Постанова № 74170967, 17.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/219/17 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/783/7135/17 Доповідач в 2-й інстанції: Павлишин О.Ф.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Іванова О.О.,

з участю ОСОБА_2, її представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Хоронжак О.Р., представника ВДВС Бориславського міського управління юстиції Львівської області Добош Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року, ухваленого судом у складі судді Слиша А.Т., у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Хоронжак Ольги Романівни, Міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державного реєстратора Бориславської міської ради ОСОБА_7, відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Хоронжак Ольги Романівни, Міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: державного реєстратора Бориславської міської ради ОСОБА_7, відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області, та просила ухвалити рішення, яким скасувати арешт на квартиру №АДРЕСА_1, який зареєстровано в єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна та виключити з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про такий арешт, зобов'язати Міністерство юстиції України, приватного нотаріуса Бориславського нотаріального округу Хоронжак О.Р. та державного реєстратора виконати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21.06. 2016 року, стягнути солідарно з відповідачів 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої умисно створеною тяганиною та невиконанням рішення суду. В обґрунтування позову посилалась на те, що 12.07.2012 року між ОСОБА_2, її покійним чоловіком ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Хоронжак О.Р., зареєстрований в реєстрі за №742. Відповідно до п.17 спадкового договору приватним нотаріусом Хоронжак О.Р. накладено заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.12.2016 року залишено без змін рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21.06.2016 року, яким вказаний спадковий договір розірвано. 26.12.2016 року, подавши відповідні оригінали рішень, ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Хоронжак О.Р. із заявою про виконання рішення суду та зняття арешту, однак нотаріус безпідставно відмовилась виконувати рішення суду та скерувала позивача до державного реєстратора Бориславської міської ради, яка зі слів останньої повинна була зняти заборону. Також посилалась на ст. 319, 321 та 391 ЦК України, які встановлюють принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, оскільки на момент звернення з вказаним позовом накладений арешт перешкоджає ОСОБА_2 розпоряджатися власністю та прийняти спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_8 (а.с. 1, 21-22)

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 В апеляційній скарзі стверджують, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначають, що суд не здійснив судовий контроль за виконанням рішення від 21.06.2016 року, яке набрало законної сили 16.12.2016 року у справі № 438/54/16 та не надав правової оцінки діям відповідачів по справі. Стверджують, що своїми діями відповідачі створили умови для невиконання вищезазначеного рішення. Звертають увагу на те, що суд не допитав державного реєстратора Бориславської міської ради, приватного нотаріуса, ВДВС Бориславського МУЮ Львівської області та передчасно ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Вважають, що відповідачі своїми діями також завдали ОСОБА_2 моральну шкоду. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання вимог апеляційної скарги та посилання на те, що внаслідок безпідставної відмови у знятті заборони на відчуження майна ОСОБА_2 змушена була звертатись до державного реєстратора Бориславської міської ради та отримувала відмови в здійсненні реєстраційної дії, що спричинило неможливість захисту її прав, пояснення Хоронжак О.Р., представника ВДВС Бориславського міського управління юстиції Львівської області Добош Г.В. про заперечення вимог апеляційної скарги та посилання на безпідставність доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (п.2 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1.

12.07.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з однієї сторони і ОСОБА_9 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Хоронжак О.Р., зареєстрований в реєстрі за №742.

На підставі вказаного спадкового договору приватним нотаріусом Хоронжак О.Р. накладено обтяження нерухомого майна, вид обтяження заборона на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, особи, майно/права яких обтяжуються (власники) ОСОБА_8 та ОСОБА_2; обтяжував ОСОБА_10. Номер запису про обтяження 18817928.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21.06.2016 року вказаний спадковий договір розірвано. (а.с.33-35)

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.12.2016 року зазначене рішення залишено без змін

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень державну реєстрацію обтяження на квартиру №АДРЕСА_1 припинено 31.01.2017 року. (а.с.42)

А відтак, враховуючи те, що позовну заяву подано 02.03.2017 року (а.с.1), тобто після припинення державної реєстрації обтяження на квартиру АДРЕСА_1 за відсутності предмета позову судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні вимоги про скасування арешту на квартиру №69 в будинку 47 на вул.Трускавецькій у м. Бориславі та виключення з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про такий арешт,

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі надходження до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву у базі даних заяв.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з обов'язковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву.

Виходячи з положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором може бути державний реєстратор органу державної реєстрації прав (державний службовець) або нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог пункту 5.1 глави 15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна, зокрема, за рішенням суду.

Разом з тим, рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21.06.2016 року жодних обов»язків на будь-яких осіб не покладалось. (а.с.33-35)

В зв»язку з викладеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно відмовлено у задоволенні вимоги про покладення на відповідачів обов»язку виконати рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21.06.2016 року.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України встановлено відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та доказам, що містяться в матеріалах справи.

Доводи апелянта про заподіяння йому шкоди, колегією суддів не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.212 ЦПК України ( в редакції, діючій на час розгляду справи) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказами, в розумінні ст.57 ЦПК України (в редакції, діючій на час розгляду справи) є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України (в редакції, діючій на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак позивачкою не доведено вчинення відповідачами неправомірних дій та факт завдання шкоди.

Зокрема, колегією суддів приймається до уваги, що згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 79405654, від 02.02.2017 року державним реєстратором приватним нотаріусом Хоронжак Ольгою Романівною, припинено обтяження об'єкту нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 на підставі заяви ОСОБА_2, реєстраційний номер заяви - 20772718 від 31.01.2017 року (а.с.42), з чого слідує, що заяву останньою про припинення обтяжень подано 31.01.2017 року, і на підставі такої знято обтяження.

А відтак, посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 на неправомірність дій нотаріуса та пояснення в суді апеляційної інстанції, що нотаріусом неправомірно відмовлено у припиненні заборони відчуження є безпідставними, оскільки останніми не подано доказів на підтвердження подання заяви раніше, ніж 31.01.2017 року, а також подання нотаріусу документів, визначених Законом України «Про нотаріат» , Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також визначених «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 для вирішення питання про припинення заборони відчуження, та не подано доказів завдання моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В зв»язку з викладеним, оскільки в апеляційній скарзі не наведено доводів про порушення матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст складено 22.05.2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.