Рішення № 74172298, 11.04.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9908/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.

при секретарі Луців К.І.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 міська рада

представник позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 пред’явила в суд позов до ОСОБА_2 міської ради, в якому просить ухвалити рішення про визнання за нею в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, площею 165,4 кв.м, який позначений на плані земельної ділянки під літерою «В-1» та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а.

В обгрунтування своїх вимог зазначала, що 17 лютого 2016 року померла її мати ОСОБА_5. 27 квітня 1996 року вона, позивач, одружилась з ОСОБА_6 та після укладення шлюбу змінила своє прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6.

Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно. При житті мати склала заповіт, згідно якого заповіла належний їй будинок №258 по вул. Брюховицькій в м Львові доньці ОСОБА_7, а належні їй грошові кошти – доньці ОСОБА_8.

Також покійній належав житловий будинок, площею 165,4 кв.м, який позначений на плані земельної ділянки під літерою «В-1» та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а).

Вищевказаний будинок мати давно фактично подарувала їй, ОСОБА_1, та після цього вона, позивач, за власні кошти завершила внутрішні та зовнішні упорядкувальні роботи та привела будинок в придатний для проживання стан.

На вказаний будинок не претендує жоден зі спадкоємців першої черги. Зокрема, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які проживали разом з покійною ОСОБА_5 на день її смерті, написали заяви про відмову від прийняття у спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 належного їй житлового будинку, площею 165,4 кв.м, який позначений на плані земельної ділянки під літерою «В-1» та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а).

Інші спадкоємці не зверталися в установленому порядку із заявами про прийняття у спадщину зазначеного майна.

Зазначений вище житловий будинок був побудований за наступних обставин.

Рішенням виконавчого комітету Рясненської сільської Ради народних депутатів від 21 березня 1988 року №36 було дозволено її, позивача, дідусеві – ОСОБА_11 добудувати кімнату і веранду до літньої кухні і переобладнати будівлю під житлове приміщення для внучки ОСОБА_7 та присвоїти номер 46-а по вул. Брюховицькій в с. Рясне Яворівського району Львівської області.

Покійний ОСОБА_11 за життя здійснив реконструкцію будинку за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а, однак передача вказаного будинку у власність ОСОБА_7 не відбулась. Згідно довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 06.09.2016 року інвентаризація та реєстрація об’єкта нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а не проводилася.

Після смерті дідуся ОСОБА_11 належне йому майно успадкувала його донька, а її, позивача ОСОБА_1, мати - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 1991 року, згідно якого вона успадкувала житловий будинок №258 по вул. Брюховицька в м. Львові.

Житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а) ОСОБА_5 успадкувала шляхом вступу в управління цим будинком у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), яким було передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він вступив в управління або володіння спадковим майном.

Вона, позивач, після смерті своєї матері ОСОБА_5О фактично успадкувала вищевказаний житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а) відповідно до положень ч.3ст 1268 ЦК України, так як на час смерті матері проживала разом з нею та не відмовлялась від прийняття спадщини, а навпаки, виявила бажання успадкувати вказаний будинок при цьому інші спадкоємці відмовились від успадкування цього будинку на її, позивача, користь.

У відповідності до приписів ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Раніше державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як «Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, «Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Покійна ОСОБА_5 фактично набула право власності на житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а), однак не отримала на нього відповідне свідоцтво про право на спадщину, що позбавляє її, позивача, реалізувати свої спадкові права шляхом звернення до нотаріальної контори, а тому вона, ОСОБА_1, змушена звернутись в суд.

В судове засідання, яке після оголошення перерви було призначено на 11 квітня 2018 року о 16.30 год., позивач ОСОБА_1, її представник ОСОБА_3 та представник ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_4 не з’явились, хоч про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, та представники учасників справи - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подали заяви, з яких убачається, що представник позивача позов підтримує і просить його задовольнити, представник відповідача у вирішенні спору покладається на розсуд суду з урахуванням норм чинного законодавства та вони просять проводити розгляд справи без їх участі.

У відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання 11 квітня 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_5), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, де крім неї, також є зареєстрованими: батько ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, сестра ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, сестра ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_13, 2121 жовтня ІНФОРМАЦІЯ_6, племінниця ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7. Раніше у вищевказаному будинку була також зареєстрована мати позивача – ОСОБА_5, яка померла 17 лютого 2016 року.

