Постанова № 74172662, 16.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5878/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Осіпова М.Ю.,

за участю представника позивача Ягоднікова С.Ю.,

відповідача Ковальчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "100 шин+" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "100 шин+" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И Л А :

14.11.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "100 шин+" звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 № 500030/2017/000036/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500030/2017/00294, посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не спростував контрактну ціну товару та не надав будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного ТОВ "100 шин+" розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Відповідач заперечував проти позову та зазначав, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. У зв'язку з викладеним, у відповідності до вимог ч.3 ст.53 МК України, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. Відповідач відмовив у наданні додаткових документів, тому митний орган обґрунтовано визначив митну вартість товару за резервним методом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки тим розбіжностям у документах, що стали підставою для запиту митницею додаткових документів та винесення оскаржуваного рішення. На спростування доводів митниці у рішенні про коригування митної вартості апелянт зазначає, що відсутність у митної декларації країни відправлення реквізитів зовнішньоекономічного контракту або інвойсу, не впливає на числові значенні складових митної вартості, оскільки вказаний документ не є основним при розмитненні товару. Зазначення в експортній декларації (28.08.2017) номеру коносаменту, який виданий 01.09.2017, також не впливає на числові значення складових митної вартості товару та не свідчить про її фіктивність. Відсутність в рахунку на перевезення від 19.09.2017 підпису та печатки посадової особи не свідчить про наявність розбіжностей в поданих документах, оскільки до митного оформлення підприємством надано довідку про транспортні витрати від 11.10.2017 року. Посилання митного органу на відсутність у банківських документах про попередню оплату товару підпису та печатки банку спростовується наявністю на платіжних документах від 21.08.2017 та 12.10.2017 електронного цифрового підпису. Доводи митного органу щодо відсутності у контракті, інвойсі, пакувальному листі, калькуляції тощо інформації щодо включення вартості пакування до митної вартості товару, що робить неможливим перевірку числового значення заявленої митної вартості, зроблені без урахування умов поставки даного товару - FOB правил Інкотермс 2010, відповідно до яких продавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок пакування товару. Апелянт зазначає, що оскільки вартість пакування включена до ціни товару, відсутні підстави для витребування від позивача розрахунку витрат на пакування, як складової митної вартості товару.

Також апелянт вважає незаконними висновки суду про правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару за наявністю розмитнення позивачем ідентичного товару у травні-серпні 2017 року від того ж самого постачальника на тих самих умовах. Неврахування судом інформації щодо ціни ідентичного товару, яка зазначена у поданих позивачем деклараціях та майже співпадає з ціною, зазначеної при розмитненні товару, що є предметом дослідження у даній справі, призвело до невірного вирішення справи.

Одеська митниця ДФС подала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін в зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

11.11.2016 року між ТОВ "100 ШИН+" (покупець) та "SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD", Китай (CN) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100T-SAI, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує сталеві диски в асортименті, виробник: "SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD", у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсі, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана в інвойсі. Сума контракту визначається згідно інвойсу, умови поставки визначаються на умовах FOB(Qingdao) Інкотермс 2010.

На підставі проформи №UA20170703 від 03.07.2017, відповідно до умов договору ТОВ "100 ШИН+" здійснило 100% попередню оплату, що підтверджується платіжними дорученнями б/н від 21.08.2017 та від 12.10.2017.

Згідно інвойсу № UА20170703 від 28.08.2017 року загальна кількість товару складає 544 штуки, загальною вартістю 20 832,00 доларів США.

Для здійснення митного оформлення товару 19.10.2017 року позивачем подана до Одеської митниці ДФС електронна вантажна митна декларація № UА 500030/2017/016034, відповідно до якої митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору, на рівні 0,9823 доларів США за 1 кг. нетто, на підтвердження якої подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.11.2017 року № 100T-SAI та додаткову угоду до нього від 25.02.2017 № 1, рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2017 № UA20170703, копія митної декларації країни відправлення 425820170000799721 від 03.09.2017 року та інші товарно-супровідні документи.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме:

- у копії митної декларації країни відправлення від 28.08.2017 № 425820170000781905 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється,

- у копії митної декларації країни відправлення від 28.08.2017 № 425820170000781905 зазначені реквізити коносаменту, який був виданий 01.09.2017, тобто на момент оформлення зазначеної митної декларації коносаменту ще не існувало,

- на поданому рахунку на перевезення від 09.10.2017 № UAIM 0293566 відсутній підпис та печатка посадової особи,

- у наданих до митного оформлення банківський платіжних документах відсутні підпис та печатка посадових осіб банку,

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, калькуляції тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що були фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити визначення митної вартості самих товарів.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також інші документи за власним бажанням декларанта.

