Постанова № 74171666, 22.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/15/18 22.05.2018

Провадження №22-ц/784/608/18

Провадження 22-ц/784/608/18 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 27

Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області ухвалене 09 лютого 2018 року суддею цього ж суду Лустою С.А., у справі №470/15/18, за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банк зазначав, що 15 лютого 2012 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 30 листопада 2017 року виникла заборгованість у сумі 109646 грн. 77 коп., з яких: 2277 грн. -заборгованість за кредитом; 101899 грн. 77 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5470 грн. заборгованість за пенею та комісією, штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 4750 грн. 94 коп.

Від цієї суми віднімається 14627 грн. 92 коп., яка була стягнута з відповідача на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» за рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська.

У зв'язку з цим, посилаючись на норми ст. ст. 526, 527,530,1054 ЦК України, позивач просить стягнути на його користь з відповідача остаточну заборгованість у сумі 100 269 грн. 79 коп.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2018 року в задоволенні позову Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просив скасувати заочне рішення районного суду та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та Банком укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позичальник взяті на себе зобов'язання не виконав і станом на 30 листопада 2017 року його борг по нарахованому кредитному договору становить 109646 грн. 77 коп., з яких: 2277 грн. - заборгованість за кредитом; 101899 грн. 77 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5470 грн. заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Встановивши факт порушення відповідачем умов кредитного договору, що полягало у неналежному виконання договірних зобов'язань у визначений договором строк, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено розміру кредитної заборгованості в сумі 100 269 грн. 79 коп. Тому з відповідача на користь Банку підлягає стягненню 7 018 грн. 57 коп., однак враховуючи рішення третейського суду, яким з відповідача вже було стягнуто 14 627 грн. 92 коп. заборгованості за кредитним договором, що є значно більшою сумою та виключає можливість стягнення 7 018 грн. 57 коп.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Як видно із матеріалів справи, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 28 травня 2015 року позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором від 15 лютого 2012 року в розмірі 14 627 грн. та 250 грн. третейського збору, яка виникла станом на 30 червня 2015 року з них: 2 277 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8 608 грн. 16 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 570 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. штраф (фіксована частина) та 672 грн. 76 коп. штраф (процентна складова).

Зазначене судове рішення боржником не виконане.

Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із даним позовом, Банком нарахована заборгованість ОСОБА_2, що виникла станом на 30 листопада 2017 року.

При цьому, Банк просив стягнути з відповідача залишок заборгованості у розмірі 100 269 грн. 79 коп., яку розраховував як різницю між заборгованістю, що виникла станом на 30 листопада 2017 року (що складається із заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором), та заборгованістю в розмірі 14 627 грн. 92 коп. (що складається із заборгованості за кредитом, за процентами за користування кредитом), яка була стягнута рішенням третейського суду від 28 травня 2015 року, а також штрафи: 500 грн - штраф (фіксована частина), 4 750 грн. 94 коп. - штраф (процентна складова).

Проте, як видно із рішення третейського суду від 28 травня 2015 року з відповідача вже було стягнуто заборгованість по основному кредиту, тому сума 2277 грн. як тіло кредиту в даній справі повторному стягненню не підлягає.

Що стосується стягнення відсотків за користування кредитом, то із наданого Банком розрахунку, заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 30 листопада 2017 року, які повинен сплатити відповідач, складає 101 899 грн. 77 коп.

На час укладення сторонами кредитного договору діяли Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом СП-2010-256 від 06.03.2010 року.

Згідно розділу 2.1.1.12. Умов та Правил, тарифів Банку, сторони домовились, що позичальник зобов'язаний сплачувати позивачеві 30% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Умови договору щодо права Банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемними (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).

Як видно із наданого Банком розрахунку заборгованості, з 01 вересня 2014 року Банком в односторонньому порядку було змінено проценту ставку до 34,8 %, а з 01 квітня 2015 року - 43,2% річних.

Доказів про те, що з позичальником це було погоджено (або узгоджено), що мало б бути здійснено, матеріали справи не містять.

Наведене дає підстави вважати, що збільшення Банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом не відповідає вимогам закону та Договору.

Таким чином, за період з 01 липня 2015 року по 30 листопада 2017 року розмір відсотків за користування кредитом з урахуванням 30% річних, повинен складати 1 679 грн. 60 коп., а не 101 899 грн. 77 коп., як визначив Банк, виходячи з такого розрахунку: (2 277х 30% : 360 = 1 грн.90 коп. (в день) х 884 дні = 1 679 грн. 60 коп.).

Із позовної заяви, розрахунку заборгованості видно, що Банк просив також стягнути із відповідача штраф в розмірі 500 грн. (фіксована частина) і 4750 грн. 94 коп.. (процентна складова), а також пеню в розмірі 5 470 грн., посилаючись на п.2.1.1.12.6.1, п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Таким чином, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

У п.2.1.1.7.6 Умов та Правил зазначено, що при порушенні позичальником строків платежу по будь - якому із грошових зобов'язань, передбачених даним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням і прострочених відсотків.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил визначено, що в разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. включаючи прострочені зобов'язання, позичальник сплачує Банку пеню.

Таким чином, умовами укладеного договору за порушення позичальником строків виконання зобов'язання передбачено одночасно штраф і пеню, тобто за одне й те саме правопорушення існує подвійна відповідальність одного виду, що суперечить ст.61 Конституції України.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованого Банком штрафу 500 грн. (фіксована частина) та 4 750 грн. 94 коп. (процентна складова), через заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не повно з'ясував фактичні обставини, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення яким позов Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь Банку підлягає стягненню 460 грн. судового збору, які складаються із витрат Банку по сплаті судового збору при подачі позовної заяви і за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376,382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 09 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором укладеним 15 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2, яка станом на 30 листопада 2017 року становить 7 149 грн. 60 коп. з яких: 1 679 грн. 60 коп. відсотків за користування кредитом та 5 470 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 460 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

-Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

______

Повний текст судового рішення виготовлено 23.05.2018 р.