Постанова № 74172692, 16.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/360/18

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Джабурія О.В.,судді -Вербицької Н.В.при секретарі -Величко А.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Обслуговуючого кооперативу «Кадор-Оазис» про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Кадор-Оазис» (надалі - відповідач) про стягнення сум штрафів у загальному розмірі 6783,00 грн..

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України внаслідок пропуску позивачем строку звернення до суду та неподання клопотання про поновлення такого строку.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить спірну ухвалу скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення позивача, як суб'єкта владних повноважень, до адміністративного суду з позовом про стягнення сум штрафів за порушення законодавства про рекламу, нарахованих рішеннями №20 від 23.06.2017 року та №42 від 23.08.2017 року, здійснено з порушенням як тримісячного строку для звернення, визначеного новою редакцією КАС України у ст.122, так і шестимісячного строку для звернення, який був визначений попередньою редакцією КАС України у ст.99. При цьому, з тексту оскарженої ухвали суду першої інстанції чітко не вбачається, який же саме строк звернення до суду був застосований судом першої інстанції до спірних правовідносин.

Частиною 2 ст.99 КАС України в редакції, яка була чинна до 15.12.2017 року, було передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Частина 2 ст.122 КАС України, в редакції, яка діє з 15.12.2017 року, визначає, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.

При визначенні тривалості строку звернення до суду, який підлягає застосуванню у даній справі, слід виходити з вимог статті 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Тому тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду повинні визначатися за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.

Відтак, строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно, тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, який був визначений ч.2 ст.99 КАС України в редакції, яка була чинна до 15.12.2017 року.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем був порушений шестимісячний строк звернення до суду, який суд першої інстанції розраховував від дат винесення рішень про застосування штрафів №20 від 23.06.2017 року та №42 від 23.08.2017 року, оскільки право позивача на звернення до суду про примусове стягнення сум за цими рішеннями могло виникнути лише у разі їх невиконання відповідачем у добровільному порядку.

Нормативно-правові акти, які врегульовують підстави та порядок притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за порушення законодавства про рекламу, зокрема, Закон України «Про рекламу» та Порядок про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 року, не встановлюють конкретного строку, протягом якого порушник в добровільному порядку має виконати рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу.

Господарський кодекс України також не визначає строків для добровільної сплати суб'єктами господарювання адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу, до якої відноситься і штраф за порушення законодавства про рекламу.

Однак слід враховувати, положення пунктів 18 та 19 вищевказаного Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, які передбачають відправлення порушнику примірнику рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу у 10-денний строк, а також право особи оскаржити таке рішення в установленому порядку.

При цьому, частиною 5 ст.99 КАС України в редакції, яка була чинна до 15.12.2017 року, було передбачено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

А згідно п.7 ч.3 ст.108 КАС України в редакції, яка була чинна до 15.12.2017 року, позовна заява із вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, повертається, якщо вона подана суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого частиною п'ятою статті 99 цього Кодексу.

Пунктом 20 вищевказаного Порядку про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача сум штрафів, визначених рішеннями №20 від 23.06.2017 року та №42 від 23.08.2017 року, не виникло у позивача в день винесення цих рішень, оскільки ці рішення повинні були бути направлені відповідачу у 10-денний термін з дня їх винесення, та могли бути добровільно виконані відповідачем або оскаржені до суду у місячний термін з дня їх отримання, а право позивача на звернення з вимогами про стягнення цих сум штрафів могло виникнути не раніше, ніж через місяць з дати отримання відповідачем рішень позивача про нарахування таких штрафів.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що перебіг строку звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача сум штрафів, визначених рішеннями №20 від 23.06.2017 року та №42 від 23.08.2017 року, слід розраховувати з дня винесення цих рішень, і тому подання цього позову до суду 29 січня 2018р. відбулось з порушенням такого строку, колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо дотримання строків звернення до суду призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду першої інстанції від 12.03.2018 року підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.315, ст.320, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23 травня 2018 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.