Рішення № 74171173, 23.05.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1317/18

Провадження № 2/487/1334/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.05.2018 року. м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді - Бобрової І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гладкої К.М.,

в присутності позивача - ОСОБА_1, представника - адвоката ОСОБА_2,

третьої особи - ОСОБА_3, представника служби у справах дітей - Довгань І.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/1317/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_5 та її малолітню дитину ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю в ньому понад шість місяців без поважних причин, а саме квартирою АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивував тим, що 27.02.2018 року позивач придбала у власність вищевказану квартиру, в якій з 12.06.2008 року зареєстрована відповідач та з 28.02.2018 року її малолітня донька. Проте ОСОБА_5 за місцем реєстрації ніколи не проживала та жодного разу не з'являлась, її речей у квартирі немає. Також представник зазначив, що оплата за користування комунальними послугами нараховуюється згідно чисельності зареєстрованих осіб, а тому позивачу важко вносити щомісячну плату.

22.03.2018 оку. представник позивача надав до канцелярії суду уточнену позовну заяву, в якій додатково зазначив третьою особою ОСОБА_3, позовні вимоги та підстави звернення до суду залишив без змін.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.04.2018 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідач до судового засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином у відповідності до положень ч.11 ст.128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили про їх задоволення, не заперечували проти заочного порядку розгляду справи. При цьому позивач зазначила, що вона є власницею вищевказаної квартири, відповідач разом зі своєї донькою ніколи не проживали за місцем реєстрації. Реєстрація малолітньої дитини ОСОБА_6 відбулася за заявою її батьків без узгодження з нею, як новою власнице квартири.

Третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти їх задоволення.

Представник служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради Довгань І.В. заперечувала проти задоволення позову, у зв'язку з тим, що суду не надано доказів про наявність іншого місця проживання для неповнолітньої доньки відповідача - ОСОБА_6.

Судом було ухвалено про проведення заочного розгляд справи на підставі положень ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №326.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запис про право власності №25030628, 27.02.2018 року відбулася реєстрація права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі зазначеного договору.

Довідкою ТОВ "Николаевдомсервис" від 13.03.2018 року №523 підтверджується, що в квартирі АДРЕСА_1 прописані з 10.02.1983 р. ОСОБА_3, 1930 р.н., з 12.06.2008 р. ОСОБА_5, 1981 р.н. та з 28.02.2018 р. донька відповідача - малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Отже, відповідач набула права користування спірною квартирою, як член сім'ї колишньої власниці ОСОБА_3.

Стосовно малолітньої ОСОБА_6 судом встановлено, що вона була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 без погодження з новою власницею ОСОБА_1 за заявою своїх законних представників, що узгоджується з положеннями Постанови КМУ від 02.03.2016 року №207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Згідно акту про непроживання від 14.03.2018 року ОСОБА_5 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 ніколи не проживали. Дані обставини також підтверджуються показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, наданими ними у судовому засіданні.

Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вищенаведене дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Отже, у зв'язку з відсутністю договірних відносин відповідача з власником квартири та припиненням права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, відповідач втратила право користування житлом, оскільки її права похідні від прав колишнього власника будинку.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що малолітня ОСОБА_6 у зазначену квартиру своєю матір'ю вселена не була без поважних причин, та згідно ст.29 ч.4 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Суд вважає, що ОСОБА_6 також втратила право користування житловим приміщенням спірної квартири.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд вважає що права позивача, як власника квартири АДРЕСА_1, підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову у повному обсязі.

Крім того відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,282,352,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 та малолітню ОСОБА_6 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_4.

Відповідач: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, АДРЕСА_1.

Третя особа: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 24060001, 54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 9.

Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, РНОКПП НОМЕР_2, АДРЕСА_4

Головуючий суддя І.В.Боброва