Постанова № 74172639, 16.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/78/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДФС) про скасування податкових повідомлень рішень №25551-13 від 08 червня 2017 року, №25552-13 від 08 червня 2017 року та №161076-13 від 02 листопада 2017 року у повному обсязі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 червня 2017 року ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення №25551-13, №25552-13, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі відповідно 164,00 грн. та 171,96 грн..

Пізніше, 02 листопада 2017 року ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення №161076-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 27485,92 грн..

Винесення вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень Податкового Кодексу України та рішень органу місцевого самоврядування з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік є обґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до ст.265.1.1 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Положеннями ст.266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно до ст.266.5.1 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Так, на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28 грудня 2014 року Одеською міською радою прийнято рішення №6258-VI від 21 січня 2015 року «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким встановлено на території міста Одеса податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Вказаним рішенням був встановлений податок на 2015 рік для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 1 відсотку мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр об'єкта нежитлової нерухомості.

Рішенням Одеської міської ради № 428-VII від 16 березня 2016 року «Про внесення змін до Положення про податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року № 6258-VI» внесені зміни щодо ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки: для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб визначені у розмірі 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, а для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та житлової визначені у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Також, п.3 вказаного рішення №428-VII від 16 березня 2016 року було встановлено, що положення цього рішення застосовуються з 01 січня 2016 року, з чого можна зробити висновок, що ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на 2016 рік встановлено рішенням органа місцевого самоврядування, яке набрало законної сили 26 березня 2016 року (дата опублікування рішення).

Разом з тим, положеннями ст.4.1.9 ПК України передбачено, що одним із принципів оподаткування є стабільність, який полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що застосування контролюючим органом для визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік рішення Одеської міської ради №428-VII від 16 березня 2016 року є передчасним і протиправним, оскільки ставка відповідного податку на 2016 рік була встановлена пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а фактично вже під час тривання відповідного бюджетного періоду (2016 рік), що суперечить визначеним ст.4 ПК України принципам оподаткування.

Окрім іншого, п.2 рішення Одеської міської ради № 428-VII від 16 березня 2016 року було внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року № 6258-VI «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», шляхом виключення пункту 3 (яким було встановлено ставки податку на 2015 рік) цього рішення, що на думку колегії суддів унеможливлює застосування положень (в частині розміру ставок) рішення Одеської міської ради від 21 січня 2015 року № 6258-VI «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» в разі, коли ставки на 2016 рік, визначені рішенням Одеської міської ради №428-VII від 16 березня 2016 року не можуть бути застосовані в спірному оподатковуваному періоді.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Вказаними рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, колегія суддів дійшла висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу нараховані податкові зобов'язання за 2016 рік, у зв'язку з чим ці рішення підлягають скасуванню.

При цьому, висновки суду першої інстанції з приводу того, що з дослідженого рішення Одеської міської ради № 428-VII від 16 березня 2016 року не вбачається, що в 2016 році визначені нові ставки податку на майно, відмінного від земельної ділянки, та що внесені зміни здійснені саме на виконання Закону України № 909-VIII, а також що ставки податку у 2016 році якимось чином погіршують майновий стан позивача, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказаним рішенням №428-VII від 16 березня 2016 року було безпосередньо змінені ставки податку на 2016 рік, зокрема, в сторону підвищення ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб до 2% розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені рішення припустився порушень норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення.

Керуючись ст.308, 310, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення рішення №25551-13 від 08 червня 2017 року, №25552-13 від 08 червня 2017 року та №161076-13 від 02 листопада 2017 року у повному обсязі.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, 5, ЄДРПОУ 39398646) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 1344,00 грн. (одна тисяча триста сорок чотири).

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А. Г.Судді Зуєва Л.Є. Шевчук О.А.