Рішення № 74169743, 14.05.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/60/2018

Справа № 331/3190/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Грушевського, буд. № 1 «д», адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, буд. № 50) до ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 «б», кв. № 7) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 січня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 р. Публічне акціонерне товариство Комерційни банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 січня 2014 року у розмірі 13389,03 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначило, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30 січня 2014 року, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_3 своїм особистим підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку – щомісяця в позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно умов договору.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов”язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв”язку з чим у останньої, станом на 03.05.2017р., утворилась заборгованість в розмірі 13389 гривень 03 копійок, з яких: 6329 гривень 67 копійок – заборгованість за кредитом; 5145 гривень 60 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 800 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина); 613 гривень 76 копійок – штраф (процентна складова).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.01.2014 року, станом на 03 травня 2017 року, на загальну суму 13389 гривень 03 копійок, з яких: 6329 гривень 67 копійок – заборгованість за кредитом; 5145 гривень 60 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 800 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина); 613 гривень 76 копійок – штраф (процентна складова) та сплачений судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги банківської установи підтримала та просила суд їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 своїм особистим підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Крім того, зазначила, що Відповідно до п. 2.1.1.12.9 "Правил користування платіжною карткою", Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань. Відповідно до п. 1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною Правил та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість. На підставі п. 1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг". Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків. Вважає, що заперечення відповідача не відповідають викладеним у позові обставинам та наданим доказам.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечував, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність. Посилаючись на наявні в матеріалах справи докази та письмові заперечення відповідача, просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2017 року провадження у справі відкрито (а.с. 40).

10.07.2017 р. від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2014 року вона не підписувала та не заповнювала. У ПАТ КБ «ПриватБанк» отримувала лише зарплатну карту. Оскільки вона не підписувала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2014 року, то відповідний кредитний договір не укладався, а тому позивач не має законного права стягувати з неї заборгованість. Розрахунок заборгованості є суперечливим, оскільки містить невірно застосований розмір процентної ставки та сума кредитного ліміту відмінна від суми, зазначеної у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2014 року. Вважає, що передбачене умовами кредитного договору застосування пені та комісії, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості є порушенням ст.. 61 Конституції України. На підставі викладеного, просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. (а.с. 55-58).

01.08.2017 р. від позивача по справі до суду надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача, з копіями доданих до них документів (а.с. 66-89).

12.09.2017 р. від позивача по справі до суду надійшли копії документів: виписки з рахунків за кредитним договором № б/н від 30.01.2014р. за період з 30.01.2014р. по 30.05.2017р. (а.с. 98-111).

07.11.2017 р. від відповідача по справі до суду надійшли письмові доповнення до заперечень проти позову (а.с. 114-115).

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 17 січня 2018 року зазначена справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 151-152)

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 162-163)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги пояснення представників позивача та відповідача, письмові пояснення представника позивача та письмові заперечення (доповнення до заперечень) відповідача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до заяви/договору, підписаної клієнтом встановлено, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, становлять між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана карта клієнту.

Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30 січня 2014 року, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_3 своїм особистим підписом підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір.

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - У разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та ОСОБА_4), оплати Винагороди Банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення ОСОБА_4, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, — при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконав.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 "Правил користування платіжною карткою", Боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в Банку в часності з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною Правил та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг". Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України . наслідками порушення Боржником зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 2.1.1.3.5 "Умов та правил надання банківських послуг" Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", ОСОБА_4 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення ОСОБА_4 має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов”язків та інших обов”язків за цим Договором.

Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509. 526. 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов”язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв”язку з чим у останньої, станом на 03.05.2017р., утворилась заборгованість в розмірі 12275 гривень 27 копійок, з яких: 6329 гривень 67 копійок – заборгованість за кредитом; 5145 гривень 60 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 800 гривень 00 копійок – заборгованість за пенею та комісією. (а.с. 5-6)

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, розміру встановлених процентів, комісій, відповідальності за неналежне виконання зобов'язань у вигляді штрафів у вигляді фіксованої суми та процентної складової.

Аналізуючи перелічені норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 січня 2014 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача на його користь штрафів на загальну суму 1013,76 грн., задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов надання споживчого кредиту передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів на загальну суму 1013,76 грн., необхідно відмовити із зазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Так, в даному випадку відповідач та представник відповідача, кожен в окремості, заперечують проти позовних вимог, виходячи з того, що анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2014 року ОСОБА_3 не підписувала та не заповнювала. У ПАТ КБ «ПриватБанк» отримувала лише зарплатну карту. Оскільки ОСОБА_3 не підписувала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2014 року, то відповідний кредитний договір не укладався, а тому позивач не має законного права стягувати з неї заборгованість. Розрахунок заборгованості є суперечливим, оскільки містить невірно застосований розмір процентної ставки та сума кредитного ліміту відмінна від суми, зазначеної у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» від 30.01.2014 року..