Після смерті матері позивача – ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне їй майно. При житті мати склала заповіт, згідно якого заповіла належний їй будинок №258 по вул. Брюховицькій в м Львові доньці ОСОБА_7, а належні їй грошові кошти – доньці ОСОБА_8.

Також покійній належав житловий будинок, площею 165,4 кв.м, який позначений на плані земельної ділянки під літерою «В-1» та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а).

Зазначений вище житловий будинок був побудований за наступних обставин.

Рішенням виконавчого комітету Рясненської сільської Ради народних депутатів Яворівського району Львівської області від 21 березня 1988 року №36 було дозволено ОСОБА_11 (дідусеві позивача по материній лінії) добудувати кімнату і веранду до літньої кухні і переобладнати будівлю під житлове приміщення для внучки ОСОБА_7 та присвоїти номер 46-а по вул. Брюховицькій в с. Рясне Яворівського району Львівської області.

Покійний ОСОБА_11 за життя здійснив реконструкцію будинку за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а, однак передача вказаного будинку у власність ОСОБА_7 не відбулась. Згідно довідки ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 06.09.2016 року інвентаризація та реєстрація об’єкта нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а не проводилася.

Після смерті ОСОБА_11 належне йому майно успадкувала його донька, а її, позивача ОСОБА_1, мати - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 грудня 1991 року, згідно якого вона успадкувала житловий будинок №258 по вул. Брюховицька в м. Львові.

Житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а) ОСОБА_5 успадкувала шляхом вступу в управління цим будинком у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), яким було передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він вступив в управління або володіння спадковим майном.

Вищевказаний будинок №258-а ОСОБА_5 при житті фактично подарувала своїй доньці - позивачу ОСОБА_1, яка після цього за власні кошти завершила внутрішні та зовнішні упорядкувальні роботи, привела будинок в придатний для проживання стан та фактично проживає в ньому з членами своєї сім’ї.

На вказаний будинок не претендує жоден зі спадкоємців першої черги. Зокрема, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які проживали разом з покійною ОСОБА_5 на день її смерті, написали заяви про відмову від прийняття у спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 належного їй житлового будинку, площею 165,4 кв.м, який позначений на плані земельної ділянки під літерою «В-1» та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а).

Заяви вищевказаних осіб містяться як в матеріалах спадкової справи №189/2016, що була заведена державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 (копія якої долучена до матеріалів справи), а також такі заяви подані на адресу суду і долучені до матеріалів

Інші спадкоємці не зверталися в установленому порядку із заявами про прийняття у спадщину зазначеного майна.

Позивач ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_5О фактично успадкувала вищевказаний житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а) відповідно до положень ч.3ст 1268 ЦК України, так як на час смерті матері проживала разом з нею та не відмовлялась від прийняття спадщини, а навпаки, виявила бажання успадкувати вказаний будинок при цьому інші спадкоємці відмовились від успадкування цього будинку на її, позивача, користь.

У відповідності до приписів ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Раніше державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як «Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, «Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, яка померла 17 лютого 2016 року, фактично набула право власності на житловий будинок за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька,258-а (колишня адреса: Львівська область, Яворівський район, с. Рясне, вул. Брюховицька,46-а), однак не отримала на нього відповідне свідоцтво про право на спадщину, що позбавляє її, позивача, реалізувати свої спадкові права шляхом звернення до нотаріальної контори.

Вищевказані обставини підтверджуються долученими до справи письмовими поясненнями представника позивача ОСОБА_3, письмовими доказами, копією спадкової справи №189/2016, що була заведена державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 та ці обставини ніким з учасників справи не оспорювались.

В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст. 321 ЦК України.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов‘язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Тому спадкування є однією з підстав виникнення права власності.

Згідно ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов‘язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. ст. 1222,1223 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За правилами ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В силу ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1220,, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування право власності на житловий будинок, загальною площею 165,4 кв.м, який позначений на плані земельної ділянки під літерою «В-1» та знаходиться за адресою: 79069, м. Львів, вул. Брюховицька,258-а.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Шевченківський районний суду м Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: 79069, м Львів, вул. Брюховицька,258, фактичне місце проживання: 79069, м Львів, вул. Брюховицька,258-а.

Відповідач: ОСОБА_2 міська рада, місцезнаходження: 79006 м. Львів, пл. Ринок,1.

Суддя ОСОБА_15