20.10.2017 р. на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем надані наступні документи: лист пояснення, переклад митної декларації країни відправлення № 425820170000781905 від 28.08.2017, ВМД, та повідомлено про неможливість надання інших документів в зв'язку з їх відсутністю.

За результатами опрацювання поданої ВМД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UА500030/2017/00294 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 року № UА 500030/2017/000036/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3.7714 долари США за 1 кг. нетто.

Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач 23.10.2017р. подав до митниці нову ВМД № UА500030/2017/016241, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з надання позивачем до розмитнення товару документів, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вимагаючи від декларанта відомості про розмір понесених витрат на пакування, митний орган вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, мають бути включені до митної вартості товару.

Судова колегія погоджується з апелянтом, що за умовами поставки та змістом пред'явлених до декларування документів вартість пакування товару не є витратною.

Відповідно до розділу А умов FОВ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, до обов'язків продавця входить надання товару у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі тощо), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Згідно розділу 6 зовнішньоекономічного контракту прийом-здача товару проводиться на складі в м.Одесі, Україна.

Розділом 7 контракту передбачено стандартне пакування товару: палети.

Пакування товару у палети також визначено у рахунку-проформі (проформа-інвойс) UA20170703 від 03.07.2017, інвойсі (комерційний інвойс) UA20170703 від 28.08.2017 (а.с.19,22).

Аналізуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що митним органом не враховані умови поставки товару відповідно до правил Інкотермс та умови контракту, а також надані до митного оформлення документи, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця та його вартість входить до ціни товару. Як наслідок, вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням не є складовою митної вартості товару та не впливає на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також необґрунтованими є доводи митного органу, що відсутність у копії митної декларації країни відправлення від 28.08.2017 № 425820170000781905 реквізитів зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється.

Судова колегія зазначає, що експортна митна декларація не є джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки цей документ не передбачений переліком документів, визначеним статтею 53 МК України, що підтверджують митну вартість товару. Крім того, експортна митна декларація містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування, кількість та ціну товару, номер контейнеру, які співпадають з даними, зазначеними в інших документах, поданих до митного оформлення. Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо неможливості ідентифікувати митну декларацію з конкретною поставкою.

Неспроможними є доводи митного органу, що зазначення у митній декларації країни відправлення від 28.08.2017 № 425820170000781905 реквізитів коносаменту, який був виданий 01.09.2017, свідчить про відсутність коносаменту на момент оформлення зазначеної митної декларації.

Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що вказані обставини також не впливають на числові значення складових митної вартості товару та не свідчать про її фіктивність. Доводи апелянта, що в графі декларації "номер букингу" зазначений номер бронювання місця на судні, який зазвичай співпадає з номером коносаменту, підтверджується листом відправника від 21.10.2017 року (а.с.42).

Судова колегія також погоджується з висновками апелянта, що відсутність в рахунку на перевезення від 09.10.2017 підпису та печатки посадової особи перевізника - не свідчить про наявність розбіжностей в поданих документах, оскільки до митного оформлення підприємством надано довідку про транспортні витрати від 11.10.2017 року (а.с.43).

Посилання митного органу на відсутність у банківських документах про попередню оплату товару підпису та печатки банку спростовується наявністю на платіжних документах від 21.08.2017 та 12.10.2017 електронного цифрового підпису банку, що є достатнім для підтвердження факту сплати грошових коштів (а.с.20-21).

