Постанова № 74172734, 23.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/35/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року, (суддя О.О. Кукоба) по справі № 816/35/18

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з просив:

- визнати протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач) щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 06.12.2017 №385 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017, з урахуванням проведених виплат, на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного року;

- зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили;

- допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає про хибний висновок суду, що пункт 9 - 1 Порядку № 1210 підлягає застосуванню виключно для перерахунку пенсій військовослужбовцям строкової служби, оскільки спростовується висновком семантико-текстуальної експертизи №101/17 складеного 26 грудня 2017 року; наявність дискримінації в пенсійному забезпеченні учасників у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини вихідний № 1-185/18-87 від 24 січня 2018 року

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. В обґрунтування зазначив, що предметом спору є відмова в перерахунку розміру пенсії відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року за № 851. а не визначення дискримінаційних ознак в пенсійному забезпеченні учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, а рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки ґрунтується на засадах верховенства права, відтак підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), перебуває на обліку у КОУПФ та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 14).

05.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017 року на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с. 9).

06.12.2017 року відповідачем прийнято рішення №385, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, у зв'язку з прийманням участі у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС після проходження дійсної строкової служби. (а.с. 10).

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення пенсійного органу є законним та обґрунтованим, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а тому не має права на перерахунок пенсії підставі ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII ( в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 - застосовується з 1 жовтня 2017 року) пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок № 1210).

Відповідно до п. 9 -1 Порядку № 1210 (який доповнено Постановою Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року та застосовується з 1 жовтня 2017 року) за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою .

Відповідно до п. 1 Порядку № 1210 ( в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Судом першої інстанції вірно встановлено та визнається позивачем, що ОСОБА_1 проходив дійсну строкову службу у Радянській Армії у період з 27.10.1980 по 28.02.1983, що підтверджено копією військового квитка серії ВФ №079296 (а.с. 30-31)

В період з 17.05.1986р. по 07.06.1986р. під час проходження служби органах МВС на посадах сержантського складу, та перебуваючи у службовому відрядженні у зоні Чорнобильської АЕС з виконання спецзавдання МВС УРСР, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією архівної довідки УМВС України в Полтавській області від 28.09.2005 №3/Р-207, трудовою книжкою позивача, випискою з наказу начальника Управління внутрішніх справ виконкому Полтавської обласної Ради Народних депутатів від 16.06.1986 №67 л/с /а.с. 33,34, 36/.

Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу в армії.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача права на обчислення його пенсії на підставі п. 9-1 Порядку № 1210 з 01 жовтня 2017 року є помилковими, тому як зазначеною нормою визначено механізм обчислення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Судом першої інстанції здійснено порівняльний аналіз законодавства, а саме ч.3 ст.59 Закону № 796-XII та вірно встановлено, що в редакції до 01.10.2017р. зазначеною нормою права було визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії к п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме- особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної стокової служби.

Внаслідок внесених змін, з 01.10.2017р. ч.3 ст.59 Закону 796 викладена в новій редакції, якою, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже зазначеними змінами було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї .

Проте незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно до примітки до ст. 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Отже, зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Водночас, статтею 59 названого Закону врегульовано порядок пенсійного забезпечення виключно військовослужбовців. При цьому для отримання пенсії на підставі ч.3 ст. 59 Закону №796-ХІІ особі необхідно відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаного.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, статтею 59 Закону № 796-XII не врегульовані питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначено право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

За змістом п. 9-1 Порядку № 1210 є ідентичним змісту ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

При цьому, механізм виплати пенсії, право на які встановлено ст. 54 Закону № 796-XII визначено п. 9 Порядку № 1210.

Таким чином, доводи позивача, що він має право на обчислення пенсії за ст. 54 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі п. 9-1 Порядку № 1210, а приписи ч. 3 ст. 59 не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору про перерахунок його пенсії на підставі зазначеного пункту Порядку, є безпідставними.

Таким чином, враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не має права на перерахунок пенсії підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірної відмови Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області здійснити позивачу зазначений перерахунок пенсії.

Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції висновків семантико-текстуальної експертизи від 26.12.2017р. № 101/17, складеного ТОВ " Експертно-правова консалтингова компанія "Юрекс", колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду.

Судом першої інстанції досліджувався зазначений висновок та встановлено, що правова оцінка надавалася фрагменту тексту документу під назвою " Зміни що вносяться до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. № 851: 9-1 за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою..".

Колегія суддів зазначає, що даний висновок не містить знань у сфері юридичної лінгвістики, які розкривають взаємозв'язок мови і права, оцінка фрагменту тексту, без дослідження системного аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини у взаємозв'язку не свідчить про інше тлумачення законодавства, а отже судом правомірно відхилено зазначений висновок.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо дискримінації та порушення принципів співмірності і справедливості щодо відшкодування державою шкоди, завданої здоров'ю учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в залежності від їхнього правового статусу під час виконання цих робіт, з наступних підстав.

В якості підтвердження наявності дискримінації в пенсійному забезпеченні учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач посилається на подання Уповноваженого ВРУ з прав людини від 24.01.2018р. направленим Прем'єр Міністру України.

Відповідно до ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Відповідно до ст.85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України, окрім іншого, належить прийняття законів.

Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.

В Україні єдиним органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України.(ст.ст.1,8 Закону України " Про Конституційний Суд України")

Колегія суддів зазначає, що наявне подання Уповноваженого до Прем'єр Міністра України спрямоване на необхідність перегляду методики та підходів обчислення пенсій учасника ліквідації наслідків аварії на Чоронобильській АЕС, та не свідчить про наявність дискримінаційних ознак у нормах Закону.

Крім того, судом враховано, що норми закону, які регулюють спірні правовідносини не скасовані , не визнані неконституційними , а тому правомірно застосовані судом.

Порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій І, 2, 3, 4 , відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ. Закон № 796-ХІІ диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії, до якої вони належать, право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону № 796-ХІІ як до внесення змін до цієї норми, так і після цього позивач не мав, а отже колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність ознак дискримінації в рішенні відповідача.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Карсон проти Сполученого Королівства» від 16.03..2010 року, «Бьорден проти Сполученого Королівства» від 29.04.2008 року, «Гаші проти Хорватії», «Москаль проти Польші», Пінкова та Пінк проти чеської Республіки», з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 69-71 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» «державні органи мотивували скасування рішення 1992 року тим, що його було прийнято помилково, без урахування попередньої обіцянки про виділення цієї ж землі третім особам. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

Таким чином, висновки Європейського суду з прав людини стосуються рішень державних органів про скасування рішення 1992 року, за яким у заявника виникло право користування земельною ділянкою, що призвело до порушення майнових прав заявника.

В даних правовідносинах відсутні обставини для застосування зазначених висновків Європейського суду з прав людини, оскільки державним органом, відповідачем, не було допущено помилку, скасовано попереднє рішення або норму закону, за якою позивач набув права на певний розмір пенсії.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Щокін проти України», колегія суддів зазначає, що висновки Європейського суду з прав людини в зазначеній справі грунтувалися на тому, що існувало дві норми національного законодавства, які по різному врегульовували ставки податку, які підлягали сплаті заявником.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ однозначно врегульовує право осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали інвалідами, на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а п. 9-1 Порядку № 1210 визначено механізм такого обчислення. Таким чином, зазначені правові положення належним чином узгоджуються та не надають передумов для неоднозначного тлумачення прав позивача, а тому відсутні обставини для застосування практики Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України».

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 292, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 по справі № 816/35/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Л.В. Курило О.В. Присяжнюк