Аналізуючи зазначені відповідачем та його представником підстави їх заперечень проти позову та надані суду докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до заяви/договору, підписаної клієнтом встановлено, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, становлять між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана карта клієнту.

Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі.

Укладення кредитного договору у наведений спосіб чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

При оформленні кредиту, заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Згідно умов договору, ОСОБА_4 нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів у році, що підтверджується п. 2.1.1.12 0,6 «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Згідно підписаної заяви/договору, клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердив, що повною мірою розуміє та зобов'язується виконувати вимоги УІП, а також підтвердив ознайомлення з обов'язком самостійно знайомитися з внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві).

Дана вимога також встановлена УІП в розділі обовязки клієнта: п. 2.1.1.5.3. отримувати виписки про стан карткового рахунку та про проведені операції по картковому рахунку; п. 2.1.1.5.4. при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку, звернутися в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреною особам.

Згідно наявних у справі доказів, на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідачки до банку не надходило, більше того відповідачка активно користувалась карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості. (а.с. 72-74)

Частинами 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою і угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Відповідачка отримала кредитні кошти на підставі власної заяви, в якому зазначено наступне: «Я ознайомився і згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку які були мені представлені для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в «ПриватБанку», а також його місцезнаходження. Я висловлюю згоду з тим, що дана заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між мною і банком договір. Я підтверджую що вся надана мною інформація вірна. Зобов'язуюсь про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 діб з моменту їх виникнення».

Відповідачка особистим підписом засвідчила той факт, що відповідна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами надання послуг, Тарифами між ним і банком становить договір надання банківських послуг.

Відповідно до підписаної заяви, клієнт виявив бажання на отримання послуги від банку у вигляді оформлення платіжної карти.

Встановлено, що дані умови регулюють відносини між банком та клієнтом з відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а так само інших банківських послуг, зазначених у заяві.

Також у заяві, яку підписала відповідачка вказано, що вона ознайомлена з Правилами надання послуг, які надаються відповідачці в залежності від оформлюваного продукту в даному випадку це є правила користування платіжною карткою, оскільки предметом договору є саме платіжна карта.

Тобто, в даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах.

Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії для придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

Крім того, банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Отже, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення сторони відповідача в цій частині є неспроможними, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини спростовують їх.

Щодо встановлення та зміни розміру кредитного ліміту, суд зазначає наступне.

В заяві - анкеті клієнта, зазначено початкову суму кредитного ліміту, однак, умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що ОСОБА_4 має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.4. Умов і Правил встановлено, що підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Так, Банком було змінено кредитний ліміт, про що свідчить Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти. (а.с. 89)

Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через Р08-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.

При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення сторони відповідача в цій частині є неспроможними, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини спростовують їх.

Стосовно зміни розміру відсоткової ставки, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 % в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме 01.09.2014 року встановлена у розмірі 34,80 % та 01.04.2015 року встановлена у розмірі 43,20 %, що підтверджується наказами банку СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року. (а.с. 78-86)

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг.

Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов'язків позичальника відноситься:

- п. 1.1.2.3 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам;

- п. 1.1.2.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банкіських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом ЗО днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до Банку не надходило, більше того вже після підвищення процентної ставки відповідач активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості останнє з яких 29.07.2016 року, що являється підтвердженням прийняття діючих умов договору. (а.с. 72-74, 87-88)

Правомірність зміни умов договору також підтверджується Постановаю № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин". "При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статтей 641-642 ЦК України або в порядку, визначеному ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення сторони відповідача в цій частині є неспроможними, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини спростовують їх.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБанк» сплатив судові витрати при розгляді справи: а саме судовий збір у сумі 1600 грн. (а.с. 2), а тому на користь позивача з відповідача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1466,90 грн..

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549, 551, 610, 622, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” (місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1 "д", адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. № 50) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. 148 «б», кв. № 7, ІПН: НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1 «д», код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 січня 2014 року, станом на 03 травня 2017 року, на загальну суму 12275 (дванадцять тисяч двісті сімдесят п’ять) гривень 27 копійок, з яких: 6329 (шість тисяч триста двадцять дев’ять) гривень 67 копійок – заборгованість за кредитом; 5145 (п’ять тисяч сто сорок п’ять) гривень 60 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом; 800 (вісімсот) гривень 00 копійок - заборгованість по пені та комісії.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Запоріжжя, пр.. Соборний, буд. 148 «б», кв. № 7, ІПН: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1 «д», код ЄДРПОУ 14360570), судовий збір в розмірі 1466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) гривень 90 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Повний текст судового рішення складено 22 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г. Скользнєва

14.05.2018