Стосовно доводів відповідача про те, що причиною для витребування митним органом додаткових документів від декларанта стало спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, колегія суддів зазначає наступне.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

Аналізуючи викладені обставини в сукупності, судова колегія вважає, що позивач надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Натомість всупереч ч.2 ст.71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), ч.2 ст.77 КАС України (в редакції після 15.12.2017) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Крім того, оцінюючи рішення митниці про коригування митної вартості товарів, як незаконне та необґрунтоване, судова колегія також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст.57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень неможливості застосування другорядного методу за ціною договору щодо подібних або ідентичних товарів у рішенні про коригування митної вартості.

Апелянт зазначає, що 25.05.2017, 27.07.2017, 19.08.2017 Одеською митницею здійснене митне оформлення товару, який поставлений тим самим постачальником, до того самого покупця, на тих самих умовах, та зазначення ціни товару, яка майже не відрізняється від ціни, зазначеної у митної декларації від 19.10.2017 № UА 500030/2017/016034 (а.с.89-95). При цьому розмитнення товару відбулось за ціною договору.

У рішенні про коригування митної вартості товару митниця врахувала декларацію № UА125180/2017/611078 від 14.09.2017, копія якої витребувана в ході апеляційного розгляду. Дійсно, у вказаній декларації код товару відповідає з кодом товару, за яким позивач здійснив розмитнення товару - 8708309998 0, але іншої торгової марки: у вказаній декларації - Yiwu Partsу, у декларації позивача - Better, та за іншими умовами поставки: у зазначеній декларації - СРТ, у декларації позивача - FOB.

Наведене дає підстав для висновку, що митний орган, маючи можливість застосувати другорядний метод за ціною договору щодо подібних або ідентичних товарів, яка майже не відрізняється від ціни товару, яку декларує позивач у митній декларації від 19.10.2017, без наведення пояснень та проведення консультацій застосовує наступний другорядний метод - резервний, з врахуванням декларації від 14.09.2017, ціна товару у якій є значно вищою, ніж декларує позивач.

Аналіз наведених обставин дає додаткових підстав для висновку, що митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України, без достатніх підстав здійснив митне оформлення товарів за резервним методом обчислення митної вартості, в зв'язку з чим оскаржені позивачем рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митних декларацій незаконними, необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Посилання митного органу у запереченнях на позов та у відзиві на апеляцій скаргу щодо наявності кримінального розслідування, яке проводиться СВФР ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області за ч.3 ст.212 КК України, в ході якого встановлено, що службові особи ТОВ "100 шин" здійснюють реалізацію автомобільних шин та дисків за готівковий рахунок без відображення вказаних операцій в бухгалтерській та податковій звітності та вилучені кліше печаток певних нерезидентів, жодним чином не підтверджують правомірність висновків митного органу в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару або невірність декларування позивачем товару, оскільки вказані обставини стосуються іншого підприємства, а не позивача, печатки нерезидентів, що вилучені у ТОВ "100 шин", не містять назву фірми "SHANDONG ADD IMPORT AND EXPORT CO., LTD", яка є постачальником товару позивачу.

При цьому судова колегія враховує, що актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеного Одеською митницею 21.10.2017 при розмитненні товару, підтверджується факт поставки позивачу товару, якій відповідає відомостям, зазначеним у МД та спростовує сумніви відповідача щодо реальності угоди (а.с.83-84).

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував та взагалі не здійснив аналіз підстав для коригування митної вартості, які зазначені у рішенні від 21.10.2017 року № UА 500030/2017/000036/2, та доводів позивача на їх спростування, в зв'язку з чим прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постанова суду містить великий обсяг посилань на статті Митного кодексу України без надання мотивованої оцінки фактичним даним, що мають значення для вирішення справи, та доказам на їх підтвердження, як це передбачено ст.161 КАС України (в редакції до 15.12.2017).

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.317 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Згідно зі ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що загальний розмір судових витрат по справі у вигляді сплати судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 9 888,72 грн. (а.с.12-143) та апеляційної скарги 14 833,5 грн. (а.с.133) дорівнює 24 722,22 грн., ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "100 шин+" - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "100 шин+".

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21.10.2017 № 500030/2017/000036/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500030/2017/00294, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "100 шин +" (38012976) витрати на оплату судового збору в розмірі 24 722,22 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова складена та підписана колегією суддів 23 травня 2018 року.

Головуючий Н.В.Вербицька

Суддя О.В.Джабурія

Суддя К.В.Кравченко