Постанова № 74172106, 18.05.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/556/18

1-кп/467/93/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

Головуючого судді Догарєвої І.О.,

при секретарі судових засідань Фесенко К.В.,

за участю прокурора Свінтковської В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників Ліпатова С.В., Коваля О.В.

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Арбузинка об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2017 рокуза №12016150120000957 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, не одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України;

В С Т А Н О В И В:

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває об'єднане кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обраного обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В клопотанні прокурор вказує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду від 19 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, термін якого неодноразово продовжувався. Вироком Южноукраїнського міського суду від 11 серпня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 311 КК України за сукупністю злочинів до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Запобіжний захід останньому, до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 01 лютого 2018 року вищезазначений вирок суду скасовано, призначено новий розгляд у суді першої інстанції. Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжено до 01 квітня 2018 року. Ухвалою Южноукраїнського міського суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016150120000957 повернуто прокурору. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжено до 18 травня 2018 року. 28 квітня 2018 року, обвинувальний акт, після усунення недоліків скеровано до Южноукраїнського міського суду. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 кримінальне провадження № 12016150120000957 відносно ОСОБА_2 направлено на розгляд до Арбузинського районного суду. Термін дії запобіжного заходу спливає 18 травня 2018 року.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_2 процесуальних обов'язків прокурор просив продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з наступних підстав.

Обґрунтовуючи необхідність продовження дії запобіжного заходу прокурор вказує, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, не працює, не має міцних соціальних зв'язків, мешкає в іншому населеному пункті.

Крім того прокурор вказує, що ОСОБА_2 на даний час є не судимою особою, проте він раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України не визнає.

На цій підставі прокурор вважає, що існують ризики, що залишаючись на свободі обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків і застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки в ході судового розгляду.

Захисник Ліпатов С.В. заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора вказав, що ОСОБА_2 вже тривалий час тримається під вартою, що має бути враховано судом при прийнятті рішення, крім того, прокурором не вмотивовано в клопотанні та не доведено наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, так як відсутні дані, які б вказували, що обвинувачений ухиляється від суду, або впливає на свідків. Прокурором не мотивовано, чому до обвинуваченого не можна застосувати більш м'який запобіжний захід. Вважав, що до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за зареєстрованим місцем проживання.

Захисник Коваль О.В. проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи, що згідно з положеннями ч.3 ст.315 КПК України суд має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, даний перелік є вичерпним і не передбачає прийняття судом рішення про продовження запобіжного заходу. Обвинувачений тримається під вартою тривалий час. Крім того, прокурором не вмотивовано в клопотанні та не надано доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурором не доведено наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень. Вважав, що прокурор неправомірно послався обґрунтовуючи клопотання на наявність у обвинуваченого погашених судимостей та невизнання ним своєї вини. Прокурором не мотивовано, чому до обвинуваченого не можна застосувати більш м'який запобіжний захід. Вважав, що до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за зареєстрованим місцем проживання, де він проживає разом з батьками.

Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечував з підстав, викладених захисниками.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисників, суд зробив наступний висновок.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування вважається продовженим.

Положення третього речення ч.3 ст.315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційним.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд уповноважений вирішувати питання щодо продовження раніше обраного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування у разі закінчення строку його дії та за умови наявності відповідного мотивованого клопотання, а також у випадку спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого відповідного запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Суд враховує, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду від 19 листопада 2016 року відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, термін якого неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 березня 2018 року на 60 днів, до 18 травня 2018 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються, зокрема, годинами, днями і місяцями. При обчисленні строку днями, строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

Таким чином, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного обвинуваченому ОСОБА_2 закінчується 18 травня 2018 року о 24-00 годині.

Ухвалюючи рішення про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею Южноукраїнського міського суду встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу суд враховує, що на розгляд суду надійшов обвинувальний акт з додатками відповідно до положень ч.4 ст.291 КПК України, при цьому на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений права приймати й надавати оцінку доказам, отриманим під час досудового розслідування даного кримінального провадження, що можуть свідчити про обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. Питання обґрунтованості підозри вирішене Южноукраїнським міським судом при обранні запобіжного заходу і в даному судовому засіданні підтверджується змістом обвинувального акту, затвердженого прокурором.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, при цьому обвинувачений не одружений, не має і не мав постійного місця роботи, тобто не має міцних соціальних зв'язків, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, докази судом не досліджувались, в тому числі не допитані свідки, отже існує ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків.

При цьому суд вважає слушними доводи сторони захисту про те, що прокурор безпідставно посилається на погашені судимості обвинуваченого та на невизнання ним вини у даному кримінальному провадженні як на доказ можливості повторного вчинення кримінального правопорушення, оскільки прокурором не враховано, що погашення чи зняття судимості означає припинення всіх її негативних правових наслідків, а посилання прокурора на невизнання вини особою суперечить положенням ч.1 ст.18 КПК України.

Оцінюючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, суд зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, а особисте зобов'язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.Розмір застави визначався ОСОБА_2 ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду від 19 листопада 2016 року.

Обвинувачений та захисники не надали жодного доказу на спростування існуючих ризиків та на підтвердження зміни обставин, які обумовили б можливість зміни раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

Щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд не приймає доводи захисту про можливість його застосування до обвинуваченого за зареєстрованим місцем проживання у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області де проживають його батьки, оскільки справа перебуває на розгляді суду, що територіально розташований в Арбузинському районі Миколаївської області, тобто в іншому регіоні і стороною захисту не доведено, що наявність батьків пенсійного віку забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Посилання сторони захисту на надмірну тривалість тримання під вартою обвинуваченого не може бути прийняте судом, як підстава для зміни запобіжного заходу, виходячи з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, які виправдовують відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Проте, суд враховує дану обставину при визначенні строку, на який продовжує запобіжний захід і у достатньо короткий час питання про доцільність такого запобіжного заходу знову стане предметом судового розгляду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає необхідним частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на 45 днів, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченого і саме обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, його поведінка, соціальні зв'язки, дають достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 177, 178, 314, 331, 369-372, 376, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, який обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.311 КК України- задовольнити частково.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області на сорок п'ять днів, до 01 липня 2018 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення.

Повний текст ухвали проголошено 22 травня 2018 року о 16-00 годині.

Суддя І.О.Догарєва