.11.2017 спірне рішення залишено без змін, а скарга – без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно з п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що сума податкового зобов'язання 31 861, 00 грн. була самостійно визначена позивачем та сплачена, допущена при оформленні податкової декларації помилка ( в частині відображення зазначеної суми в рядку 11.1 замість 13) була самостійно виправлена позивачем 14.08.2017 року .

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла погоджується з висновком суду першої інстанції, що технічна помилка, а саме відображення податкового кредиту не в тому рядку декларації, не свідчить про неправильність формування податкових зобов’язань та податкового кредиту позивачем.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з аналізу статті вбачається, що накладення штрафу за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України можливе лише у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання чи суму зменшення бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що позивач самостійно правильно визначив суму податкового зобов’язання, притягнення його до відповідальності за п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є неправомірним.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при ухвалені рішення від 19.02.2018 року по даній справі суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 ,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 по справі № 820/6314/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.5 ст.328 КАС України .

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 22.05.2018 року