Постанова № 74172094, 08.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 454/631/17 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.

Провадження № 22-ц/783/6710/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Ванівського О.М., Левика Я.А.

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області у складі судді Веремчук О.А. від 26 червня 2017 року у справі за позовомОСОБА_2 до ПАТ "Укртелеком" Львівська філія, третя особа Сокальський районний військовий комісаріат про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укртелеком» Львівської філії про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та поновлення строку звернення до суду.

Оскаржуваним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2017 року в позові ОСОБА_2 до ПАТ "Укртелеком" Львівська філія, третя особа Сокальський районний військовий комісаріат про поновлення строку звернення до суду, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення , поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу.

Вказує, що працював на посаді кабельника-спаювальника 5 розряду станційно-лінійної дільниці №3 м.Сокаль районного центру телекомунікації №131 м.Кам`янка-Бузька технічного департаменту Львівської філії ПАТ «Укртелеком». 13.03.2015 року його було направлено на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з 15.03.2015 року із збереженням не більше одного року місця роботи, посади, середнього заробітку.

26.04.2016 року він приступив до виконання своїх обов`язків у зв`язку із завершенням військової служби.

Наказом від 23.05.2016 року йог обуло звільнено з 17.05.2016 року у зв`язку із вступом на військову службу за контрактом за п.3 ст.36 КЗпПУкраїни. Вважає звільнення незаконним, неодноразово робив спроби щодо поновлення на роботі, та майже рік вів переписку щодо отримання інформації про те, чи законно йог обуло звільнено. Важає що вжив усі заходи щодо досудового врегулювання спору проте суд обуло відмовлено у поновленні строку та залишено поза увагою його пояснення. Також зазначає, що судом не було надано належної правової оцінки ст.119 КЗпП України, в якій зазначено що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2017 рокускасувати та ухвалити нове рішення яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст..263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укртелеком» Львівської філії про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди та поновлення строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 працював на посаді кабельника-спалювальника 5 розряду стадійно-лінійної дільниці №3 м.Сокаль районного центру телекомунікації №131 м. Кам`янка-Бузька технічного департаменту Львівської філії ПАТ «Укртелеком».

Відповідно до наказу №309/к від 13.03.2015 року ОСОБА_2 було направлено на військову службу за призовом на час мобілізації на особливий період з 15.03.2015 року із збереженням робочого місця та середнього заробітку не більше одного року. 26.04.2016 року по завершенню військової служби ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обов`язків на станційній дільниці №3 м.Сокаль РТЦ №131 м.Кам`янка- Бузька.

17.05.2016 року було складено контракт Військовим комісаром Львівського обласного комісаріату ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відповідно до якого останній зобов`язався пройти військову службу у Збройних Силах України терміном на 6 місяців.

Наказом №386/к від 23.05.2016 року ОСОБА_2 було звільнено у зв`язку із вступом на військову службу за контрактом згідно п.3 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є призов або вступ працiвника на вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено місячний строк на звернення до суду передбачений ст.. 233 КЗпП України, та не було доведено причин поважності пропуску такого строку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як визнається сторонами, що ОСОБА_2 звертався до Управління держпраці у Львівській області протягом зазначеного строку, за заявою якого і була проведена перевірка.

Відповідно до акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13010530992 складеного головним управлінням Держпраці у Львівській області з 13.06.2016 по 23.06.2016 року встановлено, що Львівською філією ПАТ «Укртелеком» при звільненні ОСОБА_2 норм трудового законодавства України в частині розірвання трудового договору не виявлено жодних порушень.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Європейський суд з прав людини в справі GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу.

У статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 61-256св17.

Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про кваліфікацію такої причини як перебування на військовій службі як поважної і, відповідно, про застосування статті 234 КЗпП України, оскільки відсутні будь-які докази, що ці причини об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 26 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 травня 2018 року.

Головуючий

Судді